ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 31/78
03.04.09
За позовом Закритого акціонерко товариства «Страхова компанія «Сузір'я»,
м. Київ
До Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м. Київ
Про стягнення 1 318 539,70 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Покровський Р.Л. - пред. по довір., Оксененко Н.С. - директор
Від відповідача Ключинський К.Л. -пред. по довір.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 жовтня 2006р. в розмірі основного боргу в сумі 510 000 грн., відсотків за користування коштами банківського вкладу за період з 01.01.2009р. по 20.01.2009р. в сумі 5 868 грн. 49 коп., пені в сумі 2 374 грн. 41 коп., штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в сумі 296 грн. 80 коп. та розірвання Депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 червня 2004 р., стягнення з АБ „Банк регіонального розвитку” суми банківського вкладу в розмірі 800 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.02.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2009р. надав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути по Депозитному договору № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 жовтня 2006 р. основну заборгованість у сумі 510 000 грн., проценти за користування вкладом з 1 січня 2009р. по 20 січня 2009р. в сумі 5 868,49 грн., пеню за кожен день прострочення в сумі 12 211,24 грн., 3% річних за користування чужими грошима в сумі 1 526,41 грн. Одночасно підтримав вимоги про розірвання Договорів про розміщення депозитів та банківського рахунку ,повернувши залишки коштів з поточного рахунку у сумі 13528,34 грн та судові витрати, включаючи 79 500 грн. витрат на правову допомогу адвоката, державне мито у розмірі 14 091,06 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивач надав докази надсилання заяви на адресу відповідача та докази, що підтверджують доплату державного мита.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009р. було відкладено розгляд справи на 04.03.2009р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.
В судовому засіданні 04.03.2009р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог та крім заявлених раніше просив суд розірвати Договір банківського рахунку (юридичної особи) від 07.12.2004р. та зобов'язати відповідача закрити поточний рахунок і повернути залишок коштів на даному рахунку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2009р. було відкладено розгляд справи на 19.03.2009р., у зв'язку з задоволенням клопотання позивача в порядку ст.. 22 ГПК України та відповідача про відкладення розгляду спору для надання можливості ознайомлення з клопотанням позивача.
19.03.2009р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на ухвалу від 04.03.2009р. по даній справі № 31/78.
В судовому засіданні 19.03.2009р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.03.2009р.
Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, тому у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 20.03.2009р. Саранюка В.І. вказану скаргу було передано на розгляд судді Качан Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р. було відмовлено в прийнятті апеляційної скарги та повернуто її відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р., розгляд справи було призначено на 02.04.2009р.
В судовому засіданні 02.04.2009р. було оголошено перерву до 03.04.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за уточненим розрахунком.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позову заперечував частково, посилаючись на не належне обрахування штрафних санкцій.
Представник відповідача надав доповнення до відзиву, в якому позов не визнав, посилаючись на необхідність роз'єднання заявлених вимог, що включають різні за правовою природою правочини та мають бути подані окремими позовними заявами .Крім того пояснив, що для створення сприятливих умов відновлення фінансового стану банку запроваджено дію мораторію. Інформація про це була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр »від 26.03.09р. № 54 .
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
10 жовтня 2006 року між Акціонерним товариство закритого типу „Страхова компанія „Сузір'я” та Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку” було укладено Депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-5 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 510 000 гривень 00 коп. терміном до 20 січня 2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
В п. 3.4.3. п. 3.4. Депозитного договору зазначено, що Банк зобов'язується повернути Вкладнику Депозит протягом одного робочого дня на його поточний рахунок по закінченню строку Депозиту або при його Достроковому витребуванні.
21 січня 2009р. відповідач за факсом звернувся до позивача з листом № 13/163 від 20.01.2009р., щодо подовження строку Депозитного договору, на який 21 січня 2009р. отримав відмову у прийнятті пропозиції (лист Вих. № 460 від 21.01.2009р.).
До матеріалів справи залучена копія виписки по особовому рахунку позивача станом на 04.03.2008р. та докази перерахування нарахованих відсотків по депозиту за період з 01.01.2009р. по 19.01.2009р., якою засвідчується той факт, що після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано позивачу проценти за користування вкладом за вказаний період у сумі 5 575,07 грн. Позивач погодився з наведеним розрахунком відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування вкладом за вказаний період, а саме, в сумі 5 868,49грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідач допустив несвоєчасність виконання зобов'язань та перерахування вказаних вище коштів, що вказує на порушення умов Депозитного договору з вини банку.
Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 12 211грн. 24 коп. за період з 20 січня 2009р. по 25 лютого 2009р., тоді як позов було заявлено до суду 03.02.2009р.
Відповідно до п. 5.1. Депозитного договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно чинному законодавству України.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, оскільки Депозитним договором сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання зобов'язання не передбачена, то позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1 526 грн. 41 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору за період прострочення з 20 січня 2009р. по 25 лютого 2009р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Суд не погоджується з доводами відповідача, щодо не передбачення законом нарахування трьох відсотків річних. Крім того, посилання відповідача на мораторій не приймаються, оскільки три відсотка річних нараховані з 20.01.2009р. по 25.02.2009р., а мораторій на нарахування було введено з 24.03.2009р.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 526 грн. 41 коп. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.
10 червня 2004 року між Акціонерним товариством закритого типу „Страхова компанія „Сузір'я” та Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку” було укладено Депозитний договір № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 800 000 грн., на термін до 02 липня 2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
В п. 3.1.1. п. 3.1. Депозитного договору зазначено, що Вкладник має право за згодою Банку достроково витребувати частину чи всю суму Депозиту, попередивши про це Банк письмово за 3 (три) банківські дні про свій намір.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про часткове повернення депозиту (вих. № 454 від 15.01.2009р.) в сумі 80 000 грн., на умовах п.п. 4.6.1. п. 4.6. Депозитного договору. Вказана заява отримана відповідачем 19.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте станом на день розгляду справи кошти у розмірі 80 000 грн. на поточний рахунок позивача не надійшли. Повідомлення про результат розгляду заяви та/або мотивованої відмови у перерахуванні частини Депозитного вкладу відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом приймається до уваги інформація відповідача про прийняті заходи забезпечення стабілізації діяльності та поліпшення фінансового стану банку на підставі діючих Постанов Національного Банку України.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»«мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію».
У нашому випадку, зобов'язання банку виникли до дня введення мораторію, таким чином, відповідачем було порушено договірні зобов'язання у частині повернення вкладу за Депозитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Стаття 651 ЦК України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до вимог статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи засвідчується, що відповідач не виконав свої обов'язки за Депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 від 10.10.2006р., не виконав вимоги щодо часткового повернення коштів по Депозитному договору № 21/01-ДЮ-980-40 від 10.06.2004р. та сплати відсотків за депозитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання Депозитного договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 червня 2004р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованість відповідача по Депозитному договору № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 червня 2004р. в сумі 800 000 грн. визнаються судом доведеними та підлягають задоволенню.
Судом досліджувалось питання, щодо розірвання договору банківського рахунку від 07.12.2004р. з ініціативи позивача, як клієнта банку.
Позивач наводить доводи, що основною причиною для розірвання Договору є факт невиконання зобов'язань банком та можливість обслуговування в інших банківських установах. Зазначене волевиявлення позивача приймається судом до уваги і визнається, як підстава для дострокового розірвання. До того ж, укладений сторонами Договір не містить будь-яких застережень чи особливих умов про визначення порядку розірвання Договору, а п. 5.4. Договору передбачено право його розірвання за ініціативою однієї із сторін. Таким чином, позивач має право відмовитись від продовження договірних відносин про що своєчасно у встановленому законом порядку інформував банк.
Відповідно до ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
З розірванням Договору залишок коштів на рахунку підлягає поверненню та визначається обліковими даними сторін і становить 13 528,34 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 131 854 грн., витрати пов'язані зі сплатою державного мита у розмірі 14 749,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Витрати на правову допомогу адвоката в сумі 131 854 грн. підтверджуються Договором від 06.02.2009р., свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю, платіжними дорученнями №1554 від 10.02.2009р. та № 1584 від 02.03.2009р. на загальну суму 131 854 грн.
Відповідач оспорив достовірність участі адвоката при підготовці та складання заявлених позовних вимог, але судом прийняті до уваги особисті пояснення директора товариства позивача та адвоката.
Враховуючи, що витрати документально підтверджені, то відповідно до ст. 44 ГПК України суд визнає понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та сплата державного мита, які покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, але підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Депозитний договір № 21/01-ДЮ-980-40 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 10 червня 2004р., укладений між Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку”(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316, к/р 32000190901 в РКЦ НБУ по Києву і Київській області) та Акціонерним товариством закритого типу “Страхова компанія “Сузір'я” (03113, м. Київ, а/с 10, пров. Артилерійський 7-9, кв. 43/44, п/р 265020200600, в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 22891956) за ініціативою вкладника.
3. Розірвати Договір банківського рахунку (юридичної особи) від 07 грудня 2004р., укладений між Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку”(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316, к/р 32000190901 в РКЦ НБУ по Києву і Київській області) та Акціонерним товариством закритого типу “Страхова компанія “Сузір'я” (03113, м. Київ, а/с 10, пров. Артилерійський 7-9, кв. 43/44, п/р 265020200600, в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 22891956) за ініціативою клієнта.
4. Припинити провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору, щодо стягнення 5 868,49 грн. відсотків за користування коштами банківського вкладу.
5. Стягнути з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”( 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316, к/р 32000190901 в РКЦ НБУ по Києву і Київській області) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Страхова компанія “Сузір'я” (03113, м. Київ, а/с 10, пров. Артилерійський 7-9, кв. 43/44, п/р 265020200600, в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 22891956) за Депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-5 від 10.10.2006 року основний борг в сумі 510 000 (п'ятсот десять тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 1 526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 41 коп.; основний борг за Депозитним договором № 21/01-ДЮ-980-40 від 10.06.2004 року в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп., залишок коштів на поточному рахунку у сумі 13 528 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 34 коп., витрати за надані адвокатські послуги в сумі 131 854 (сто тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 13 250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.
6. У решті позову відмовити.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан