ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
23.03.2009 р.
Справа № 46/22
За позовом
Приватного підприємства “С.В. Транс”
До
Приватного підприємства “Гордес-Сап”
Про
стягнення 3 157,73 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
Від позивача
Одуд Н.А. -представник за довіреністю від 20.03.2009 р. № 9
Від відповідача
не з'явився
У лютому 2009 року Приватне підприємство “С.В. Транс” заявило до Приватного підприємства “Гордес-Сап” позовні вимоги про стягнення 3 066,98 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору №359 від 24.11.2005 р., 80,67 грн. пені за час прострочення та 10,08 грн. 3 % річних з простроченої суми.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 р. № 46/22 та призначено до розгляду на 23.03.2009 р.
У судове засідання, що відбулося 23.03.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/22 від 06.02.2008 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставлених йому продуктів харчування на умовах договору поставки від 24.11.2005 р. № 359.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, акт звірки, розрахунок ціни позову.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
24.11.2005 р. Приватним підприємством “С.В. Транс” в якості постачальника та Приватним підприємством “Гордес-Сап” укладено договір № 359, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити товар в кількості і в асортименті, замовленому покупцем, а покупець (відповідач) -прийняти товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 2.5 вказаної угоди ціна на товар вказується в накладних на день відвантаження товару. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника та входить у вартість товару.
Відповідно до п. 3.1 договору відпуск товару проводиться на умовах відстрочення платежу протягом десяти банківських днів на розрахунковий рахунок постачальника з моменту надходження товару на склад покупця.
У разі прострочення платежу, передбаченого п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та інфляцію за кожен день прострочення від суми платежу (п. 5.1 договору).
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналіз умов договору № 359 від 24.11.2005 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався приймати у власність та оплачувати належний позивачеві товар партіями у вказаному в договорі місці.
За твердженнями позивача в рамках договору від 24.11.2005 р. відповідачу 24.11.2007 р. передано у власність товар загальною вартістю 3 066,98 грн.
Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товарів знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії видаткових накладних № Sa00002885 від 24.11.2008 р. на суму 2 917,22 грн. та № Да00002885 від 24.11.2008 р. на суму 149,76 грн. з відтиском штампу і підпису особи, уповноваженої на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Як вбачається з пояснень представника позивача за поставлений товар відповідач не розрахувався, заборгувавши 3 066,98 грн. Доказів перерахування відповідачем коштів на користь позивача або ж сплати готівкою в касу підприємства відповідачем суду не надано.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.
Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 359 від 24.11.2005 р. відповідач прийняв товар вартістю 3 066,98 грн., але не оплатив його, чим порушив умови договору та чинне законодавство.
Заборгованість в сумі 3 066,98 грн. визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 20.03.2009 р. (оригінал акту в матеріалах справи).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 80,67 грн. пені та 10,08 грн. 3 % річних.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги положення договору від 24.11.2005 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку проведеного позивачем, що перевірений судом та приймається як належний.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Гордес-Сап” (03164, м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 4, к. 49, ідентифікаційний код 25404164) на користь Приватного підприємства “С.В. Транс” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а, ідентифікаційний код 32373295) 3 066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 98 коп. боргу, 80 (вісімдесят) грн. 67 коп. пені, 10 (десять) грн. 08 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.В. Шабунін
Справа № 46/22
23.03.09