"31" березня 2009 р. Справа № 8/70/09
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області
у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
при секретарі Барановій О.В.,
за участю представників:
представник позивача: не з'явився,
представники відповідача: Палій О.В., дов. № 641 від 31.10.2008; Лопушанський В.М. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»,
юридична адреса: 03062, м Київ, пр. Перемоги, 67,
поштова адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3,
до закритого акціонерного товариства «Південбудтранс»,
55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, 04,
про стягнення коштів у сумі 194201 грн. 60 коп., -
ТОВ «Євро Лізинг»(далі-позивач) звернулося з позовом до ЗАТ «Південбудтранс»(далі -відповідач) про стягнення 194201 грн. 60 коп., з яких: 185598 грн. 62 коп. -основний борг за договором фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006; 6597 грн. 80 коп. - пеня; 542 грн. 30 коп. -3% річних; 1462 грн. 87 коп. -індекс інфляції.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність вимог позивача та односторонню зміну ним умов договору; згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 23.01.2009 сальдо на користь ЗАТ «Південбудтранс»складає 4370 грн. 15 коп.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з такого: 14.12.2006 між сторонами укладений договір фінансового лізингу № 133 (далі-Договір), за умовами якого позивач передає, а відповідач -отримує у платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (ТЗ), перелік яких є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач -отримав 36 одиниць ТЗ, лізингові платежі за які повинен був сплачувати відповідно до п. 7.16 Договору -вчасно та у повному обсязі.
За твердженням позивача сторонами Договору було досягнуто згоду стосовно фіксованої ціни лізингової оплати за відповідний місяць, згідно з Планом лізингу (додаток № 3 до Договору). Тому є незрозумілим, з яких підстав суми лізингових платежів за окремими виставленими позивачем рахунками відрізняються від зазначених у Планах лізингу (додатках № 3 до Договору) у сторону збільшення.
Умови Договору, зокрема п.п. 5.7, 8.3 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей (додаток № 6 до Договору) передбачають можливість зміни розміру лізингових платежів у разі, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування ТЗ змінюються внаслідок дій органів центральної влади в сторону зростання. В такому випадку лізингові платежі корегуються на підставі окремого підрахунку, на дату, коли такі зміни набули чинності. В такому випадку позивач зобов'язаний надати відповідачу розрахунок такого збільшення та підтверджуючі документи.
Отримання від позивача вказаних розрахунків з підтверджуючими документами відповідач заперечує; позивач доказів надсилання або вручення відповідачу розрахунків з підтверджуючими документами суду не надав.
Додатковою угодою № ФЛ 1 від 31.01.2007 до Договору виклали «Умови оплати»в новій редакції: «Оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим Договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти сплати, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку лізингодавцем». Проте матеріали справи не містять обґрунтування як самого факту так і розміру зміни обмінного курсу НБУ української гривні до долару США на момент виставлення кожного рахунку. Навпаки, в позовній заяві позивач зазначає, що сторонами Договору було досягнуто згоду стосовно фіксованої ціни лізингової оплати за відповідний місяць, згідно з Планом лізингу (додаток № 3 до Договору).
Пунктом 5.1 Договору встановлено ще одну підставу корегування розміру лізингових платежів, а саме: якщо вартість ТЗ до моменту передачі змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США або євро, то лізингодавець (позивач) має право скорегувати пропорційно такій зміні курсу вартість ТЗ, за якою цей ТЗ передається лізингоодержувачу (відповідачу), а також порядок сплати та розмір лізингових платежів. Проте будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме до моменту передачі ТЗ відбулися зміни офіційного курсу гривні до долару США, позивач не надав.
Позовна заява не містить жодних посилань на вищенаведені обставини і докази, що їх підтверджують.
Згідно зі ст. 33 ГПК України позивач зобов'язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Оскільки позивачем не доведена підставність збільшення розміру лізингових платежів порівняно з Планом лізингу (додаток № 3 до Договору), а відтак і факт існування заборгованості за Договором та суму основного боргу 185598 грн. 62 коп., в позові йому слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька