ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/101 (5/2-09)
01.04.09
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камсит»
до Відкритого акціонерного товариства Торгівельно-фінансового банку «Контракт»
про визнання недійним договору
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Биховченко Р.І., представник за дов. №12 від 24.03.2009;
від відповідача -
не з'явився.
15.12.2008 Господарським судом Вінницької області порушене провадження у справі № 5/2-09 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камсит до Відкритого акціонерного товариства Торгівельно-фінансового банку «Контракт»про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної мультивалютної лінії № 106/04 від 18.03.2004 (далі -Кредитного договору).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.01.2009 справу № 5/2-09 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 справу прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б., присвоєно їй № 34/101 (5/2-09) та призначено розгляд справи на 02.03.2009.
Ухвалою суду від 02.03.2009 розгляд справи відкладався на 01.04.2009.
Як на підставу задоволення своїх вимог Позивач посилається на той факт, що Відповідач, укладаючи з ним Договір, умисно ввів в оману Позивача, не вказавши в спірному Договорі своїх позичкових та поточних рахунків, та не вірно вказавши код ЄДРПОУ.
Відповідач проти позову в силу того, що у кредитному договорі мітиться виправлення описки у коді ЄДРПОУ Банку, але, окрім п.3.1 Кредитного договору, код ЄДРПОУ вказаний у п.7 Реквізити сторін та на печатці Банку, де зазначено без описки, тобто було допущено технічну помилку.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.03.2004 Позивач та Відповідач уклали Кредитний договір, предметом якого є надання Відповідачем Позивачу кредиту шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування, що не перевищує 3 500 000,00 грн.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 230 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Частиною 1 статті 229 ЦК України встановлено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
Правочин вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалась невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в умовах спірного Договору відсутні позичкові та поточні рахунки Відповідача та невірно вказано код ЄДРПОУ Відповідача, вважаючи це введенням в оману Позивача під час укладення Договору.
Крім цього, як зазначає Позивач, в подальшому Відповідач самостійно без його згоди вніс зміни до умов Договору шляхом виправлення коду ЄДРПОУ та вписання розрахункових рахніків Позивача відкритих у Відповідача своїх реквізитів в пп. 3.1, 3.2, 3.4, 3.6 та 3.9 Договору.
Проте, укладаючи спірний Договір, сторони пунктом 4.2.4 встановили обов'язок Відповідача відкрити поточний рахунок в ВАТ АКБ «Антарес»(правонаступником якого є відповідач) та протягом 10 днів перевести на нього 90 % від загального обороту на рахунках Позивача.
Позичковий рахунок Відповідача згідно п.4.2.4 Договору має відкрити Позивач.
З пояснень Відповідача вбачається, що позичковий та поточний рахунки в рамках кредитних правовідносин відкриваються після підписання з клієнтом Кредитного договору, тобто підставою для відкриття позичкового та поточного рахунку є вже укладений Кредитний договір. Поточний рахунок фізично не міг бути вписаний у договір у момент підписання, оскільки договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування був укладений з Позивачем 13.04.2008, а Кредитний договір укладений 18.03.2004. Обов'язок відкрити такий поточний рахунок після підписання Кредитного договору, міститься у п.4.2.4 самого Кредитного договору.
Разом з тим, Відповідач, щодо позичкового рахунку та рахунків для сплати відсотків, пояснив, що дані рахунки не можуть бути використані клієнтом самостійно та мають значення лише для бухгалтерського обліку Банку в рамках укладеного Кредитного договору та є власністю Відповідача.
Щодо посилань Відповідача на підроблення спірного Договору шляхом вписання рахунків слід зазначити, що такі дії в розумінні статей 229, 230 ЦК України не мають істотного значення для правочину, оскільки ніяким чином не стосується ані природи правочину, ані прав та обов'язків Позивача.
Разом з тим, суд зауважує, що істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.
Пунктом 1.4 Інструкції «Про порядок використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» (затвердженої постановою правління національного банку України від 12.11.2003 №492) (далі -Інструкція) визначено, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Згідно з п.1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Крім того, вписано ту інформацію, яка стала відома Відповідачеві після відкриття поточного і позичкового рахунків, і номери рахунків відповідають номерам, що їх дійсно відкрито в рамках спірного Договору.
Також, не приймаються судом як доказ введення в оману посилання Позивача на ту обставину, що в спірному Договорі невірно зазначений код ЄДРПОУ Відповідача, оскільки Договір містить достатньо інформації для того, щоб Позивач зміг визначитись з вірним кодом ЄДРПОУ Відповідача.
Так, в пункті 3 спірного Договору код Відповідача помилково вказано як «14361746».
Проте, в пункті 7 цього Договору, де перераховані реквізити сторін, код ЄДРПОУ Відповідача зазначено як 19361746, що співпадає із кодом, вказаним на печатці Відповідача.
Помилка, що її допущено сторонами в п. 3 Договору, не може вважатися в розумінні чинного законодавства підставою для визнання договору недійсним.
Отже, вимоги Позивача визнати Договір недійсним як такий, що укладений з умисним введенням в оману Позивача, спростовуються наявними у справі документальними доказами, з огляду на що, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову і визнання Договору недійсним, як такого, що укладений з умисним введенням в оману Позивача.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства і організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце з боку Відповідача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на Позивача.
За таких обставин, керуючись Цивільним кодексом України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Р.Б. Сташків