83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.04.09 р. Справа № 39/31пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” м. Донецьк
про визнання договору постачання № 4118 від 24.03.2008 р. недійсним
За участю представників сторін:
від позивача Тарнавська К.Л. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдинг” м. Донецьк, про визнання недійсним договору постачання № 4118 від 24.03.2008 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договір постачання № 4118 від 24.03.2008 р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, вважав, що при укладенні договору сторонами були додержані вимоги ст. 203 ЦК України, а також досягнуто згоди по всім суттєвим умовам.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
24.03.2008 р. між відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” (Постачальник) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” (Покупець), було укладено договір постачання № 4118, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до умов вказаного Договору постачання Постачальник зобов'язався систематично передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві лікарські засоби, продукцію медичного призначення, біологічно активні добавки та косметику (Товар), у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання означеного договору постачання недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Приписи аб. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України визначають, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на навмисне введення його в оману щодо обов'язку сплати за отриманий товар. Зокрема, як зазначає позивач, під час переговорів щодо укладення спірного договору сторони дійшли згоди укласти договір, якщо розрахунок за поставлений товар не буде перевищувати 55 днів. Відповідач підготував проект спірного договору та запропонував його ТОВ “Медфармсервіс” для підписання. Однак, в своєму проекті договору відповідач чітко не зазначив порядок здійснення платежів за поставлений товар, обмежившись лише тим, що Покупець оплачує кожну поставлену партію Товару в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної грошової суми на рахунок Постачальника протягом строку вказаного в товарно-транспортній накладній.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Одночасно, як встановлено судом, оспорюваний договір постачання № 4118 від 24.03.2008 р. підписаний повноваженими представниками сторін (першими керівниками) без будь-яких зауважень та/або заперечень.
Тобто на момент укладення договору позивачеві достовірно були відомі умови цього договору, проте встановленим ст. 181 ГК України правом на усунення розбіжностей, шляхом складення та направлення другій стороні протоколу розбіжностей не скористався.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Жодних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору постачання № 4118 від 24.03.2008 р. з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, або його невідповідність ч. 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України позивачем суду не представлено.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” м. Донецьк слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” м. Донецьк - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.