01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.04.2009 № 52/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Скрипка І.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Замкова І.А. - (дов. № 10/12954-505 від 09.12.2008р.)
від відповідача - Гаваза О.С. - (дов. № 07-04/13-Д від 07.04.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2008
у справі № 52/16 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"
до Державне підприємство "Вугілля України"
про стягнення 17555,52 грн.
Відкрите акціонерне товариство „Дніпроенерго” звернулось до суду з позовом до Державного підприємства „Вугілля України” про стягнення 17 555,52 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2008р. у справі № 52/16 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” збитків у розмірі 8255,04 грн., державне мито у розмірі 82,55 грн. та 55,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте внаслідок неповного з'ясування всіх суттєвих обставин справи, що є підставою для скасування такого рішення.
Позивачем в свою чергу, було надано заперечення на апеляційну скаргу в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та визнати позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між ВАТ „Дніпроенерго” (як покупцем) та ДП „Вугілля України” (як постачальником) укладено договір поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007р. (далі - Договір)
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2. Договору, покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором.
Пунктом 8.1 Договору сторонами встановлений строк його дії з 01.01.2008р. до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 1.3. Договору, загальна суму договору орієнтовано становить 554560000 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.4 Договору, в підтвердження поставки відповідач зобов'язаний надати позивачу одночасно з прибуттям кожної партії продукції залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов'язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п. 6.5 ДСТУ 4083-002.
Відповідно до п. 2.7. Договору, продукція вважається поставленою відповідачем і прийнятою позивачем тільки після одержання останнім оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, податкових накладних та підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.
28.02.2008р. сторонами було складено та підписано додаток № 03/08-П до Договору, який є невід'ємною його частиною, у відповідності до якого відповідач в березні 2008 року зобов'язався забезпечити постачання продукції за обумовленою додатком загальною вартістю 84 792 288,00 грн. на Придніпровську ТЕС (далі - вантажоотримувач), а позивач зобов'язався сплатити вартість продукції з урахуванням фактично понесених витрат відповідача по її перевезенню.
27.03.2008р. відповідач поставив вантажоотримувачу позивача продукцію, що підтверджується накладними №№ 50499336, 50521349, 50521350. 50521351. 50521353, 50521354, 50521342, 0521370, 50521376, 50521371, 50521366. А також на підтвердження якості поставленої продукції у відповідності п.2.4 Договору надав посвідчення якості № 377 від 24.03.2008р. № 378 від 24.03.2008р. та № 383 від 25.03.2008р.
При прийманні продукції у відповідача вантажоотримувачем було виявлено невідповідність якості вугілля характеристикам вказаним посвідченнях якості № 377 д 24.03.2008р. № 378 від 24.03.2008р. та № 383 від 25.03.2008р. а саме встановлено відхилення якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки апробування (зольність - 25,1 %, вологість 9,7% проти відповідно 20,5 % та 9,8 % за посвідченням якості № 377; зольність - 23,7 %, вологість 9,6% проти відповідно 20,6 % та 9,7 % за посвідченням якості №378; зольність - 23%, вологість 10.2% проти відповідно 20,2% та 9,7% за посвідченням якості №383), що підтверджується актами відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№1215, 1216, 1218 від 17.03.2008р.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та № П-7 від 25.04.1966 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.
Згідно п. 4.4 Договору приймання партії продукції за якість у відповідача здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача.
Пунктом 4.8. Договору, встановлено, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати вантажовідправника та відповідача для проведення спільного опробування продукції. У разі неприбуття представників протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача.
Позивачем були затримані вагони з продукцією, в яких були виявлені відхилення якості вугілля характеристикам вказаним посвідченнях якості №377 від 24.03.2008р., №378 від 24.03.2008р. та №383 від 25.03.2008р.
Позивач в свою чергу, телеграмами від 27.03.2008 та від 28.03.2008р. повідомив відповідача про поставку вугілля, якість якого не відповідає посвідченню якості, а також граничним показникам.
Факт незадовільної якості поставленої продукції підтверджується актами відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№ 1223, 1225, 1226 від 28.03.2008р., висновками яких встановлено перевищення граничних показників, передбачених договором та визначених посвідченнями якості, складеними за участю уповноважених представників відповідача.
Відповідно до п. 4.9 Договору, у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимий рівень, встановлений Договором, що буде підтверджено у порядку, встановленому п. 4.8 договору, позивач має право відмовитись від прийняття та оплати такої продукції, або прийняти її на підставі п. 5.2. договору, яким у свою чергу узгоджено визначення вартості продукції із посуванням надбавок та знижок за кожен відсоток відхилень фактичної якості від базової в межах діапазону.
На підставі показників якості, отриманих при спільному прийманні продукції сторонами було складено та підписано акт звіряння партій продукції за кількістю та якістю № 44/03/04-10 від 31.03.2008р. і визначено вартість продукції з урахуванням виявлених відхилень.
Фактична кількість та якість продукції, що надійшла від відповідача та прийнята позивачем, відображається в акті прийому-передачі вугілля (п. 4.10. Договору).
31.03.2008р. сторонами складено та підписано акт приймання -передачі вугілля, згідно з яким на підставі додатка № 03/08-П у березні 2008 року відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію у відповідності до акту звіряння кількості та якості № 44/03/04-10 від 31.03.2008р. у кількості 15998,301т, за вартістю з урахуванням витрат на перевезення та ПДВ - 7553755,75 грн., яка була поставлена на Придніпровську ТЕС.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач будь-яких доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо якості поставленої продукції за Договором суду не надав.
Пунктом 6.4. Договору сторонами узгоджено, що за постачання неякісного вугілля відповідач несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків позивача.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Крім цього, позивачем заявлено до відшкодування відповідачем збитки, які складаються з понесених витрат за затримку вагонів у сумі 8255,04 грн. та додаткових витрат, пов'язаних із повторним випробуванням вагонів у сумі 9300,48 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №3004/24 від 11.04.2008р. з вимогою відшкодувати суму збитків в добровільному порядку, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.
Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ “Про затвердження Статуту залізниць України” № 457 від 06.04.1998р., за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей плати за користування вагонами в яких було поставлено неякісну продукцію, Придніпровська залізниця нарахувала позивачу плату в розмірі 8255,04 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 1375,84 грн.) за затримку вагонів.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у зв'язку з затримкою вагонів у сумі 8 255,04 грн., понесених позивачем в березні 2008 року.
Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Проте, позивачем не було надано суду жодних доказів щодо понесених позивачем збитків у розмірі 9300,48 грн. пов'язаних із повторним випробуванням вагонів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2008р. у справі № 52/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2008р. у справі № 52/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 52/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Скрипка І.М.