ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 17/30
29.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали»
До Приватного підприємства «Архітектурно-будівельна компанія «Нова хата»
Про визнання договору таким, що не укладався
Суддя Кролевець О.А.
Представники:
Від позивача: Гаврилова В.А. (довіреність №б/н від 01.02.2009)
Від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору генпідряду №1-080922, підписаного 22.09.2008 сторонами по справі, таким, що не укладався.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме: строку дії договору та строків початку й завершення будівництва, а тому спірний договір є таким, що не укладався.
Клопотання позивача від 21.04.2009 про витребування у відповідача доказів щодо правомірності здійснення будівельної діяльності, а саме: відповідної ліцензії на здійснення будівельних робіт разом з Переліком робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також про надання судового запиту до Міністерства регіонального розвитку та будівництва щодо надання інформації про наявність відповідної ліцензії у відповідача та відповідного переліку робіт, судом відхилено, оскільки є необґрунтованим, зокрема, позивачем не доведено, що зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору про визнання договору неукладеним.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, ніяких клопотань чи заперечень по суті заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надходило. Про дату та час розгляду справи відповідача було повідомлено завчасно та належним чином. Про поважність причин своєї неявки відповідач суд не повідомив.
На підставі ст.75 ГПК України суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
22 вересня 2008 року між ТОВ «Побутрембудматеріали»(далі -позивач) та ПП «Архітектурно-будівельна компанія «Нова хата»(далі -відповідач) був підписаний договір генпідряду №1-080922 (далі за текстом -Договір).
Вказаний Договір містить наступні умови: предмет договору, строки виконання робіт, договірна ціна, права та обов'язки сторін, порядок забезпечення робіт проектною документацією та залучення до виконання робіт робочої сили, умови щодо організації виконання робіт, порядок фінансування робіт, порядок приймання-передачі закінчених робіт, порядок проведення розрахунків за виконані роботи, гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів), відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором генпідряду та порядок урегулювання спорів та інше.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Згідно зі ст.180 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 638 ЦК України та ст. 180 ГК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні господарського договору сторони згідно з ч.3 ст.180 ГК України зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зі змісту цієї норми закону вбачається, що однією з істотних умов договору є строк його дії.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Згідно зі ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.5 ст.318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Звертаючись до суду з позовом про визнання спірного Договору таким, що не укладався, позивач стверджує, що він не містить таких істотних умов як строк дії договору, строки початку і завершення будівництва.
Дослідивши наданий суду договір генпідряду №1-080922 від 22.09.2008, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до розділу 1 Договору генпідрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором генпідряду строк закінчені роботи згідно договірної ціни (Додаток №1 до Договору) та локального кошторису (Додаток №2 до Договору), які є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язався надати генпідряднику фронт робіт, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника закінчені роботи на об'єкті будівництва: «Комплекс АЗС м.Обухів, вул. Київська,25»та оплатити їх.
Судом встановлено, що Договірна ціна була визначена сторонами і оформлена у вигляді Додатку №1 до Договору. Локальний кошторис №2-1-1 на загальнобудівельні роботи (Додаток №2 до Договору) був складений та підписаний відповідачем (копії додатків містяться в матеріалах справи). Згідно з п.3.8 Договору вартість робіт орієнтовно складає 1700041,20 грн., при цьому фактична вартість робіт визначається по актам приймання виконаних робіт (ф.№КБ-2в) та довідки про вартість виконаних генпідрядних робіт (ф.КБ-3).
Згідно з п.2.1 Договору сторони визначили строки виконання робіт датою їх початку та закінчення, при цьому під закінченням робіт вони розуміли дату їх прийняття замовником (п.2.2).
Відповідно до п.8.1 Договору початок робіт проводиться після отримання авансу в розмірі 47,5% від договірної ціни. Приймаючи до уваги, що згідно з п.3.8 Договору орієнтована вартість робіт становить 1700041,20 грн., тому розмір авансу приблизно становить 807519,57 грн.
Судом встановлено, що в рамках спірного Договору позивач перерахував на користь відповідача часткову оплату (аванс) в сумі 807500,00 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученням №306 від 23.09.2008, №№314, 315 від 07.10.2008. Таким чином, суд вважає, що позивачем був сплачений аванс у розмірі, передбаченому п.8.1 Договору і тому є підстави вважати, що відповідач був зобов'язаний розпочати будівельні роботи на об'єкті починаючи з 08.10.2008 (наступного дня після сплати повної суми авансу).
Відповідно до п.8.2 Договору подальше фінансування робіт проводиться за планом, який складається замовником та підрядником. План фінансування будівництва складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи.
За твердженням позивача, графік виконання робіт сторонами не складався.
Згідно з п.9.1 Договору після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання. Передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що сторони погодили строк початку робіт моментом сплати замовником авансу у розмірі 47,5% від загальної вартості робіт, а строки закінчення виконання робіт -у відповідності до ст.846 ЦК України, тобто моментом пред'явлення замовником вимоги виконати роботи у розумні строки.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Щодо відсутності в спірному Договору генпідряду умови про строк дії цього Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Згідно з ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що сторонами не була погоджена така істотна умова як строк дії Договору, однак позовні вимоги про визнання спірного Договору генпідряду неукладеним не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, аналогічні способи захисту цивільних прав передбачені в статті 16 ЦК України.
Отже, вказаними вище правовими нормами передбачений чіткий перелік способів захисту прав, з якими особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав або законних інтересів. Також, вказаними нормами права передбачено, що суд може захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як визнання договору неукладеним зазначені норми Цивільного та Господарського кодексу України, та інших актів цивільного законодавства України не передбачають.
Судом встановлено, що законом та Договором генпідряду №1-080922 від 22.09.2008 не передбачено такого способу захисту цивільного права або інтересу, як визнання договору неукладеним.
Оскільки, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронюваних законом інтересів сторін, між якими не укладено договір. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим, як встановлення факту, що має юридичне значення, цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Крім того, відповідно п. 15 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» про визнання договору неукладеним може зазначатися виключно у мотивувальній частині рішення як про обставину справи, встановлену господарським судом, отже в резолютивній частині рішення не може бути зазначено про визнання договору неукладеним.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства України, отже вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, виходячи із правової природи спірних відносин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим ст. 16 ЦК України та іншими законами України, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У позові відмовити повністю.
Суддя О.А.Кролевець