ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/85
06.04.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
про стягнення 1 619 847,08 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Дем'яненко М.В., представник за дов. б/н від 01.09.2008;
Павлюк В.С., представник за дов. б/н від 01.10.2008;
від відповідача -
Куліченко М.В., представник за дов. б/н від 20.02.2009.
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та Захист»(далі -Позивач) звернулось Відкритого акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(далі -Відповідач) про стягнення 1 619 847,08 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 порушено провадження у справі №34/85 та призначено розгляд справи на 23.02.2009.
Розгляд справи відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- 25.09.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено договір №260 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку (далі -Договір), відповідно до умов якого сторони визначили, що конкретні умови розміщення грошових коштів (сума, строк, процента ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання) визначаються в окремому договорі;
- 26.09.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено договір №1 строкового банківського вкладу (депозиту) (далі -Депозитний договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався надати Відповідачу у тимчасове користування грошові кошти (вклад) в розмірі 1 500 000,00 грн. на умовах терміновості, платності та зворотності;
- 26.09.2008 Позивач платіжним дорученням №2790 від 26.09.2008 перерахував кошти в сумі 1 500 000,00 грн. на депозитний рахунок в ВАТ КБ «Надра»;
- за умовами п.1.2 Депозитного договору грошові кошти Відповідачу надавались на строк 90 (дев'яносто) днів, дата повернення вкладу -24.12.2008, однак останній у передбачений Договором строк суму вкладу та проценти за користування вкладом не повернув.
У ході проведення судового засідання 06.04.2009 представник Позивача відмовився від заявленої вимоги про стягнення з Відповідача 46 991,80 грн. 3% річних.
Відповідач проти позову заперечив та просив припинити провадження у справі, оскільки Національним банком України у Банку введено тимчасову адміністрацію, наслідком чого є запровадження мораторію на виконання зобов'язань, у Відповідача на час розгляду даної справи не виникло зобов'язання виконання спірних депозитних договорів, оскільки в силу приписів ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон) виконання будь-яких зобов'язань, зокрема по депозитним договорам, зупинено на час мораторію, до 10.08.2009.
Відповідач надав розрахунок відсотків Позивача та зазначив, що у відповідності до п.4.2 Депозитного договору кількість днів, за які нараховувались відсотки становить 87 днів, а не 90, як зазначив Позивач, а відтак Позивачу було нараховано процентів в розмірі 64 180,33 грн.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.09.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, Банк відкриває вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів Вкладника внесених на умовах (сума, строк, процентна ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання), що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
26.09.2008 між сторонами було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26520014343004 в філії КБ «Надра»Київське РУ відкритий у відповідності з Договором від 25.09.2008, грошові кошти в сумі 1 500 000 (півтора мільйони) грн.
Відповідно до п.1.2 Депозитного договору строк вкладу -90 (дев'яносто) днів. Дата повернення вкладу -24 грудня 2008 року.
Відповідно до п.1.3 Депозитного договору процента ставка по вкладу встановлюється в розмірі 18 (вісімнадцять) процентів річних.
Згідно з п.1.4 Депозитного договору Вкладник розміщує грошові кошти, а Банк зобов'язується виплатити Вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Пунктом 2.2 Депозитного договору передбачено, що після закінчення строку вкладу визначеному в п.1.2 цього договору, Банк повертає Вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок зазначений в п.8 цього договору.
Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 Депозитного договору сторони визначили, що Вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.4.2 Депозитного договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня що передує його поверненню Вкладникові або списанню з вкладного рахунка Вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору.
26.09.2008 Позивач перерахував на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 1 500 000 (півтора мільйони) грн., що підтверджується платіжним дорученням №2790 від 26.09.2008 та виписками по рахунку Позивача.
Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання не виконав, кошти на поточний рахунок Вкладника (Позивача) в сумі 1 500 000 грн. не повернув.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Аналогічні положення містяться у п.1 ст. 1061 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
В матеріалах справи наявна довідка за підписом Голови правління та Головного бухгалтера Позивача №289 від 23.02.2009, відповідно до якої сума неповернутого вкладу становить 1 500 000 грн. та 66 393,44 грн. відсотків за користування вкладом.
Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення 1 500 000 грн. основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладені обставини, розрахунок відсотків здійснюється судом, з урахуванням положень п.4.2 Договору та складає:
1 500 000*18/100/366*4=2 950,82 грн.
1 500 000*18/100/366*31=22 868,85 грн.
1 500 000*18/100/366*30=22 131,15 грн.
1 500 000*18/100/366*23=16 967,21 грн.
Суд не приймає до уваги пояснення Відповідача, з приводу того, що відсотки за користування депозитом «перераховані»в сумі 64 180,33 грн. в силу наступного.
Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Пунктом 1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
З огляду на те, що Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення відсотків нарахованих на вклад у більшому розмірі, відсотки нараховані на вклад підлягають задоволенню у сумі 64 918 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп.
Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6 162,84 грн. пені суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.3 Договору при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів Банк сплачує Вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.
Враховуючи викладені обставини, розрахунок пені здійснюється відповідно до умов Договору та складає:
1 564 918*12%/366*12=5 901,64 грн.
Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 5 901,64 грн.
При цьому, суд зауважує, що пеня Позивачем нараховувалась до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.
Разом з тим, при розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Відкритому акціонерному товариству Комерційному банку «Надра»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з Відповідача за Договором суми депозиту та нарахованих на нього відсотків, у сумах зазначених вище.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Системний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку.
Отже, примусове виконання рішення суду на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, з вкладного рахунку №26520014343004, в філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, а у випадку відсутності коштів з інших транзитних чи кореспондентських рахунків) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1; 02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 1, ідентифікаційний код 31571133) 1 500 000 (півтора мільйони) грн. основного боргу, 64 918 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп. процентів, 5 901 (п'ять тисяч дев'ятсот одну) грн. 64 коп. пені.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1; 02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 1, ідентифікаційний код 31571133) 15 708 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 19 коп. державного мита, а також 114 (сто чотирнадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.