83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.04.09 р. Справа № 39/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський завод мінводи” с.Знаменівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Контінент” м. Маріуполь
про стягнення 7977грн.10коп.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “Новомосковський завод мінводи” с.Знаменівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Контінент” м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 7977грн.10коп., яка складається з основного боргу в сумі 6224грн.23 коп., пені в сумі 506грн.10коп., штрафу в сумі 624грн.42коп., річних в сумі 211грн.55коп., інфляційних збитків в сумі 410грн.80коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 78-О від 25.08.2008 р., видаткову накладну № РН-0006459 від 27.08.2008 р.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями № 11043301, № 10781538 з відміткою про вручення.
Проте, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.
Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено заступником голови господарського суду Донецької області.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
25.08.2008 р., між позивачем, Акціонерним товариством закритого типу “Новомосковський завод мінводи” с.Знаменівка (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Контінент” м. Маріуполь (Покупець), укладено договір поставки № 78-О, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник на умовах DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (2000 рік) зобов'язався передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, що обумовлені в цьому договорі.
Найменування товару, за визначенням п. 1.2 Договору, мінеральна вода, безалкогольні напої.
Кількість та асортимент товару, що постачається зазначається у видаткових накладних на товар, що мають силу специфікацій, складених на підставі заявок на поставку товару Покупця, які є невід'ємними частинами цього договору.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткової накладної № РН-0006459 від 27.08.2008 р. поставив відповідачеві обумовлений Договором товар на загальну суму 24254грн.83коп., що також підтверджується податковою накладною за спірний період.
Відповідачем товар прийнято, що підтверджується підписом останнього на означеній видатковій накладній, скріпленого печаткою підприємства.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 24254грн.83коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 2.2 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 21-го дня з дати передачі товару Постачальником Покупцю.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно вказаної видаткової накладної оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 6224грн.23коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 6224грн.23коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 6224грн.23коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 7.2 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Перевіривши вимогу позивача стосовно стягнення пені в сумі 506грн.10коп., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з моменту виникнення права вимоги по 19.01.2009 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку, та враховуючи, що представлений позивачем розрахунок не суперечить вимогам ст. ст. 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, наведеним вище пунктом, сторони перебачили додаткову відповідальність Покупця, у випадку прострочення виконання грошового обов'язку понад 30 днів, у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
Арифметично перевіривши вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 624,42грн., з огляду на прострочення виконання відповідачем виконання грошового обов'язку понад 30 днів, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 622,42грн. виходячи з розрахунку (6224,23грн.*10%/100%).
Представлений позивачем розрахунок штрафу судом до уваги не приймається з огляду на арифметичну необґрунтованість.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 Договору сторони встановили, розмір річних, що підлягають сплаті боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на рівні 10%.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 10% річних в розмірі 211грн.55коп., нарахованих за період з моменту виникнення права вимоги по 19.01.2009 р., та інфляційних втрат в сумі 410грн.80коп. - за період з вересня по грудень 2008 р., з огляду на наявність заборгованості, вимоги позивача в цій частині, підлягають задоволенню
3% річних в сумі 211грн.55коп. в повному обсязі;
інфляційні втрати частково в сумі 335грн.69коп. за арифметичним розрахунком суду (101,7%*101,5%*102,1%*6224,23грн.), враховуючи, що індексування грошових сум, що підлягають сплаті, здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу, нарахування інфляції за вересень 2008 р. суд вважає безпідставним.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський завод мінводи” с.Знаменівка - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Контінент” м. Маріуполь на користь Акціонерного товариства закритого типу “Новомосковський завод мінводи” с.Знаменівка основний борг в сумі 6224грн.23 коп., пеню в сумі 506грн.10коп., штраф в сумі 622грн.42коп., 10% річних в сумі 211грн.55коп., інфляційні збитки в сумі 335грн.69коп., витрати за державним митом в сумі 101грн.01коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.86коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя