ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 7/94
02.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київнафтабуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор»
про стягнення 231 417,21 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Ванжі О.А. -довіреність № 24/12-08-01 від 24.12.08;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київнафтабуд»звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор»про стягнення 231 417,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 19/06-07 від 19.06.2007 р. не повернув суму тимчасової фінансової допомоги, заборгувавши позивачу 150 000,00 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 150 000,00 грн. - боргу, 48 300,00 грн. -індексу інфляції, 6 263,01 грн. -3% річних, 19 654,20 грн. -збитків, 7 200,00 грн. -пені, а також понесені ним по справі судові витрати -2 314,17 грн. -державного мита, 118, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 26.01.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.02.2009 р.
16.02.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, 12.02.2009 р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.
16.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.03.2009 р.
02.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
19.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про тимчасову фінансову допомогу № 19/06-07 (далі -Договір або Договір про тимчасову фінансову допомогу).
Відповідно до умов вказаного Договору позивач зобов'язався у одноденний строк з моменту підписання Договору надати відповідачу тимчасову фінансову допомогу у розмірі 150 000,00 грн., відповідач у свою чергу зобов'язався повернути зазначену суму 05.08.2007 р.
На виконання умов Договору, позивач 19.06.2007 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 184, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору не виконав, грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн. не повернув, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 150 000,00 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.
З пояснень позивача викладених в позовній заяві вбачається, що внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем грошових коштів за Договором про тимчасову фінансову допомогу позивач був вимушений укласти з Акціонерним комерційним банком «Київ»(далі - кредитодавець) Кредитний договір № 96/07 від 08.11.2007 р. (далі -Кредитний договір).
За умовами п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 31 700 000,00 грн. (34 250 000,00 грн. згідно Додаткової угоди № 1 від 28.12.2008 р. до Кредитного договору) на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності. Строк користування кредитом з 08.11.2007 р. по 07.11.2008 р. включно. Розмір плати за користування кредитом становить 13,1% річних.
Позивач також стверджує, що оскільки Кредитним договором він зобов'язався сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами в період з 08.11.2007 р. по 07.11.2008 р., а відповідач позивачу грошові кошти в передбачені Договором про тимчасову фінансову допомогу строки не повернув, то за таких обставин з відповідача підлягає стягненню 19 654,20 грн. -додаткових витрат, які становлять 13,1% річних від суми заборгованості відповідача за Договором про тимчасову фінансову допомогу, які поніс позивач за Кредитним договором.
Крім того, пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що при порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором відповідач сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
В обґрунтування позовних вимог позивач, стверджує, що станом на 25.12.2008 р. Кредитний договір не є погашеним, наслідком чого стало нарахування кредитодавцем позивачу пені в період прострочки з 08.11.2008 р. по 25.12.2008 р., то за таких обставин з відповідача також підлягає стягненню 7 200,00 грн. -додаткових витрат, які становлять 0,1% від суми прострочення заборгованості відповідача за Договором про тимчасову фінансову допомогу за кожен день за весь час прострочки, які поніс позивач за Кредитним договором.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього Договором про тимчасову фінансову допомогу, в повному обсязі.
Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 статті 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 150 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 48 300,00 грн. -індексу інфляції та 6 263,01 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 654,20 грн. -збитків, які становлять 13,1% річних від суми заборгованості відповідача за Договором про тимчасову фінансову допомогу, які поніс позивач за Кредитним договором не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведена та обставина, що у зв'язку з неповерненням відповідачем грошової суми в розмірі 150 000,00 грн. у встановлені Договором про тимчасову фінансову допомогу строки позивач був вимушений укласти з Акціонерним комерційним банком «Київ»Кредитний договір, сума кредиту по якому становить 34 250 000,00 грн., а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у зазначеному розмірі.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 200,00 грн. -додаткових витрат, які становлять 0,1% від суми прострочення заборгованості відповідача за Договором про тимчасову фінансову допомогу за кожен день за весь час прострочки, які поніс позивач за Кредитним договором також не підлягають задоволенню. Оскільки Кредитний договір на який посилається позивач як на підставу своїх вимог не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротор»(01010, м. Київ, вул. Суворова, 1, код ЄДРПОУ 19499574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київнафтабуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33156083) -150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. -боргу, 48 300 (сорок вісім тисяч триста) грн. 00 коп. -індексу інфляції, 6 263 (шість тисяч двісті шістдесят три) грн. 01 коп. -3 % річних, 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 63 коп. -державного мита, 104 (сто чотири) грн. 31 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: