79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.04.09 Справа № 4/562-17/104
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого -судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ «Ірокс»та ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»
на рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008 року.
у справі №4/562-17/104
за позовом: ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»
до: ЗАТ «Ірокс»
про: стягнення заборгованості
за зустрічним позовом: ЗАТ «Ірокс»
до: ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»
про: визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Рісний М.Б. -представник
від відповідача: Куфлик А.І. -представник (довіреність №135/09 від 24.04.2009р.)
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.12.2008р., суддя Ділай У.І., первісний позо було задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Ірокс» на користь ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»12100 грн. основного боргу, 1156,91 грн. пені, 787,77 грн. -3% річних, 4232,35 грн. інфляційних, всього -18277,03 грн., 182,77 грн. державного мита та 95,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині вимог у первісному позові було відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено.
З даним рішенням не погодилися ЗАТ «Ірокс» та ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат» і оскаржили його в апеляційному порядку, оскільки вважають, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, закрите акціонерне товариство «Львівський домобудівний комбінат»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Для обґрунтування своїх вимог позивач у апеляційній скарзі б/н від 05.01.2009 р. покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідача підлягає стягненню за період лише 6 місяців в порядку ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач наполягає на тому, що у п. 6.1. Договору, укладеного між сторонами, сторони передбачили інший строк для нарахування пені, аніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України.
Закрите акціонерне товариство «Ірокс», також не погоджуючись з прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісних позовних вимог ЗАТ «ЛДБК»та у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ЗАТ «Ірокс», прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ЗАТ «ЛДБК»відмовити повністю, зустрічний позов ЗАТ «Ірокс»- задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач у апеляційній скарзі № 08 від 16.01.2009 р. покликається на те, що договір № 9 від 01.02.2006 р., на підставі якого задоволено первісний позов ЗАТ «ЛДБК», сторонами не укладався. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що з боку ЗАТ «Ірокс»здійснювалась лише часткова оплата за оренду обладнання. На думку відповідача, суд першої інстанції не взяв до уваги висновки судово-технічної експертизи. У доповненнях до апеляційної скарги ЗАТ «Ірокс»стверджує про те, що за результатами проведеної внутрішньої бухгалтерської перевірки на підприємстві було встановлено факт помилкового перерахування на користь ЗАТ «ЛДБК»суми у розмірі 450,00 грн. та відсутності на відповідному бухгалтерському рахунку «Орендовані необоротні активи»будь-якого обладнання, орендованого у ЗАТ «ЛДБК».
Розгляд справи відкладався у зв'язку з поданням відповідачем доповнень до апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008р. у справі №4/562-17/104 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2006 року між ЗАТ «Ірокс»та ЗАТ «ЛДБК» укладено договір № 9, за яким ЗАТ «ЛДБК»(орендодавець) передано ЗАТ «Ірокс»(орендар) у тимчасове оплатне користування додаткове обладнання до гусеничного крану РДК-25. Факт укладення даного договору підтверджується підписанням його уповноваженими особами як з боку ЗАТ «ЛДБК», так і з боку ЗАТ «Ірокс», а також скріпленням підписів печатками сторін. У матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена копія зазначеного договору, у зв'язку з втратою його оригіналу.
У своїй апеляційній скарзі ЗАТ «Ірокс»заперечує факт укладення зазначеного договору, стверджуючи, що ЗАТ «Ірокс»було підписано лише проект договору, у якому розмір орендної плати становив 45,00 грн. щомісячно, а не 850,00 грн., як це передбачено у п. 1.2. договору № 9 від 01.02.2006 р.
Однак такі твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що з боку ЗАТ «Ірокс»не представлено доказів направлення чи надання даного проекту договору представникам ЗАТ «ЛДБК». Більше того, генеральним директором ЗАТ «Ірокс» підписаний акт прийому-передачі майна. У даному акті сторони вказали, що приймання-передача майна здійснюється на підставі договору № 9 від 01.02.2006 р., що свідчить про те, що договір № 9 від 01.02.2006 р. сторонами був укладений і передача майна здійснювалась на його виконання, а не на виконання будь-яких інших договорів чи їх проектів.
Згідно висновків судово-технічної експертизи, проведеної Львівським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, зокрема п. 5 (2,4), друковані тексти першої та другої сторінок проекту договору № 9 та електрофотографічної копії договору № 9 виготовлені з одного і того ж комп'ютерного текстового набору після редакційної правки оператора комп'ютерного набору текстів. Зазначена редакційна правка оператора комп'ютерного набору полягала у зміні місця розташування назви розділу 6 договору.
Таким чином, за результатами проведеної експертизи не знайшли свого підтвердження покликання ЗАТ «Ірокс»про те, що комп'ютерний набір другої сторінки нотаріально посвідченої копії договору не відповідає комп'ютерному набору першої сторінки проекту договору № 9 від 01.02.2006 р.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з боку ЗАТ «Ірокс» на користь ЗАТ «ЛДБК»здійснювалась оплата за оренду обладнання у розмірі 450,00 грн. Дана оплата була здійснена згідно рахунку ЗАТ «ЛДБК»б/н від 31.10.2006 р., копія якого є у матеріалах справи. Зазначений рахунок виставлений ЗАТ «ЛДБК»на загальну суму 15679,50 грн., що включала орендну плату у розмірі 7650,00 грн., плату за транспортування обладнання у розмірі 1500,00 грн., що погоджена сторонами у п. 1.2. договору, пеню за несвоєчасну оплату у розмірі 6529,50 грн.
Покликання ЗАТ «Ірокс»на те, що призначення здійсненого платежу у розмірі 450,00 грн. -це плата за оренду обладнання, але не того, що визначене у договорі № 9 від 01.02.2006 р., а також, що це є повна оплата всієї суми боргу, а не часткова, не підтверджені жодними доказами по справі і суперечать наявним доказам, зокрема, договору № 9, акту прийому-передачі майна, рахунку від 31.10.2006 р. В доповненнях до апеляційної скарги ЗАТ «Ірокс»всупереч вищевикладеним положенням своєї ж апеляційної скарги стверджує про те, що оплата у розмірі 450,00 грн. взагалі була здійснена помилково, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, ЗАТ «Ірокс»взагалі не отримувало в оренду від ЗАТ «ЛДБК»жодного обладнання.
Що стосується покликання ЗАТ «Ірокс»на те, що ЗАТ «ЛДБК»не подано доказів надання ЗАТ «Ірокс»рахунку від 31.10.2006 р. на оплату, то таке покликання спростовується самим фактом здійснення з боку ЗАТ «Ірокс»оплати по зазначеному рахунку.
Відповідно до ч. 2 ст.. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Тому твердження ЗАТ «Ірокс» про те, що договір № 9 від 01.02.2006 р. є неукладеним спростовується наведеною правовою нормою та фактом оплати ним за оренду обладнання крану 31.10.2006р. у розмірі 450,00 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнуто з ЗАТ «Ірокс»на користь ЗАТ «ЛДБК»заборгованість по орендній платі у розмірі 10600,00 грн. та по оплаті вартості перевезення обладнання у розмірі 1500,00 грн. Правомірним та таким, що ґрунтується на законі, зокрема ст. 625 ЦК України, є задоволення судом позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з боку ЗАТ «Ірокс»перед ЗАТ «ЛДБК».
Що стосується твердження апелянта -ЗАТ «Ірокс»про порушення норм матеріального права судом при відмові в задоволенні зустрічного позову то воно не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому відхиляється апеляційним судом. Як вбачається з доповнень названого апелянта до зустрічного позову від 10.11.2008р. ЗАТ «Ірокс»просив суд визнати недійсним договір № 9 від 01.02.2006 р. (а.с. 151-152). Оскільки позивач за зустрічним позовом не навів належних правових підстав передбачених ст.. 203 ЦК України для визнання правочину недійсним та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження даних обставин, то суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог.
Необґрунтованими є твердження ЗАТ «ЛДБК»у своїй апеляційній скарзі від 05.01.2009р. про порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду, за який може бути стягнута пеня, до шести місяців.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені лише за період шість місяців, а не за весь період прострочки виконання грошових зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин, судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Твердження апелянтів про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008р. по справі №4/562-17/104 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2008 року у справі №4/562-17/104 залишити без змін, а апеляційні скарги ЗАТ «Ірокс»та ЗАТ «Львівський домобудівний комбінат»- без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук