ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/20
10.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."
про стягнення 317 191,39 грн
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Залозецька Ю.В.
від відповідача -Бурдюгова Ю.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Мета-Імпекс-Україна” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Т.М.М.” на користь позивача 317 191,39 грн. заборгованості (271 887,66 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 17 120,47 грн. пені, 2 140,06 грн. три проценти річних та 26 043,20 грн. штрафу) за договором купівлі-продажу.
Позовну заяву 21.01.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/20.
Відповідач 19.02.2009 подав клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем не виконано вимоги ухвал суду щодо надання акта звірки взаєморозрахунків.
Господарський суд міста Києва відмовив відповідачу в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки позивачем було надано докази направлення відповідачу акта звірки взаєморозрахунків та довідку про підтвердження розміру дебіторської заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу.
Відповідач також заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні до отримання довідки з Торгово-промислової палати України про наявність в Україні обставин непереробної сили, які негативно впливають на виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Оскільки судом двічі відкладався розгляд справи, продовжувався строк вирішення спору та з огляду на те, що відповідач 10.03.2009 у судовому засіданні визнав суму основного боргу, суд дійшов висновку про необхідність винесення рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд
Між позивачем та відповідачем укладено договір від 21.04.2008 № 23/04-08 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити будівельні матеріали (далі - товар).
На виконання договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 604 016,11 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (наявні в матеріалах справи).
Відповідно до п. 5.2 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару. Датою передачі товару згідно з п. 4.5 договору вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається у накладній.
Відповідач за поставлений йому товар оплатив частково на суму 1 340 584,11 грн., що підтверджується банківськими виписками від 07.05.2008, 20.05.2008, 22.05.2008, 03.06.2008, 04.06.2008, 11.06.2008, 18.06.2008, 27.06.2008, 08.07.2008, 16.07.2008, 25.07.2008, 29.07.2008, 15.08.2008, 25.09.2008, 14.10.2008 (наявні в матеріалах справи).
Отже, сума основного боргу відповідача склала 260 432,00 грн., що було підтверджено довідкою позивача про розмір дебіторської заборгованості відповідача за договором та визнано відповідачем у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На підставі викладених норм та розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню 271 887,66 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 2 140,06 грн. три проценти річних від простроченої суми.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, сплата якої передбачено п. 6.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача пеня за несвоєчасну оплату поставленого товару становить 17 120,47 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У зв'язку зі складним фінансовим становищем відповідача суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 3 000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення передбаченого п. 6.4 договору штрафу у розмірі 10% від вартості переданого товару у випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів.
Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 10% від основної суми боргу, що становить 26 043,20 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача складає 303 070,92 грн. (271 887,66 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 140,06 грн. три проценти річних, 3 000,00 грн. пені та 26 043,20 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивачем при поданні позову було сплачено 3 171,91 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 030,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Т.М.М.” (юридична адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, поштова адреса: 03055, м. Київ, вул. Г. Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675, банківські реквізити: п/р 260019800772 в ВАТ „КБ „ТММ-Банк”, м. Київ, МФО 300896), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мета-Імпекс-Україна” (02094, м. Київ, пров. Карельський, 5, код ЄДРПОУ 31450504, п/р 260090102974 в ЗАТ „ПроКредитБанк” у м. Києві, МФО 320984) 271 887 (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 66 коп. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 140 грн. (дві тисячі сто сорок) грн. 06 коп. три проценти річних, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. пені, 26 043 (двадцять шість тисяч сорок три) грн. 20 коп. штрафу, 3 030 (три тисячі тридцять) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко