Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
07.04.2009
Справа №2-22/197-2009
За позовом - КРП «ВП ВКГ Південного берегу Криму», м. Ялта, вул.Кривошти, 27
до відповідача - Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни, м. Ялта, вул. Київська, 20, кв. 56
про стягнення 8087,18 грн.
Суддя Калініченко А.А.
Представники:
від позивача - Нетесов Д.О., представник, дов. від 08 січня 2009 року
від відповідача - не з'явився
Обставини справи:
Позивач - КРП «ВП ВКГ Південного берегу Криму» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни, просить суд стягнути з відповідача заборгованість сумі 8087,18 грн., у тому числі: основний борг в сумі 8063,10 грн., пеню - 3,92 грн., 3% річних - 20,16 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 1272 від 28 січня 2002 року, не здійснив у повному обсязі оплату отриманих від позивача послуг.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
28 січня 2002 року між позивачем (водоканал) та відповідачем (абонент) укладений договір на постачання води з комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації, відповідно до п. 1 якого водоканал зобов'язується забезпечити абонента питною водою та надати послуги з водовідведення, а абонент зобов'язується оплатити їх.
Пунктом 8 договору передбачено, що абонент зобов'язаний отримувати рахунки за витрачену воду та послуги з каналізації в абонентському відділі водоканалу та оплачувати їх протягом п'яти банківських днів з дня отримання. При несплаті рахунку протягом 5 днів за кожен день прострочки буде нараховуватись пеня у розмірі 0,2% від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до пункту 19 договору, даний договір укладений на строк до січеня 2005 року.
Однак, як вказує позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснював оплату наданих позивачем послуг за період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року, у зв'язку з чим станом на 20 листопада 2008 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8063,10 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів погашення заборгованості в сумі 8063,10 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 3,92 грн., 3% річних - 20,16 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до абз. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв, що подаються до господарських судів майнового характеру, розмір державного мита до сплати складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, мінімальний розмір державного мита із заяв майнового характеру, складає 102,00 грн.
Враховуючи те, що сума даного позову складає 8087,18 грн., 1% від суми позову - 80,87 грн., сума державного мита до сплати є мінімальною та складає 102,00 грн.
Однак, під час подання позову, позивачем було сплачено лише 80,87 грн., у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в порядку ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, 21,13 грн. недоплаченого державного мита.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 квітня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни (м. Ялта, вул. Київська, 20, кв. 56, банківські реквізити невідомі, свідоцтво № 04055765Ф0030871, ІНН 2676915940) на користь КРП «ВП ВКГ Південного берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) заборгованість сумі 8087,18 грн., у тому числі: основний борг в сумі 8063,10 грн., пеню - 3,92 грн., 3% річних - 20,16 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни (м. Ялта, вул. Київська, 20, кв. 56, банківські реквізити невідомі, свідоцтво № 04055765Ф0030871, ІНН 2676915940) на користь КРП «ВП ВКГ Південного берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) 80,87 грн. державного мита.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни (м. Ялта, вул. Київська, 20, кв. 56, банківські реквізити невідомі, свідоцтво № 04055765Ф0030871, ІНН 2676915940) на користь КРП «ВП ВКГ Південного берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мусиной Інни Зуфарівни (м. Ялта, вул. Київська, 20, кв. 56, банківські реквізити невідомі, свідоцтво № 04055765Ф0030871, ІНН 2676915940) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 21,13 грн. державного мита.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.