ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 44/29
09.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП “Максимус”
про стягнення 404 944,79 грн.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
від позивача Саєнко О.В. (довіреність б/н від 21.08.2009 р.)від відповідача Колісник О.А. (довіреність № 469 від 19.02.2009 р.)
Рішення прийняте 02.04.2009 p., оскільки в судових засіданнях 29.01.2009 р., 19.03.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 03.02.2009 р., розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АТП “Максимус” 404 944,79 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 29.01.2009 року.
26.02.2009 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява про відвід судді Чеберяка П.П.
Ухвалою в.о. голови господарського суду міста Києва від 27.02.2009 р. заяву відповідача про відвід судді Чеберяка П.П. залишено без задоволення на підставі положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. розгляд справи призначено на 19.03.2009 р.
18.03.2009 р. до господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга відповідача на ухвалу в.о. голови господарського суду міста Києва від 27.02.2009 р.
Ухвалою заступника голови господарського суду міста Києва від 19.03.2009 р. апеляційну скаргу відповідача в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України повернуто останньому в зв'язку з відсутністю у законодавстві можливості оскаржувати ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про відвід судді.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 312/об від 24.12.2008 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -
25.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 28-07 ДБ (далі -договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в порядку та на умовах, передбачених договором, товарний бетон та іншу продукцію (надалі -товар), яка виробляється позивачем, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити у розмірі, порядку та в строки, обумовлені в договорі.
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару за одиницю, найменування товару по позиціям, маркам, видам зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 2.3. договору загальна вартість договору визначається, виходячи з вартості фактично поставленого товару відповідачеві, з врахуванням цін, вказаних у відповідних специфікаціях, діючих в період поставки товару.
Положеннями п. п. 3.6., 7.1., 7.3. договору передбачено, що товар за договором вважається поставленим з моменту підписання відповідачем товарно -транспортних накладних на товар.
Відповідно до п. 5.1. договору при розрахунку сума, яку відповідач зобов'язаний перерахувати позивачеві, складається із ціни товару, вартості послуг (работ) та інших витрат, передбачених договором, специфікаціями до договору, які діють у відповідний період поставки товару.
Згідно з п. 5.8. договору кінцеві взаємні розрахунки за договором здійснюються сторонами відповідно до фактично отриманого відповідачем товару, що підтверджується підписаними сторонами товарно -транспортними накладними на отриманий відповідачем товар, протягом 7 календарних днів.
Між позивачем та відповідачем було укладено наступні специфікації до договору: № 1 від 25.05.2007 р., № 2 від 03.08.2007 р., № 3 від 10.09.2007 р., № 4 від 07.11.2007 р., № 5 від 19.12.2007 р., № 6 від 24.01.2008 р., № 7 від 07.02.2008 р., № 8 від 01.03.2008 р., № 9 від 01.03.2008 р., №10 від 10.03.2008 р., №11 від 12.05.2008 р., № 12 від 12.05.2008 р., № 13 від 12.05.2008 р., № 15 від 13.05.2008 р.
Положеннями вищезазначених специфікацій до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити роботу техніки позивача із розрахунку 2,00 грн. з ПДВ за хвилину, якщо час вивантаження товару перевищує 60 хвилин на буд майданчику.
Між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2007 р., якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2008 р.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 409 973,00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 1975 від 24.05.2008 р., № 1980 від 24.05.2008 р., № 1993 від 25.05.2008 р., № 1996 від 26.05.2008 р., № 2001 від 26.05.2008 р., № 2008 р. від 27.05.2008 р., № 2017 від 27.05.2008 р., № 2018 від 27.05.2008 р., № 2027 від 28.05.2008 р., № 2049 від 29.05.2008 р., № 2059 від 29.05.2008 р., № 2074 від 30.05.2008 р., № 2085 від 31.05.2008 р. та довіреністю серії ЯОУ № 298684 від 01.05.2008 р.
Також позивачем на виконання умов договору було надано послуг по техніки позивача на загальну суму 1 196,00 грн., а відповідач прийняв вказані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому -передачі робіт № 362 від 27.05.2008 р., № 369 від 29.05.2008 р., № 364 від 28.05.2008 р., № 375 від 30.05.2008 р., № 382 від 31.05.2008 р.
Позивачем відповідачеві було направлено претензію № 262/об від 10.11.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 18.11.2008 р. Відповіді на претензію позивачем отримано не було.
Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 352 711,21 грн.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.п. а) п. 8.2. договору за прострочення в здійсненні платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачеві за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 46 425,70 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 817,88 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 4 049,45 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Автотранспортне підприємство ”Максимус” (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 33791401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДИСК БЕТОН” (83048, Донецька область, м. Донецьк, просп. Титова, 15, код ЄДРПОУ 33221450) 409 112 (чотириста дев'ять тисяч сто дванадцять) грн. 24 коп., з яких 352 711 (триста п'ятдесят дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 21 коп. основного боргу, 46 415 (сорок шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 70 коп. пені, 5 817 (п'ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 88 коп. трьох процентів річних, 4 049 (чотири тисячі сорок дев'ять) грн. 45 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.
Суддя П.П.Чеберяк