ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 18/361
20.02.09
За позовом ТОВ „Ласка Лізинг”;
До ЗАТ „СК „Кредо -Класик”;
Про стягнення 133 831,65 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Ліцкевич Р.В., представник, довіреність б/н від 09.06.2008 р.;
Назаренко В.Є., представник, довіреність б/н від 29.07.2008 р.;
Від відповідача: Акусова О.М., представник, довіреність б/н від 23.05.2008 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 р. порушено провадження у справі №18/361, справа призначена слуханням на 18.12.2008 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 18.12.2008 р. до 22.01.2009 р., з 22.01.2009 р. до 29.01.2009 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 18.12.2008 р. та від 22.01.2009 р.
У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви: з 29.01.2009 р. до 05.02.2009 р., з 05.02.2009 р. до 12.02.2009 р., з 12.02.2009 р. до 20.02.2009 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 114 679,44 грн. страхового відшкодування, 19 152,21 грн. пені, 1 339,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:
-12.01.2008 р. між сторонами був укладений генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів №191001/431000107. Відповідно до страхового сертифікату №191001/431000107224 від 02.07.2007 р. до вищезазначеного договору страхування на страхування відповідача було передано транспортний засіб марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ);
-03.07.2007 р. позивач надав лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу №892/06/2007 від 25.06.2006 р. -Войтович Ю.Я. довіреність на право користування застрахованим автомобілем без права передоручення. При наданні позивачем заяви про настання страхового випадку останній зазначив про те, що автомобіль викрадено від третіх осіб, які в той час володіли автомобілем, а саме, ТОВ „Рентека”. Позивачем не додані документи, які підтверджують правомірне користування ТОВ „Рентека” застрахованим автомобілем. Відповідно до п. 19.1. генерального договору страхування його дія поширюється лише на страхувальника та осіб, які керують транспортним засобом на законних підставах;
-відповідно до п. 3.8. договору фінансового лізингу №892/06/2007 від 25.06.2007 р. з моменту підписання акту прийому-передачі транспортного засобу відповідальність за пошкодження, втрату, поломку транспортного засобу тощо несе лізингоотримувач, за умови не відшкодування заподіяних збитків страховиком;
-згідно з п.п. 10.8., 10.9. договору фінансового лізингу у випадку відмови страховика у виплаті страхового відшкодування збитки відшкодовує лізингоодержувач.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
12.01.2007 р. між сторонами укладений генеральний договір №191001/431000107 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановленим на транспортних засобах, зазначених у додаткових угодах до цього договору, та страхових сертифікатах, що є невід”ємними частинами договору.
Пунктом 1.2. генерального договору передбачено, що особливі умови щодо страхування кожного окремого транспортного засобу наведені у додаткових угодах до цього договору та страхових сертифікатах, що є невід”ємними частинами цього договору, мають бути підписані обома сторонами та містити наступні умови: марку, модель, номер кузова/шасі, рік випуску, державний номер (якщо номер невідомий на момент випуску страхового сертифікату, то він вказується лише у додаткових угодах), додаткове обладнання, перелік страхових випадків, розмір страхової суми, страховий тариф, розмір страхової премії, розмір встановленої франшизи, термін дії тощо. За згодою сторін до страхового сертифікату можуть бути внесені інші додаткові відомості та умови.
Відповідно до розділу 2 генерального договору страховими ризиками за цим договором є ризики КАСКО, а саме:
-дорожньо-транспортна пригода, у тому числі попадання твердих фракцій та каміння з-під коліс інших транспортних засобів (п. 2.1. договору);
-незаконне заволодіння або грабіж транспортного засобу, у тому числі ДТП при незаконному заволодінні у разі, якщо про таке незаконне заволодіння були повідомлені компетентні органи МВС України протягом двох діб з моменту настання такого незаконного заволодіння, що підтверджується позивачем у документальній формі (п. 2.2. договору);
-пошкодження, знищення або крадіжка (таємне викрадення чужого майна) частин, деталей, приладів, тенту, в тому числі додаткового обладнання транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб у будь-якому місці знаходження (п. 2.3. договору);
-пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (наприклад: повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавини, зсув, вихід підгрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання грунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин (п. 2.4. договору);
-пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок пожежі чи самозаймання транспортного засобу, в тому числі викликаного коротким замиканням в електрообладнанні транспортного засобу (п. 2.5. договору).
02.07.2007 р. між сторонами укладений страховий сертифікат №191001/431000107224 до договору страхування №101001/431000107 від 12.01.2007 р., за умовами якого під страховий захист відповідач взято автомобіль марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ).
25.06.2007 р. між позивачем та Войтович Юрієм Ярославовичем укладений договір фінансового лізингу №892/06/2007, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у власність транспортний засіб -автомобіль марки „Mitsubishi Lancer”, 2007 року випуску, і передати його без надання послуг по керуванню та технічної експлуатації Войтовичу Ю.Я. в якості предмета лізингу у тимчасове володіння і користування, а Войтович Ю.Я. зобов'язався прийняти зазначений автомобіль на умовах даного договору.
12.02.2008 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку з застрахованим автомобілем, а саме, у зв”язку з його викраденням.
Відповідач у листі вих. 3.2.1.1-03/1114 від 31.03.2008 р. повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 2.2. та 4.15.1. договору страхування.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховим випадком, згідно з частиною 2 статті 8 Закону України „Про страхування”, визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як визначено частиною 1 статті 16 Закону України „Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як вже було зазначено вище відповідач, на підставі генерального договору №191001/431000107 добровільного страхування транспортних засобів від 12.01.2007 р. та страхового сертифікату №191001/431000107224 від 02.07.2007 р., взяв під страховий захист автомобіль марки „Mitsubishi Lancer”, 2007 року випуску.
Умовами страхового сертифікату №191001/431000107224 від 02.07.2007 р. до страхових випадків віднесені: ДТП; незаконне заволодіння транспортним засобом (угон, крадіжка); протиправні дії третіх осіб, за винятком незаконного заволодіння; стихійне лихо, падіння предметів, напад тварин, пожежа; пожежа, вибух або самозаймання.
12.02.2008 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку з застрахованим автомобілем, а саме, у зв”язку з його викраденням.
Відповідно до вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 03.04.2008 р. у справі №1-270/2008 року винним у викраденні автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) визнано Науменка Сергія Васильовича.
У вищезазначеному вироці суду зазначено, що викрадення автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) відбулося 18.09.2007 р.
Матеріали справи свідчать про те, що застрахований автомобіль марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) позивачем був переданий Войтовичу Ю.Я. на підставі договору фінансового лізингу №892/06/2007.
З вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 03.04.2008 р. вбачається, що автомобіль був викрадений у ТОВ „Рентека”.
Будь-яких доказів про те, що автомобіль марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) був переданий від Войтовича Ю.Я. до ТОВ „Рентека” до матеріалів справи не додано.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Слід також зазначити про те, що відповідач не був повідомлений про те, що автомобіль марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) був переданий ТОВ „Рентека”.
Як визначено п. 19.1. генерального договору страхування його дія поширюється лише на страхувальника та осіб, які керують транспортним засобом на законних підставах.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Розділом 14 генерального договору страхування передбачено, що підставами для відмови відповідача у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
-навмисні дії страхувальника або вигодонабувача чи їх повноважних представників, спрямовані на настання страхового випадку (п. 14.1.1. договору);
-вчинення страхувальником/водієм або вигодонабувачем чи їх повноважними представниками умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 14.1.2. договору);
-подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку (п. 14.1.3. договору);
-отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у її заподіянні (п. 14.1.4. договору);
-несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 14.1.5. договору);
-подання безпідставного позову або якщо страхувальником/вигодонабувачем або його повноважним представником використовуються будь-які шахрайські способи з метою здобуття користі за цим договором (п. 14.1.6. договору);
-невиконання або неналежне виконання страхувальником обов'язків, передбачених умовами цього договору страхування (п. 14.1.7. договору);
-невиконання експлуатантом/водієм обов'язків страхувальника, передбачених п.п. 10.2.7. -10.2.9., 11.11.1. -11.11.5. цього договору (п. 14.1.8. договору);
-несплати страхувальником страхової премії або її частини (внеску) у встановлені цим договором та додатковими угодами до нього строки (п. 14.1.9. договору);
-знехтування страхувальником або водієм заходами (невиконання дій) щодо рятування та збереження застрахованого транспортного засобу, зокрема, не вмикання аварійної світлової сигналізації у разі ДТП або вимушеної зупинки транспортного засобу, якщо це призвело до страхового випадку або збільшення збитку (п. 14.1.10. договору);
-неповідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з об'єктом страхування (п. 14.1.11. договору);
-ненадання страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (п. 14.1.12. договору);
-неповідомлення страховика про інші діючі договори страхування (КАСКО) відносно об'єкту страхування, визначеного даним договором (п. 14.1.13. договору);
-неможливість реалізації страховиком права вимоги до особи, винної у настанні страхового випадку, з вини страхувальника (п. 14.1.14. договору).
Пунктом 10.2.6. генерального договору страхування передбачено, що у випадку настання події, що може бути визнана страховою, страхувальник, негайно, але в будь-якому випадку не пізніше п'яти діб зобов'язаний повідомити про це страховика.
Пунктом 10.4. договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний дотримуватись всіх умов договору страхування.
Пунктом 10.7.2. договору фінансового лізингу на лізингоодержувача покладено обов'язок повідомити страховика про імовірний страховий випадок.
З вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 03.04.2008 р. вбачається, що викрадення автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) відбулося 18.09.2007 р. За твердженням позивача останній дізнався про страховий випадок лише 08.11.2007 р., про що повідомив відповідача 09.11.2007 р. На підтвердження своїх тверджень позивач надав господарському суду форму №1.
Слід зазначити про те, що позивачем належними засобами доказування не доведений факт того, що останній дізнався про страховий випадок із застрахованим автомобілем лише 08.11.2007 р., а з вироку суду вбачається настання страхового випадку саме 18.09.2007 р.
Вищезазначені обставини свідчать про несвоєчасне повідомлення відповідача про настання страхового випадку.
Відповідно до п. 3.8. договору фінансового лізингу №892/06/2007 від 25.06.2007 р. з моменту підписання акту прийому-передачі транспортного засобу відповідальність за пошкодження, втрату, поломку транспортного засобу тощо несе лізингоотримувач, за умовами не відшкодування заподіяних збитків страховиком.
Як визначено п. 10.8. договору фінансового лізингу №892/06/2007 від 25.06.2007 р., у випадку пошкодження майна або його частин лізингоодержувач зобов'язаний відновити майно до першочергового стану за рахунок страхового відшкодування, а у разі невизнання такого випадку страховим, а також у випадку відмови від виплати страхового відшкодування або його неповного відшкодування, за власний рахунок.
У випадку знищення, викрадення або втрати майна, а також у разі, якщо майно пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того визнано такий випадок страховим, чи ні, лізингоодержувач зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту настання такого випадку, перерахувати лізингодавцю повну суму поточного боргу лізингоодержувача, а також суму, необхідну для покриття збитків внаслідок такого випадку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем листом вих. 3.2.1.1-03/1114 від 31.03.2008 р. було повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що збитки, заподіяні позивачеві викраденням застрахового автомобіля, покладаються на лізингоодержувача, тобто на Войтовича Ю.Я.
Жодних доказів про звернення позивача до Войтовича Ю.Я. з метою відшкодування заподіяних позивачеві збитків, у зв”язку з викраденням автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ), господарському суду позивачем не надано.
Згідно з п.п. 10.2.11. та 11.11.3. генерального договору страхування страхувальник зобов'язаний вжити всіх заходів щодо передачі права вимоги (регресу) до винної особи, яка відповідає за заподіяний збиток.
Слід також зазначити про те, що п. 4.12.6. генерального договору страхування передбачено, що страховими випадками не визнаються події що відбулися внаслідок здійснення страхувальником або водієм транспортного засобу кримінально-карних дій.
Як вже було зазначено вище, водія автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) було визнано винним за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України, за що останнього притягнуто до кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищезазначені обставини, господарський суд вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування правомірною, оскільки позивачем несвоєчасно було повідомлено відповідача про страховий випадок (п. 14.1.5. генерального договору страхування); відповідача не було повідомлено про суттєві зміни, що сталися з об'єктом страхування, зокрема, про передачу застрахованого автомобіля марки „Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442СХ) до ТОВ „Рентека” (п. 14.1.11. генерального договору страхування).
Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко