Справа №: 22-ц/191/1456/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» до ОСОБА_6 про стягнення шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення завданої шкоди у розмірі 29086,96 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 січня 2011 року відповідач був прийнятий до ТОВ «Дакорт» на посаду водія-експедитора. Цього ж дня з ним був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність та нерозголошення комерційної таємниці, а також його було ознайомлено з Посадовою інструкцією водія-експедитора. Виконуючи свої посадові обов'язки, відповідач отримував від ТОВ «Дакорт» через філіал в м. Феодосія товарно-матеріальні цінності згідно товарно-транспортних накладних, розвозив їх по торгівельним точкам та отримані від реалізації кошти вносив в касу ТОВ «Дакорт». 11 липня 2012 року відповідач допустив недбальство та залишив незачиненим свій автомобіль Фіат-Дукато, з якого були викрадені кошти, передані йому від реалізації товарів у розмірі 18428,21 грн. та кошти іншого торгового представника ОСОБА_7 у розмірі 10658,55 грн., які останній передав відповідачу для здачі в касу ТОВ «Дакорт». Таким чином, позивач вважає, що недбалими діями відповідача йому завдано шкоду у розмірі 29086,96 грн., які просив стягнути.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» завдану шкоду у розмірі 18428,21 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову - відмовити.
Апелянт вважає безпідставним висновок суду, що відповідач допустив порушення трудового законодавства в якості водія -експедитора, внаслідок чого були завдані збитки позивачу.
Апелянт посилається на те, що в його обов'язки не входить отримання грошових коштів від торгових місць, а тільки збереження товару.
Апелянт вважає, що відсутні докази передачі йому для зберігання грошових коштів, які позивач вважає, він повинен відшкодувати.
Апелянт посилається, що він не мав умов для зберігання, перевезення грошових коштів вилучених за реалізацію.
Апелянт вважає, що відсутні докази, які підтверджують розмір грошових коштів, які стягнув з нього суд на користь позивача, оскільки акт ревізії встановив іншу суму.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 18428,21 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач цю суму повинен відшкодувати, оскільки є матеріально-відповідальною собою, згідно вимог посадової інструкції повинен був передати кошти до каси підприємства, однак не вжив відповідних заходів для їх збереження та передачі, внаслідок чого тратив вказану суму.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Як правильно встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що наказом директора ТОВ «Дакорт» від 17 січня 2011 року № 11-к відповідач був прийнятий постійно на посаду водія-експедитора. (а.с.6). Цього ж дня з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність та нерозголошення комерційної відповідальності, а також було ознайомлено з посадовою інструкцією водія-експедитора, відповідно до якої водій-експедитор є матеріально-відповідальною особою та відповідає за збереження товарів та грошових коштів. (а.с.9-10, 11).
Виходячи з наведеного, доводи апелянта, що в його обов'язки не входить отримання грошових коштів від торгових місць, а тільки збереження товару є безпідставними, оскільки спростовуються договором про повну матеріальну відповідальність, посадовою інструкцією водія-експедитора, відповідно до якої водій-експедитор є матеріально-відповідальною особою та відповідає за збереження не тільки товарів, а й грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2012 року з автомобіля відповідача були викрадені кошти, передані йому від реалізації товарів, у розмірі 18428,21 грн. та кошти іншого торгового представника ОСОБА_7 у розмірі 10658,55 грн., які останній передав відповідачу для здачі в касу ТОВ «Дакорт». Зі змісту постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що ці кошти відповідачем були залишені без нагляду в незачиненому в автомобілі, що є порушенням вимог та обов'язків посадової інструкції водія -експедитора. (а.с.89).
Враховуючи, що відповідач, будучи матеріально-відповідальною особою, згідно вимог посадової інструкції мав передати грошові кошти до каси підприємства, однак не вжив відповідних заходів для їх збереження та передачі, тому суд першої інстанції керуючись вимогами статей 134, 135-1 КЗ пП України, вірно стягнув з нього суму лише в розмірі 18428,21 грн.
Щодо відмови у стягненні суми , переданої відповідачу ОСОБА_7 у розмірі 10658 грн. 55 коп., то у вказаній частині рішення суду не оскаржувалось, тому не може бути предметом перевірки апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що відсутні докази передачі йому для зберігання грошових коштів та не доведення розміру цих коштів, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Що стосується твердження відповідача про неврахування судом сплаченої ним у відшкодування цієї шкоди суми 500 грн., то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначене не підтверджене належними доказами.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова