№ справи:106/1040/13-к Головуючий суду першої інстанції:Шилова Олена Миколаївна
№ провадження:11-кп/190/192/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Рижова І. В.
"05" грудня 2013 р. м. Сімферополь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого - Рижової І.В.,
Суддів - Мельник Т.О.,
- Балахонова Б.Л.,
при секретарі - Іоновій С.Я.
розглянула в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 106/1040/13-к з апеляційною скаргою прокурора Домнікова О.М. на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Раздольне Советського району, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, раніше судимий:
-13.02.2003 року Нижньогірським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 14.04.2005 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 9 місяців 25 днів;
- 22.03.2006 року Євпаторійським міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі;
- 19.06.2006 року Євпаторійським міським судом за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 11.04.2011 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 5 місяців 7 днів,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - Аметової Д.С.,
обвинуваченого - ОСОБА_4
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність за своїм видом і розміром внаслідок м'якості та постановити новий вирок, визнавши ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2013 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років 6 місяців іспитового строку не вчиніть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Відповідно до ст. 76 КК України покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, свої доводи мотивує тим, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів і в період непогашеної судимості знову скоїв умисне корисливе правопорушення, наявність обтяжуючої покарання обставини - рецидив, а також те, що заподіяна шкода не відшкодована.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити вирок суду без зміни.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_4 3 листопада 2012 року близько о 16 годині за місцем свого тимчасового проживання в АДРЕСА_4 з корисливих мотивів, діючи з метою скоєння крадіжки, найняв автомобіль «Reno trafik», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, ввівши в оману водія про те, що майно, яке він вивозить, належить йому, таємно викрав з двору вказаного домоволодіння належне ОСОБА_6 майно: причіп вантажний до легкового автомобілю, швелер металевий, електрогенератор бензиновий, різний металобрухт із запчастин автомобілю вагою близько 100 кг, металеву піч, причинивши потерпілому шкоду на загальну суму 6 240 грн.
Колегія суддів, виконавши вимоги ст. 405 КПК України, вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи при цьому з наступних мотивів.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм кримінального процесуального законодавства України.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за встановлених обставин знайшли своє повне підтвердження в ході судового провадження, а також підтверджуються дослідженими в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказами, яким дана належна оцінка.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4, які в апеляційній скарзі не оспорюються, судом першої інстанції кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особи винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильного застосування кримінального закону при призначенні покарання внаслідок його м'якості, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.
Так, суд першої інстанції належним чином не врахував те, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення в силу ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості. Крім того, він, будучи тричі судимий за вчинення корисливих злочинів, два рази звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, в період непогашеної судимості знову вчинив умисне корисливе правопорушення. З матеріалів провадження вбачається, що заподіяну шкоду відшкодовано частково не добровільно, а внаслідок вилучення в обвинуваченого викраденого майна, позов на значну суму залишився не відшкодованим, а посилання ОСОБА_4 на погашення іншої частини документально не підтверджено.
З врахуванням викладеного, звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також свідчить про неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання внаслідок його м'якості, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині покарання з постановленням нового вироку.
Посилання на інші мотиви скоєння злочину колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки справа розглянута в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та враховані бути не можуть.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження і дані про особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, тричі судимий за вчинення корисливих злочинів, два рази звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, в період непогашеної судимості знову вчинив умисне корисливе правопорушення (а.к.п. 24 - 26), заподіяну шкоду відшкодовано частково не добровільно, а внаслідок вилучення в обвинуваченого викраденого майна, позов на значну суму залишився не відшкодованим, вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся.
Крім того, колегія суддів враховує й той факт, що ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції на неодноразові виклики не з'являвся та його примусовий привід у судове засідання працівниками міліції не був виконаний через неможливість встановити його місцезнаходження. В зв'язку з цим він на підставі ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року був оголошений у розшук та перебував у розшуку з 21 червня до 18 листопада 2013 року. ОСОБА_4 був обізнаний про умови відбування покарання з випробуванням за вироком суду першої інстанції та про необхідність повідомляти органам кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання, але він з вказаних ним місць проживання та реєстрації зник.
Пом'якшуючими покарання обставинами колегія суддів визнає повне визнання провини та щире каяття.
В якості обставини, що обтяжує покарання, колегія визнає рецидив злочинів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405, 413, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2013 року стосовно ОСОБА_4 скасувати в частині призначеного покарання в зв'язку невідповідністю покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильного застосування кримінального закону при призначенні покарання внаслідок його м'якості.
Постановити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 18 листопада 2013 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Копії вироку вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим (засудженим), який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Рижова І.В. Мельник Т.О. Балахонов Б.Л.