Справа № 643/15616/13-к
1-кп/643/534/13
28.11.2013 Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Поліщук Т.В.,
при секретарі - Чорноморець Т.Ю.,
з участю прокурора - Гуляна А.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження 1-КП/643/534/13 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, офіційно не працевлаштованого, раніше засудженого: 11.02.2013 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт, який мешкає без місця реєстрації за адресою : АДРЕСА_1,
- у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
Вироком Московського районного суду міста Харкова від 11.02.2013 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді громадських робіт строком на 240 годин.
Згідно направлення Московського РВ КВІ УДПтСУ в Харківській області та наказу начальника Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області № 164 від 25.03.2013 року, ОСОБА_1 було прийнято на безоплатні громадські роботи строком на 240 годин з 26 березня 2013 року з визначенням об'єкту громадських робіт, а саме внутрішню навколишню територію Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.
При постановці на облік 22.03.2013 року ОСОБА_1 у приміщенні Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, 30, був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 389 КК України він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, про що ОСОБА_1 надав письмову підписку.
Починаючи з 26.03.2013 року, ОСОБА_1 відпрацював 68 годин з призначеного покарання у вигляді громадських робіт згідно складеного графіку виходу на роботу. Однак, з 29.04.2013 року ОСОБА_1В, діючи умисно, будучі неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перестав з'являтись до Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області для відбування покарання у вигляді громадських робіт, без поважних причин. Також, ОСОБА_1, 13.05.2013 року, прибувши до Московського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області для відбування покарання, встановлені години не відпрацював та самовільно покинув територію райвідділу і до 29.05.2013 року для відпрацювання громадських робіт не з'являвся.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінуємого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України визнав повністю та підтвердив обставини скоєння ним злочину так, як зазначено вище у вироку суду.
Обвинувачений у суді зазначив про те, що він розумів, що скоїв злочин, та щиро розкаявся у його вчинені, причину скоєння ним злочинів зазначив як безглуздий вчинок.
За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у скоєні ним злочину, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст.389 КК України, оскільки він скоїв ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Більш того, ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2013 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт, розлучений, офіційне не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має постійне місця мешкання, за яким не зареєстрований та негативно характеризується. За місцям реабілітації від зловживання спиртними напоями характеризується добре.
При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_1 суд враховує його щире каяття, та визнає цю обставину, відповідно до ст.66 КК України, такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання останньому, які передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 389 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії.
Враховуючи наявність пом'якшуючої обставини, даних про особу винного, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, вважає необхідним частково приєднати ОСОБА_1 не відбуту частину покарання з урахуванням положення ч.1 п.4 ст.72 КК України строком 20 днів обмеження волі за вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2013 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Суд враховує обставини, що визначені в ст..178 КПК України,у тому числі: наявність та міцність родинних відносин обвинуваченого, його репутацію, характеристику і обирає запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, до набрання чинності вироку, у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на його обов'язків: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суду про зміну свого місця проживання.
Цивільний позов, речові докази та процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта, під час здійснення досудового розслідування по справі - відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (року) обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч.1 п.4 ст. 72 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання призначеного ОСОБА_1 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2013 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, строком 20 (двадцять) днів обмеження волі, призначивши остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків у вигляді 1 (одного) року 20 (двадцять) днів обмеження волі.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 обрати до набрання вироку законної сили у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суду про зміну свого місця проживання.
Строк відбування покарання засудженого ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного його затримання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: Т.В. Поліщук