643/16356/13-ц
28.11.2013 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Задорожної А.М.,
за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове розірвання договору довічного утримання,
17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про часткове розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позову вказано, що 16.05.2000 року між нею, її чоловіком та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання. Згідно з умовами договору вони передали у власність ОСОБА_2 належну їм на праві власності АДРЕСА_2. Відповідач повинен був довічно повністю утримувати їх, забезпечуючи харчуванням, одягом та необхідною допомогою, вартість матеріального забезпечення визначена сторонами у розмірі мінімальної пенсії щомісячно кожному. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не виконує відносно неї зобов'язання, які були перелічені в договору довічного утримання. Вона потребує допомоги та матеріального забезпечення, але відповідач не надає їй цю допомогу.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов, посилаючись на обставини, що зазначені у ньому, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 16 травня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з другої сторони, було укладено договору довічного утримання, який посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Панченко І.І., за реєстр. №6-785.
Згідно пункту 1 вищевказаного договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передали у власність ОСОБА_2, належну їм на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно п. 3 договору, ОСОБА_2 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_3 та ОСОБА_1, забезпечуючи їх харчуванням, одягом та необхідною допомогою.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Пунктом 2 частини 1 статті 755 ЦК України встановлено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача.
Частиною 2 статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконує умови договору в частині утримання позивачки, в зв'язку з чим суд вважає, що договір довічного утримання підлягає частковому розірванню, оскільки відповідач фактично виконав умови договору довічного утримання щодо утримання відчужувача ОСОБА_3 до моменту його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Оскільки правовим наслідок розірвання договору довічного утримання є визнання за відчужувачем права власності на майно, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину АДРЕСА_2.
Стосовно вимоги позивачки про визначення ? частини АДРЕСА_2, за відповідачем, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки право власності на все майно зареєстровано за ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Договір довічного утримання, укладений 18 травня 2000 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з другої, який посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Панченко І.І., за реєстр. №6-785, -розірвати.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину АДРЕСА_2.
Скасувати заборону на нерухоме майно - АДРЕСА_2, накладену 16.05.2000 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Панченко І.І.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.12.2013 року.
Головуючий Задорожна А.М.