03 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5599/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представників позивача - Кириченко В.В. та Левадної В.В.,
представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та акту, -
19 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" (надалі - позивач, ТОВ "НВП "Компресор") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 року № 0000802312, № 0000812312 та акту від 23.08.2013 року № 732/16-01-22-06/31966948.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із ТОВ "Ефеселітбуд", ПП "Акмотерра", ТОВ "Веснянка", ПП "Сіона", ПП "Волинь-Плюс" та ТОВ "Рентсервисторг". Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари та послуги, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в повному обсязі.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою ДПІ в м. Полтаві встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із ТОВ "Ефеселітбуд", ПП "Акмотерра", ТОВ "Веснянка", ПП "Сіона", ПП "Волинь-Плюс" та ТОВ "Рентсервисторг". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Зазначав, що у спірних контрагентів, по відносинам з якими сформовано податковий кредит, відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, а також трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.07.2002 року, номер запису 1 588 105 0001 00 0998, код ЄДРПОУ 31966948.
В період з 29.07.2013 року по 14.08.2013 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2013 року № 732/16-01-22-06/31966948 (а.с. 15-78, т.1). Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем: п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 211388 грн, у тому числі: 2 квартал 2010 року - 86086 грн, 3 квартал 2010 року - 22409 грн, 4 квартал 2010 року - 51763 грн, 1 квартал 2011 року - 47527 грн, 2 квартал 2011 року - 2668 грн, 4 квартал 2011 року - 935 грн; а також пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 220663,74 грн, у тому числі: квітень 2010 року - 21748 грн, травень 2010 року - 8308,60 грн, червень 2010 року - 60560,81 грн, липень 2010 року - 4824 грн, вересень 2010 року - 13103 грн, жовтень 2010 року - 10437 грн, листопад 2010 року - 9052 грн, грудень 2010 року - 21919,99 грн, січень 2011 року - 34197,96 грн, лютий 2011 року - 2700 грн, березень 2011 року - 670 грн, квітень 2011 року - 2120 грн, березень 2012 року - 7406,67 грн, травень 2012 року - 8043,33 грн, червень 2012 року - 15572,05 грн.
Не погодившись із зазначеним актом перевірки, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.
За результатами розгляду заперечень від 02.09.2013 року № 344 на акт перевірки від 23.08.2013 року № 732/16-01-22-06/31966948 (а.с. 79-82, т.1), відповідачем складено лист від 06.09.2013 року № 2464/10/16-01-22-06-28 (а.с. 83-84, т.1), яким повідомлено, що факти, викладені в даних запереченнях, не вплинули на результати перевірки.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Полтаві винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року: № 0000802312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 143847 грн, у тому числі 125303 грн - за основним платежем, 18544 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000812312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146608,18 грн, у тому числі 125223,33 грн - за основним платежем, 21384,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13-14, т.1).
Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та актом перевірки, оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача стосовно визнання протиправним та скасування акту перевірки від 23.08.2013 року № 732/16-01-22-06/31966948.
Частиною 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ встановлено, що останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно пункту 86.1 статті 86 вказаного кодексу встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 86.7 тієї ж статті визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Так, суд зауважує, що ТОВ "НВП "Компресор" скористався встановленим правом на подання заперечень на акт перевірки, як зазначалось вище. Також, позивачем не оспорюються підстави та обставини проведення перевірки.
При цьому, варто наголосити, що визначення сум податків, що підлягають сплаті платником до бюджету, у відповідності до ст. 58 Кодексу, здійснюється контролюючим органом шляхом надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, а лише містить інформацію про виявлені перевіркою порушення законодавства.
Виходячи з викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування акту перевірки від 23.08.2013 року № 732/16-01-22-06/31966948.
При цьому, надаючи оцінку посиланню позивача стосовно неправомірності та необґрунтованості висновків перевіряючих, викладених в акті перевірки щодо зафіксованих порушень в частині господарських правовідносин із ТОВ "Ефеселітбуд", ПП "Акмотерра", суд зауважує наступне.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Хоч вказаним правовідносинам і було надано оцінку під час проведення перевірки, однак встановлені порушення в частині заниження грошових зобов'язань з відповідних податків свого відображення у податкових повідомленнях-рішенням не знайшли.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2013 року: № 0000802312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 143847 грн, у тому числі 125303 грн - за основним платежем, 18544 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000812312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146608,18 грн, у тому числі 125223,33 грн - за основним платежем, 21384,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Дана норма містить обов'язкові реквізити податкової накладної.
Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу податкового кредиту лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу податкового кредиту нереальних сум, не підтверджених документально.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Із положень ч. 1 та 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веснянка", відповідно до яких останнім здійснювались поставки товарно-матеріальних цінностей на користь ТОВ "НВП "Компресор" на підставі договорів поставки від 24.09.2010 року № 170 та від 31.12.2010 року № 071210. Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов'язується поставити Покупцеві компресорне обладнання та запасні частини компресорного обладнання (надалі - Товар), номенклатура, якість та ціна яких визначаються відповідно рахунків-фактури та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (а.с. 137-140, т. 3).
Також, на виконання відповідних операцій вказаним контрагентом сформовано та надано позивачу наступні податкові накладні: від 24.09.2010 року № 24, № 05.10.2010 року № 26, від 29.10.2010 року № 31, від 11.11.2010 року № 35, від 29.12.2010 року № 38, від 15.02.2011 року № 3, від 17.02.2011 року № 4, від 18.02.2011 року № 5, від 24.03.2011 року № 5, від 04.04.2011 року № 1, від 06.04.2011 року № 2, від 19.04.2011 року № 7 (а.с. 11-22, т.3).
Дослідивши податкові накладні, виписані спірним контрагентом на користь позивача в результаті здійснення вказаних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.
На підтвердження вказаних операцій до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії наступних документів:
- видаткових накладних: від 24.09.2010 року № ВКА-5/24/09, від 29.10.2010 року № 01/29/10 та № 03/29/10, від 11.11.2010 року № 01/11/11, від 29.12.2010 року № 29/12-01, від 23.02.2011 року № 23/02-01 та № 23/02-02, від 24.03.2011 року № 24/03-01, від 04.04.2011 року № 04/04-01, від 06.04.2011 року № 06/04-01, від 19.04.2011 року № 19/04-01 (168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182-184, 186, т.1);
- рахунків-фактури від 24.09.2010 року № ВКА-5/24/09, від 21.10.2010 року № 12/21/10 від 01.10.2010 року № 7/01/10, від 01.11.2010 року № 13/01/11, від 21.12.2010 року № 19/21-12, від 17.02.2011 року № 20/17/02, від 15.02.2011 року № 19/15/02, від 24.02.2011 року № 29/24/02, від 04.04.2011 року № 30/04/04, від 05.04.2011 року № 32/05/04, від 19.04.2011 року № 40/19/04 (а.с. 38-48, т.3).
Стосовно факту транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей представником позивача пояснено, що їх перевезення здійснювалось ТОВ "Транспортна компанія "САТ" та ТОВ "ЄвроЕкспрес Пошта", правовідносини з якими підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також листуванням з вказаними перевізниками, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 196, 171, 173,175, 177, 179, 181, 185, 187, т.1; 107-108, т.3).
Оплата даного товару проведена шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок спірного контрагента, що підтверджується виписками банку (а.с. 140-144, 146, 148-153, т.1) та платіжними дорученнями з відмітками банківської установи ( а.с. 49-61, т. 3).
Зі змісту Акту перевірки та пояснень представника відповідача судом встановлено, що висновки податкового органу про відсутність реальних фінансового-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Веснянка" сформовані на підставі Акту ДПІ у м. Рівному Рівненської області від 02.04.2013 року № 183/22-200/13980626 "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Веснянка" код ЄДРПОУ 13980626, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.01.2013".
Суд зауважує що дані висновки зроблено відповідачем необгрунтовано виходячи з наступного. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі № 817/2931/13-а за позовом ТОВ "Веснянка" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.
Дане судове рішення набрало законної сили 29.10.2013 року.
Виходячи з вимог частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. Таким чином, посилання відповідача на вказаний акт при встановленні порушень стосовно "ТОВ "НВП "Компресор" є безпідставними.
Також, у період, що перевірявся, мав правовідносини з приватним підприємством "Сіона" (надалі - ПП "Сіона")", між якими були укладені договори від 01.12.2010 року № 185 та № 186, відповідно до яких Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти товар і оплатити обладнання та запасні частини згідно виставленого рахунку. Оплата за продукцію, поставлену за даними договорами, проводиться шляхом банківського переводу вартості поставленої партії продукції на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х календарних днів з моменту отримання продукції на склад Покупця. Спосіб поставки: самовивоз (а.с. 88-91, т.1). Також, між вказаними суб'єктами було укладено договір поставки від 10.01.2011 року № 5/01, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти товар і повністю оплатити його ціну. Оплата ціни (вартості) Товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця (а.с. 92-93, т.1).
На виконання відповідних операцій вказаними контрагентами сформовано та надано позивачу наступні податкові накладні: від 01.12.2010 року № 011206, від 03.12.2010 року № 031201, від 06.12.2010 року № 061203, від 09.12.2010 року № 091202, від 16.12.2010 року № 161201, від 17.12.2010 року № 171201, від 10.01.2011 року № 8, від 14.01.2011 року № 16, від 17.01.2011 року № 17, від 21.01.2011 року № 27, від 24.01.2011 року № 31, від 28.01.2011 року № 40, від 28.01.2011 року № 39, від 31.01.2011 року № 48 (а.с. 23-36, т.3).
Дослідивши податкові накладні, виписані спірним контрагентом на користь позивача в результаті здійснення вказаних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.
На підтвердження вказаних операцій до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії наступних документів:
- видаткових накладних: від 01.12.2010 року № 011206, від 03.12.2010 року № 031201, від 06.12.2010 року № 061203, від 09.12.2010 року № 091202, від 16.12.2010 року № 161201, від 17.12.2010 року № 171201, від 10.01.2011 року № 8, від 17.01.2011 року № 17, від 24.01.2011 року № 31, від 14.01.2011 року № 16, від 21.01.2011 року № 27, від 28.01.2011 року № 39, від 28.01.2011 року № 40, від 31.01.2011 року № 48 (а.с. 154-167, т.1);
- рахунків-фактури від 24.09.2010 року № ВКА-5/24/09, від 21.10.2010 року № 12/21/10 від 01.10.2010 року № 7/01/10, від 01.11.2010 року № 13/01/11, від 21.12.2010 року № 19/21-12, від 17.02.2011 року № 20/17/02, від 15.02.2011 року № 19/15/02, від 24.02.2011 року № 29/24/02, від 04.04.2011 року № 30/04/04, від 05.04.2011 року № 32/05/04, від 19.04.2011 року № 40/19/04 (а.с. 38-48, т.3).
Стосовно факту транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей представником позивача пояснено, що їх перевезення здійснювалось Перевезення товару здійснювалось орендованим та власним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних та договорами оренди (найму) транспортних засобів, а також ТОВ "Транспортна компанія "САТ" та ТОВ "ЄвроЕкспрес Пошта", правовідносини з якими підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 94-122, т.1; 77-78, т.3).
Вказаними доказами спростовано посилання ДПІ в м. Полтаві у частині ненадання документів, що підтверджують транспортування зазначеного вище товару при здійсненні операцій з ПП "Сіона".
Оплата даного товару проведена шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок спірного контрагента, що підтверджується виписками банку (а.с. 145, 147, т.1) та платіжними дорученнями з відмітками банківської установи ( а.с. 62-72, т. 3).
В подальшому товари, придбані у спірних контрагентів були використані в межах господарської діяльності, зокрема, шляхом виробництва автозапчастин та інших товарів, після чого поставлявся наступним контрагентам: ЗАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка", філії "Охтирський сиркомбінат", ТОВ "Фірма "Пролив", ПП "НВФ "Ергосум", ТОВ "Слобожанський Продкомбінат", ВАТ "Запорізька кондитерська фабрика", ТОВ "Транссервис", ВАТ "Каменец-Подольсксельмаш" та інших суб'єктам господарювання, в тому числі ПП "Сіона", згідно видаткових та податкових накладних. На отримання товару товариством було надано довіреності, оплата підтверджується виписками банку, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 188-250, т.1; 1-136, т.2; 36, т.3).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Веснянка" та ПП "Сіона" у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його вказаними контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.
Також, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Крім того, у перевіряємий період ТОВ "НВП "Компресор" у податковій звітності відображено взаємовідносини з приватним підприємством "Волинь-Плюс" (надалі - ПП "Волинь-Плюс").
Відповідно до матеріалів справи між позивачем та вказаним контрагентом укладено усний договір купівлі-продажу автозапчастин та комплектуючих.
Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів справи податкових накладних від 22.05.2012 року № 15 та від 12.03.2012 року № 5 судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 6, 9, т.3).
Суд звертає увагу, що відповідно до податкової накладної від 12.03.2012 року № 5 цивільно-правовим договором визначено договір поставки від 12.03.2012 року № 15, що на вимогу суду позивачем не було надано, що унеможливлює встановлення його істотних умов, а також встановити обставини на підтвердження реальності його виконання.
Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження виконання усного договору позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, рахунків на оплату, рахунків-фактури (а.с. 2-5, 7-8, т.3).
Однак, позивачем на вимогу суду не надано доказів фактичного транспортування товару, який за твердженням позивача придбавався у спірного контрагента. Посилання ТОВ "НВП "Компресор" на перевезення спірного товару при наданні таких послуг ТОВ "Транспортна компанія "САТ" суд вважає таким, що не знайшло свого підтвердження, з наступних підстав.
Вказаним контрагентом згідно наданої копії листа ТОВ "Транспортна компанія "САТ" було підтверджено перевезення товарів лише ТОВ "Веснянка", а не стосовно надання транспортних послуг на користь ПП "Волинь-Плюс". Крім того, інших доказів на підтвердження такого перевезення або факту прийому-передачі придбаних товарно-матеріальних цінностей суду не було надано.
Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи платіжні доручення (а.с. 73-76, т. 3), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.
У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.
Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.
Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Так, позивачем не надано пояснень щодо доцільності залучення контрагента для здійснення перевезень у разі наявності власного та орендованого транспорту, докази щодо наявності якого надані в якості підтвердження транспортування товару під час операцій з ПП "Сіона". З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.
Також, у перевіряємий період ТОВ "НВП "Компресор" у податковій звітності відображено взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентсервісторг" (надалі - ТОВ "Рентсервісторг").
Відповідно до матеріалів справи між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір поставки від 01.06.2012 року № 1061, згідно порядку та умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію із нержавіючої сталі (надалі - Товар). Вид Товару, що підлягає поставці, його кількість, асортимент, ціна та загальна сума визначаються Сторонами у відповідних рахунках-фактури та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Покупець оплачує Товар шляхом здійснення оплати у розмірі 100% від замовленої партії в день одержання товару на складі Постачальника. Постачальник зобов'язується поставити Товар Покупцю протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання від Покупця попередньої оплати за Товар (а.с. 141-145, т.3).
Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів справи податкових накладних від 06.006.2012 року № 11 та № 12 судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с. 137-138, т. 2).
Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії видаткових накладних від 06.06.2012 року № 06061 та № 06062 (а.с. 146-147, т.3).
Однак, позивачем на вимогу суду не надано доказів визначених договором відповідних рахунків-фактури, які є невід'ємною частиною договору та визначені у видаткових накладних як підстава замовлення.
Умови договору передбачають, також, що оплата за Товар здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом робочого дня після підписання представниками Сторін Акту приймання-передачі Товару, надання оригіналів рахунку, податкової накладної та сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки, завірених печаткою Постачальника (п.2.5 Договору).
Натомість, позивачем на вимогу суду вказані документи не надані, що унеможливлює підтвердження товарності проведених між ТОВ "НВП "Компресор" та ТОВ "Рентсервісторг" операцій.
Надані на підтвердження оплати начеб-то придбаного товару позивачем до матеріалів адміністративної справи долучено виписку банку (а.с. 148, т. 3), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.
У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.
Податкових накладних на момент перевірки із контрагентами - ПП "Волинь-Плюс" ТОВ "Рентсервісторг" надано не було, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 58, т.1). Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Таким чином, суд не може брати до уваги надані позивачем під час судового оскарження копії податкових накладних по взаємовідносинах із ТОВ "Рентсервисторг" та ПП "Волинь-Плюс".
З огляду на наявні документи в матеріалах справи по взаємовідносинам позивача з ПП "Волинь-Плюс" та ТОВ "Рентсервісторг", суд приходить висновку про правомірність висновків відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ "НВП "Компресор" та його контрагентами ПП "Волинь-Плюс" та ТОВ "Рентсервісторг" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відсутні документи, які підтверджують реальність прийому-передачі останніми товару позивачеві, у тому числі його належного транспортування.
При наданні правової оцінки встановленому актом перевірки порушенню п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ, щодо не включення у 4 квартал 2011 року до валового доходу кредиторської заборгованості за отримані послуги по страхуванню в сумі 4096,75 грн, яка виникла при взаєморозрахунках з ЗАТ "УЕСКА" (а.с. 22, т.1), суд зауважує, що позивачем вказані порушення ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду жодним чином не спростовувались та підтверджені відповідачем. Таким чином, і позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 0000812312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146608,18 грн, у тому числі 125223,33 грн - за основним платежем, 21384,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107832 грн, з яких: 94202 грн - за основним платежем та 13629 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 10.09.2013 року: № 0000802312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 143847 грн, у тому числі 125303 грн - за основним платежем, 18544 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем у ТОВ "Веснянка" та ПП "Сіона" відповідно до визначених вище договорів, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).
Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів по вказаних контрагентах не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.
Зважаючи на викладене, ДПІ в м. Полтаві дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 117543 грн за перевіряємий період.
В частині порушень, встановлених щодо правовідносин з ПП "Волинь-Плюс" та ТОВ "Рентсервісторг", суд не знаходить підтвердження посиланням позивача про реальний характер операцій проведених з вказаними контрагентами, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вимог у цій частині.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року: № 0000802312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 143847 грн, у тому числі 125303 грн - за основним платежем, 18544 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, також, підлягає задоволенню у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 134580 грн, з яких: 117543 грн - за основним платежем та 17037 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 року № 0000802312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 134580 грн, з яких: 117543 грн - за основним платежем та 17037 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також від 10.09.2013 року № 0000812312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 107832 грн, з яких: 94202 грн - за основним платежем та 13629 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За звернення до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "НВП "Компресор" сплачено судовий збір в розмірі 2294 грн щодо вимог майнового та немайнового характеру. Таким чином, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог підприємця в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 року № 0000802312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 134580 грн, з яких: 117543 грн - за основним платежем та 17037 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також від 10.09.2013 року № 0000812312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 107832 грн, з яких: 94202 грн - за основним платежем та 13629 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), - стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 1885,84 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та акту задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 10.09.2013 року № 0000802312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 134580 грн, з яких: 117543 грн - за основним платежем та 17037 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 10.09.2013 року № 0000812312 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 107832 грн, з яких: 94202 грн - за основним платежем та 13629 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1885,84 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2013 року.
Суддя І.Г. Ясиновський