Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-а/641/261/2013 Справа №641/11266/13-а
02 грудня 2013 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Курганникової О.А.
за участю секретаря судового засідання - Войтікової А.М.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС РДПС ДАІ взводу № 5 ХМУ прапорщика міліції ОСОБА_2 БДПС м. Харкова УДАІ ГУ МВСУ в Харківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора ДПС РДПС ДАІ взводу № 5 ХМУ прапорщика міліції ОСОБА_2 БДПС м. Харкова УДАІ ГУ МВСУ в Харківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, у якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 146736 від 09.10.2013 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що постановою серії АА2 № 146736 від 09.10.2013 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн., вважає, що вказана постанова не відповідає дійсності, оскільки 09.10.2013 року він рухався на своєму автомобілі НОМЕР_1 в м. Харкові по пр.. 50 років СРСР, 34 зі швидкістю 75 км/год. Близько 12.05 год. його зупинив інспектор ДПС РДПС ДАІ взводу №5 ХМУ прапорщик міліції ОСОБА_2, та повідомив, що позивач порушив ПДР, а саме перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті м. Харків, рухаючись на транспортному засобі зі швидкістю 84 км/год.. Інспектор ДПС знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив автомобіль позивача у межах дії відповідного обмеження швидкості (80 км/год.) вказавши на те, що він рухався зі швидкістю 84 км/год., але в момент вимірювання він рухався із швидкістю встановленою нормами п. 12.4 ПДР - 75 кілометрів на годину, відповідно до показів приладів його автомобіля. Усі прилади його автомобіля є технічно справними, про що свідчить талон техогляду. У зв'язку з протиправними діями працівника ДПС, а також не порушення з боку позивача п. 12.4 ПДР України, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови та закриття провадження по справі.
В судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та додатково пояснив, що після зупинки він звернувся до інспектора ДПС з проханням показати для ознайомлення: дислокацію маршрутів патрулювання і постів та карту маршруту патрулювання, однак інспектор ДПС відмовився надати такі документи, тим самим давши зрозуміти, що вказані документи в нього відсутні. Окрім цього інспектор ДПС знаходився біля транспортного засобу без відповідного оснащення спеціальним світловим сигнальним пристроєм, перебуваючи не на місці несення служби відповідно до дислокації, безпідставно зупинив позивача, та пославшись на пристрій Трукам, який був без належного сертифіката про державну метрологічну атестацію, склав протокол та виніс постанову з порушенням чинного законодавства України.
Представник ДПС БДПС ВДАІ в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані суду письмові матеріали, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Постановою серії АА2 № 146736 від 09.10.2013 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При накладенні адміністративного стягнення та винесенні оскаржуваної постанови не враховано характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня та характеру його вини, майнового стану порушника, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чим грубо порушено вимоги ст.33 КУпАП.
Разом з тим, посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення за даним фактом, обставини справи з'ясовано не всебічно та неповно, на порушення вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП, та з порушенням принципів обґрунтованості та розсудливості, обов'язкових до застосування у рішеннях посадових осіб, в тому числі і при прийнятті актів індивідуальної дії про накладення адміністративних стягнень у відповідності до ч. 3 ст.2 КАС України.
Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Зазначені правові норми покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи наведене вище, зокрема, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не є доказом в розумінні ст.. 251 КУпАП, а саме лише протокол про адміністративне правопорушенням є недостатнім доказом обґрунтованості даної постанови, а відповідач під час судового розгляду справи не довів правомірність свого рішення, тому оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є неправомірною.
Судом враховується і той факт, що ОСОБА_3 не визнав факту вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення, і під час судового розгляду справи надав послідовні та обґрунтовані пояснення.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки відсутні підстави для цього, передбачені ст. 247 КУпАП.
Таким чином, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги заявлені законно, а тому підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 33,251, 252 , 280, 287, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
постановив :
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АА2 № 146736 від 09.10.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя - ОСОБА_5