Справа№ 118/2497/13-ц
05 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого -судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
скаржника ОСОБА_1,
державного виконавця Джамілова Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції ОСОБА_2,
ОСОБА_1 звернувся 21 листопада 2013 року до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 29 квітня 2013 року в частині нерухомого майна у вигляді домоволодіння № 16, розташованого за адресою: вул. Придністровська, с. Жванець, Каменець-Подільський район, Хмельницька область, та поновити строк звернення до суду з дійсною скаргою.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у ВДВС Судацького МУЮ перебувають виконавчі листи, видані на підставі судових рішень щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. Виходячи з того, що державним виконавцем грубо порушені приписи закону, який регулюють організацію проведення накладення арешту на спірне майно за наявності даних про арешт іншого майна у вигляді квартири № 4, яка знаходиться за адресою: вул. Алуштинська, м. Судак, АР Крим, заявник звернувся до суду із вказаною скаргою.
Вважає, що строк звернення до суду з дійсною скаргою ним пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови від 29 квітня 2013 року ним отримано лише 06 листопада 2013 року.
У судовому засіданні заявник підтримав вимоги скарги та наполягав на їх задоволенні.
Представник ВДВС Судацького МУЮ ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що виконавче провадження здійснювалося у встановленому законом порядку та в установлені законом строки. Заперечував проти задоволення скарги та поновлення строків, оскільки існує судове рішення, яким вже розв'язувалися вказані вимоги.
Перевіривши доводи скарги, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, оглянувши виконавчі провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглядаючи подану ОСОБА_1 скаргу, суд виходить з оскаржуваного періоду дій (бездіяльності) державного виконавця та зазначеного у скарзі суб'єкта оскарження.
Судом встановлено, що 26 липня 2013 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії ВДВС Судацького міського управління юстиції, додаючи при цьому судові копію постанови від 29 квітня 2013 року.
Ухвалою Судацького міського суду від 08 серпня 2013 року за наслідками розгляду вказаної скарги відмовлено ОСОБА_1, зокрема, у задоволенні заяви про поновлення строків для оскарження дій ВДВС Судацького міського управління юстиції щодо арешту домоволодіння № 16, розташованого за адресою: вул. Придністровська, с. Жванець, Каменець-Подільський район, Хмельницька область.
Суд не може не враховувати, що по дійсній скарзі відсутні підстави для закриття провадження, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки, зокрема, судовим рішенням від 08 серпня 2013 року, вирішено скаргу з приводу спору не між тими самими сторонами, а саме між ОСОБА_1 та ВДВС Судацького міського управління юстиції, а не його державним виконавцем.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ ОСОБА_2 знаходиться зводне виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів: виконавчого листа № 2-79/09, виданого 03 червня 2009 року Апеляційним судом Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 73 578, 89 грн.; виконавчого листа № 2-353/2011, виданого 17 серпня 2011 року Судацьким міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 20557,89 грн.; виконавчого листа № 2-481/2010, виданого 09 грудня 2011 року Судацьким міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Судацького РЕМ ВАТ «Кримненерго» матеріальної шкоди в розмірі 7146,15 грн.; виконавчого листа № 2-481/2010, виданого 09 грудня 2011 року Судацьким міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кримненерго» судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 191 грн.
В ході виконання виконавчих документів винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 29 квітня 2013 року, зокрема, домоволодіння № 16, розташованого за адресою: вул. Придністровська, с. Жванець, Каменець-Подільський район, Хмельницька область.
Право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 2 частини першої статті 385 ЦПК).
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина третя статті 385 ЦПК).
Розглядаючи подане ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на постанову від 29 квітня 2013 року, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку з мотивів викладених скаржником не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи містяться достовірні дані про те, що ОСОБА_1 мав копію оскаржуваної постанови ще 26 липня 2013 року, коли подав до суду скаргу на дії ВДВС Судацького міського управління юстиції, додаючи при цьому судові копію оскаржуваної постанови від 29 квітня 2013 року.
Частинами 1 та 2 ст. 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Скаржником не було надано доказів, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 квітня 2013 року порушує його права, у зв'язку з чим доводи скаржника в частині неправомірності постанови державного виконавця щодо неспівпадання суми, що підлягає стягненню, та вартості майна, на яке накладено арешт із посиланням на припущення є неспроможними.
Не заслуговують уваги суду і посилання скаржника на відсутність можливості добровільно (самостійно) виконати рішення суду, оскільки наведені обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема, відомостями про своєчасне отримання скаржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця з приводу накладення арешту на майно, що належать боржнику, вчинені в межах повноважень та узгоджуються з приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій під час складання оскаржуваної постанови.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги про скасування постанови про накладення арешту, оскільки остання не порушує прав боржника, а дії державного виконавця під час її винесення є правомірними.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, ст.ст. 19, 25, 34, 57 Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції ОСОБА_2 - відмовити.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції ОСОБА_2- відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії шляхом подання через Судацький міський суд апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: -