83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.04.09 р. Справа № 10/142пд
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання - Ярош В.В.;
за участю представники сторін:
від позивача -Рубльова М. В. - довіреність;
від відповідача - Давиденко К. Ю. - довіреність;
прокурор - Бахарєв М. А. - посвідчення;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовною заявою прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк,
про зобов'язання укласти додаткову угоду, -
в судовому засіданні оголошувались перерви:
з 19.01.2009 р. до 23.01.2009 р.;
з 23.03.2009 р. до 02.04.2009 р.;
з 02.04.2009 р. до 23.04.2009 р.
До господарського суду звернувся прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк, про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.04.2002 р. щодо збільшення ставки загальної річної орендної плати до 6 % від грошової оціни земельної ділянки.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор та позивач посилаються на надання відповідачу в оренду земельної ділянки за рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.03.2002 р. № 138/5 та укладення згідно з цим рішенням договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 07.05.2002 р. за № А/4-210; рішення Донецької міської ради № 19/39 від 20.05.2008р. щодо зміни розміру ставок орендної плати за землю, лист № /19-2326 від 01.07.2008р.
Представник відповідача у відзиві № 390/1 від 04.11.2008 р. проти позову заперечував, вважає безпідставним застосування ставки 6 % до земельної ділянки, що знаходить у його користуванні за договором оренди від 15.04.2002 р. за № А/4-210.
Повідомив, що на підставі змін, які були внесені до Закону України «Про оренду землі» з 01.01.2008 р. перераховує орендну плату у розмірі 3 %, у підтвердження своїх пояснень надав копії платіжних доручень та податкові декларації.
Крім того, вважає, що орендна плата є істотною умовою договору оренди. Оскільки при укладання спірної угоди сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, договір оренди № А/4-210 нотаріально посвідчений, зареєстрований у законодавчому порядку і є укладеним, тому немає правових підтяв щодо внесення змін до умов договору.
Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі до рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.03.2002 р. № 138/5, між відповідачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був укладений договір від 15.04.2002 р. за № А/4-210 оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1 781 кв.м, яка знаходиться на території Київського району у м. Донецьку по вул. Щорса 108 «а» під розміщення автозаправочної станції (далі - Договір).
Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, тому орендні правовідносини щодо неї врегульовані Законом України “Про оренду землі”, положеннями Земельного кодексу України тощо.
Згідно п. 2.1. Договору строк його дії встановлений до 27.03.2012 р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 12 494, 08 грн. на рік та вноситься рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.
У пункті п. 3.4. Договору сторони встановили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому разі внаслідок інфляційних процесів; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Договір зареєстрований у Донецькій міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 07.05.2002 р. № А/4-210.
Угодою від 08.08.2003 р., зареєстрованою у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, 17.09.2003 р. були внесені зміни до договору оренд земельної ділянки від 15.04.2002 р., у тому числі у п.3.1.
Як убачається зі змісту вказаних змін станом на серпень 2003 р. загальна орендна плата складає 2 % від грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 27 351, 44 грн. на рік.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор та позивач посилались на рішення Донецької міської ради від 20.05.2008 р. № 19/39, яким затверджені ставки річної орендної плати за земельні ділянки у м.Донецьку.
Так за використання земельної ділянки під роздрібну торгівлю горючим, орендна плата складає 6 % від грошової оцінки земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представляти інтереси держави у випадках, які передбачені законом.
Статті 20, 361 Закону України “Про прокуратуру” та стаття 2 Господарського процессуального кодексу України передбачають, можливість звернення прокурора до Господарського суду в інтересах держави.
Рішенням Донецької міської ради № 16/22 від 14.01.2002 р. виконавчому комітету Донецької міської ради делеговані повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок.
Рішенням Донецької міської ради № 20/16 від 24.06.2005 р. скасоване рішення № 16/22 від 14.01.2002 р. та виконавчому комітету Донецької міської ради делеговано повноваження, зокрема, щодо надання в оренду земельних ділянок.
Рішенням Донецької міської ради № 18/12 від 28.03.2008 р. скасоване рішення Донецької міської ради № 20/16 від 24.06.205 р.
Як встановлено пунктах 9.1., 9.2. Договору оренди земельної ділянки від 15.04.2002 р. зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін.Усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі. Оформлюються у вигляді додаткової угоди, яка стає невід'ємною частиною договору.
Підпунктом 4 пункту 8 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-УІ внесено до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» щодо збільшення річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп по справі № 1-28/2008 зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-УІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-УІ, внесено зміни до частини четвертої статті 21 Закону України «Про оренду землі» щодо розміру орендної плати за земельні ділянки.
Таким чином, суд зазначає, що Рішення Донецької міської ради № 19/39 прийнято до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-УІ,
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд також враховує положення статті ст. 21 Закону України „Про оренду землі ” (зі змінами від 03.06.2008 р.), якими визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовуються відповідно до закону і не може бути меншою:
- Для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;
- Для інших категорій земель - трикратному розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Як убачається за наданих до суду відповідачем додаткових документів, починаючи з січня 2008 р., останній самостійно без внесення будь яких змін до договору, щомісячно сплачує орендну плату у розмірі 5 241,03 грн., в той час як за додатковою угодою від 08.08.2003 р. розмір орендної плати складав щомісячно2 279, 29 грн.
За твердженням відповідача це складає 3 % від грошової оцінки земельної ділянки.
Прокурор та представник позивача вказані пояснення відповідача підтверджували в судових засіданнях та будь-яких заперечень з цього приводу не висловлювали.
Як вже зазначалось вище, прокурор та позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо спонукання відповідача до укладання додаткової угоди в якій визначити ставку загальної річної орендної плати до 6 % від грошової оцінки земельної ділянки, посилався на рішення Донецької міської ради № 19/39 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , а саме положення статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Частиною п'ятою цієї статті (зі змінами від 03.06.2008 р.) встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 % від нормальної грошової оцінки.
Згідно положень ст. 30 Закону України „Про оренду землі”, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Суд встановив, що додатковою угодою від 08.08.2003 р. вносились зміни у пункт 1.3. договору від 15.04.2002 р. та встановлювалась грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 1 3367 571, 98 грн.
У пункті 3.1. договору (зі змінами від 08.08.2003 р.) встановлювалась річна орендна плата у розмірі 27 351, 44 грн.
Прокурор та позивач не надали до суду будь-яких доказів того, що до вказаних пунктів договору були внесені зміни щодо розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, тому не можливо встановити чи відповідає вимога прокурора та позивача щодо встановлення 6 % діючим на сьогоднішній час нормативно-правовим актам.
Суд зазначає, що внесення лише змін у частині 6 % від грошової оцінки, як цього вимагають прокурор та позивач, призведе до суперечностей змісту пунктів договору оренди земельної ділянки від 15.04.2003 р.
Приймаючи рішення, суд враховує положення частини четвертої статті 21 Закону України «Про оренду земля», якими встановлено, що річна плата за земельні ділянки для інших категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення, складає трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Статтею 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.
Частиною 1 статті 7 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону України «Про плату за землю», є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.
Тобто , відповідно до законодавства розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін, але плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою ніж встановлено статтею 21 Закону України «Про оренду землі».
У зв'язку з тим, що Закон України «Про оренду землі» (зі змінами від 03.06.2008 р.) набрав чинності з 04.06.2008 р., сплатою відповідачем іншої орендної плати ніж це встановлено умовами договору, сторони повинні були привести договір у відповідності з Законом України «Про оренду землі».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимог необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп по справі № 1-28/2008, статей 2, 7 Закону України „Про плату за землю”, статей 21 30 Закону України „Про орендну землі”, керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволені позовних вимог прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк, про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.04.2002 р. за № А/4-210 щодо збільшення ставки загальної річної орендної плати до 6 % від грошової оціни земельної ділянки.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 28.04.2009 р.
Суддя
Пом. с: Давидовська Т.В.,
305-76-46
Надруковано 5 прим.