ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 45/158
12.12.08
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу
№ 45/158
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейське консалтингове агентство»
до
Антимонопольного комітету України
за участю
Прокуратури міста Києва
про
визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача
- не з'явився
від відповідача
- Москаленко Т.Г.
від прокуратури
- не з'явився
В квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейське консалтингове агентство»(надалі -ТОВ «Європейське консалтингове агентство») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) про визнання недійсним рішення останнього від 21.02.2008 р. № 105-р у справі № 27-26.13/43-07.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а також без доведення обставин, які мають значення для справи.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 40, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2008 р. порушено провадження у справі, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейське консалтингове агентство» відмовлено в прийняті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2008 р. у справі № 45/158.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2008 р. ТОВ «Європейське консалтингове агентство»відмовлено в прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 45/158.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2007 р. суд прийняв справу до свого провадження, призначив розгляд справи у судовому засіданні на 26.09.2008 р. та зобов'язав сторони виконати певні дії.
В зв'язку з подачею ТОВ «Європейське консалтингове агентство»касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р., розгляд справи №45/158 не відбувся.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2008 р. суд відмовив ТОВ «Європейське консалтингове агентство»у прийнятті касаційної скарги, а матеріали касаційної скарги повернув скаржникові.
Прокуратура міста Києва листом № 05/2-7752-08 від 28.08.2008 р. повідомила господарський суд міста Києва про участь представника прокуратури міста Києва у розгляді справи № 45/158 у відповідності до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.11.2008 р. призначив розгляд справи в судовому засіданні на 26.11.2008 р., зобов'язав сторін виконати певні дії та повідомив Прокуратуру міста Києва про розгляд справи.
26 листопада 2008 року представник ТОВ «Європейське консалтингове агентство»подав клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи, посилаючись на складність спору.
Ухвалою від 26.11.2008 р. Голова господарського суду міста Києва відмовив представнику ТОВ «Європейське консалтингове агентство»в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 45/158.
Розгляд справи ухвалою суду від 26.11.2008 р. був відкладений на 12.12.2008 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
12 грудня 2008 року представник ТОВ «Європейське консалтингове агентство»подав до суду заяву про відвід.
Ухвалою від 12.12.2008 р. Голова господарського суду міста Києва заяву представника ТОВ «Європейське консалтингове агентство»про відвід судді від розгляду справи № 45/458 залишив без задоволення.
В судове засідання 12.12.2008 р. представник позивача не з'явився. Через канцелярію господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки матеріали справи № 45/158 містять всі необхідні відомості для розгляду справи по суті.
Крім того, представник прокуратури міста Києва в судове засідання 12.12.2008 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Комітетом розглянуто справу № 27-26.13/43-07 про порушення ТОВ «Європейське консалтингове агентство»законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами розгляду справи 17.07.2007 р. прийнято рішення № 323-р, яким Комітет визнав ТОВ «Європейське консалтингове агентство»(м. Київ) таким, що займало з 12 березня 2007 року до 10 липня 2007 року монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуги з оприлюднення інформації про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти в інформаційних системах у мережі Інтернет із часткою 100 відсотків; визнав, що ТОВ «Європейське консалтингове агентство»вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 ст. 50 та п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та наклав штраф в розмірі 875000 грн.
21 лютого 2008 року Комітет прийняв рішення у справі № 27-26.13/43-07 про визнання рішення Комітету від 17.07.2007 р. № 323-р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку із порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
В Роз'ясненнях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, - є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом розгляду справи є оскарження позивачем рішення Комітету у справі № 27-26.13/43-07 про визнання іншого рішення Комітету від 17.07.2007 р. № 323-р таким, дія якого не зупиняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Правові наслідки визнання Комітетом рішення від 17.07.2007 р. № 323-р у справі № 27-26.13/43-07 таким, дія якого не зупиняється, полягають у тому, що позивач зобов'язаний виконати рішення Комітету, незалежно від порушення господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним або перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, що запобігає появі негативних наслідків у зв'язку з невиконанням рішення Комітету як для окремих суб'єктів господарювання, так для суспільних інтересів в цілому.
Тобто, оспорюване рішення Комітету визначає процесуальний статус іншого акту, прийнятого Комітетом, а саме: визнає рішення Комітету від 17.07.2007 № 323-р таким, дія якого не зупиняється.
Зі змісту положень ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції»випливає, що прийняття Комітетом рішення про визнання рішення від 17.07.2007 р. № 323-р у справі № 27-26.13/43-07 таким, дія якого не зупиняється, не обмежує право суду у разі наявності достатніх підстав зупинити дію рішення Комітету від 17.07.2007 р. № 323-р.
Отже, права та охоронювані законом інтереси позивача не порушуються у зв'язку з прийняттям Комітетом оспорюваного рішення.
Позивач, в обґрунтування пред'явлених вимог, дійшов помилкового висновку про те, що мотиви для винесення оскаржуваного рішення суперечать конституційним правам особи на звернення до суду.
Як підставно стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, передумовою прийняття Комітетом вищевказаного рішення стала необхідність захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання, що виникли внаслідок вчинення позивачем дій, визнаних рішенням Комітету від 17.07.2007 р. № 323-р: порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 2 ст. 50 та п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з оприлюднення інформації про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти в інформаційних системах у мережі Інтернет шляхом повної відмови від реалізації зазначеної послуги за відсутності альтернативних джерел придбання послуги з оприлюднення інформації про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти в інформаційних системах у мережі Інтернет.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренкції», рішенням Комітету від 17.07.2007 р. № 323-р на позивача було накладено штраф у розмірі 875700 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень. Проте, нараховану штрафну санкцію позивачем добровільно не сплачено, що призводить до ненадходження до Державного бюджету України грошових коштів.
Враховуючи викладене, оспорюване рішення прийняте Комітетом з дотриманням норм чинного законодавства України, на підставі встановлених обставин та в межах своєї компетенції.
Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України доводи Комітету не спростовано.
Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновків про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 19.01.2009 р.