29 квітня 2009 р. Справа № 16/44
15 год. 50 хв.
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторний комплекс „Деренівська Купіль”, с. Нижнє Солотвино, Ужгородський район
до відповідача 1 Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород
до відповідача 2 Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород
про зобов'язання відшкодувати бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 313173,31 грн.; зобов'язання виплатити відсотки на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного банку України
Суддя О.В. Васьковський
При секретарі Біланчук Д.М.
Представники:
від позивача - Шабан Н.В. (дов. від 27.11.07 №211-01)
від відповідача 1 -Фатула М.М. -начальник юридичного відділу (дов. від 15.01.09 №428/Ф/10), Майор І.В. -старший державний податковий інспектор (дов. від 16.01.09 №474/9/10) (у судовому засіданні 03.04.09 -Сакалош Ю.Ю. - старший державний податковий інспектор (дов. від 16.01.09 №488/9/10), у судовому засіданні 24.04.09 - Бондарєв С.В. - старший державний податковий інспектор (дов. від 16.01.09 №475/9/10)
від відповідача 2 - Пойда О.І. -провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу (дов. від 08.09.08 №14-15/3466)
За участю прокурора -Костак В.В.
СУТЬ СПОРУ: з урахуванням заяви про уточнення суми позовних вимог про зобов'язання відшкодувати бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 313173,31 грн.; зобов'язання виплатити відсотки на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного банку України на загальну суму 180961,03 грн.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що дії відповідачів щодо несвоєчасного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є неправомірними, виходячи з наступного: відповідачі не вжили протягом 2006-2007 років всіх передбачених чинним законодавством заходів по бюджетному відшкодування податку на додану вартість; як на причину неможливості прийняти остаточне позитивне рішення про бюджетне відшкодування відповідач 1 посилається на проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих платниках податку на додану вартість, у яких сума зобов'язань по податку на додану вартість у податковому періоді по операціях з даним платником податку на додану вартість складає 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань у цьому періоді; чинне законодавство не містить положень щодо зв'язку та взаємодії між кількістю коштів, виділених для повернення податку на додану вартість з держбюджеті та його фактичним відшкодуванням, а також відомостей щодо пріоритетності бюджетного відшкодування тим чи іншим категоріям платників.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнає та доводить, що заявлені до відшкодування суми по деклараціях за 2006-2007 роки, запити по яких направлено, але відповіді на які не отримано, не можуть бути відшкодовані, а тому по мірі отримання відповідей, по підтверджених сумах заявлене до відшкодування ПДВ буде підтверджено та відшкодовано. Вимогу позивача про зобов'язання виплатити відсотки на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного банку України вважає неправомірною та безпідставною, що обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.05 №2205, п.п. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачав можливість нарахування на суму бюджетної заборгованості процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, викладено в новій редакції, якою позбавлено платника податку права на стягнення процентів за невідшкодовані суми бюджетного відшкодування.
Відповідач 2 проти позову заперечив з тих підстав, що органи держаного казначейства України є виконавцями рішень щодо відшкодування податку на додану вартість з бюджету виключно на підставі висновків та реєстрів податкових органів визначеної форми або за рішенням суду, а тому органи казначейства несуть відповідальність лише у разі безпідставного невиконання висновку органу державної податкової служби про відшкодування податку на додану вартість.
У судових засіданнях 03.04.09, 10.04.09, 24.04.09 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошувалася перерва.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.04.09 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, судом повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 13.05.09.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторний комплекс „Деренівська Купіль” є платником податку на додану вартість, проводить діяльність та має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Позивач протягом 2006-2007 років подавав до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: №21691 від 20.09.06 (за серпень 2006 року), №25092 від 19.10.06 (за вересень 2006 року), №29617 від 20.11.06 (за жовтень 2006 року), №31227 від 19.12.06 (за листопад 2006 року), №7216 від 18.04.07 (за березень 2007 року), №11267 від 18.05.07 (за квітень 2007 року), №12719 від 19.06.07 (за травень 2007 року), №17243 від 19.07.07 (за червень 2007 року), №21710 від 20.08.07 (за липень 2007 року), №23368 від 20.09.07 (за серпень 2007 року), №27609 від 19.10.07 (за вересень 2007 року), №32030 від 20.11.07 (за жовтень 2007 року), №33956 від 19.12.07 (за листопад 2007 року), №39213 від 21.01.08 (за грудень 2007 року). Водночас із деклараціями з податку на додану вартість позивач подавав заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, відображених у податкових деклараціях. До декларацій позивачем додавалися розрахунки сум бюджетного відшкодування. Початкова сума податку на додану вартість, яка визначена до відшкодування згідно декларацій та розрахунків сум бюджетного відшкодування складала 3080217,00 грн.
Відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідачем 1 відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР проводилися документальні позапланові перевірки по питанню відшкодування податку на додану вартість позивачу по поданих ним податкових декларацій за період 2006-2007 роки. Результати перевірок відображені в актах та довідках, а саме: довідці №12/23-0/01597841 від 16.05.06 (за лютий 2006 року), акті №70/23-0/01597841 від 20.11.06 (за серпень 2006 року), акті №44/23-0/01597841 від 21.11.06 (за вересень 2006 року), довідці №47/23-0/01597841 від 11.12.06 (за жовтень 2006 року), довідці №4/23-0/01597841 від 31.01.07 (за листопад 2006 року), акті №30/23-0/01597841 від 03.04.07 (за грудень 2006 року), довідці №___/23-0/01597841 від 06.07 (за березень 2007 року), довідці №58/23-0/01597841 від 12.07.07 (за квітень 2007 року), довідці №95/23-0/01597841 від 19.10.07 (за липень 2007 року), акті №102/23-0/01597841 від 12.11.07 (за серпень 2007 року), акті №114/23-0/01597841 від 12.12.07 (за вересень 2007 року), акті №8/23-0/01597841 від 23.01.08 (за жовтень 2007 року), довідці №19/23-2/01597841 від 20.02.08 (за листопад 2007 року), довідці №23/23-2/01597841 від 11.03.08 (за грудень 2008 року). Згідно вказаних довідок та актів більша частина заявлених позивачем сум податку на додану вартість прийнята до бюджетного відшкодування. Всього відшкодовано позивачу податку на додану вартість на суму 2676097,6 грн. Сума податку на додану вартість, яка залишилася не відшкодованою становила 359973,9 грн., з якої згідно довідки відповідача 1 станом на 23.04.09 підтверджено до відшкодування 302844,3 грн. податку на додану вартість. Також, позивачу зменшено суму податку на додану вартість визначену до відшкодування, а саме: на 46800,53 грн., згідно акту перевірки та на 44146,0 грн., згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду.
Сума 10329,00 грн. податку на додану вартість не підтверджена до відшкодування і на вказану направлено запити до інших державних податкових інспекцій для проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання.
Відповідно до п. 6.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість затверджено Наказ Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 №209/72 (далі -Порядок) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю.
Позивачем подано заяву про уточнення суми позовних вимог, у якій позивач вказав, що станом на 24.04.09 сума невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість становить 313173,31 грн.
Правомірність та розмір визначення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування контролюючим органом не оспорюється та безпосередньо підтверджується висновками податкових перевірок (акти та довідки) та наявними у матеріалах справи доказами.
Позивачем у позові заявлено вимогу про зобов'язання відповідачів відшкодувати йому бюджетну заборгованість з податку на додану вартість. Проте, звернення позивача за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням такого способу захисту, не приводить до захисту права щодо вчасного бюджетного відшкодування йому податку на додану вартість. У ході розгляду справи, судом встановлено порушення відповідачами вимог законодавства, а тому суд вважає за необхідне захистити права та охоронювані законом інтереси позивача та керуючись ст. ст. 7, 8, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України самостійно обирає спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.06 у справі №9/175-04.
Отже, оцінюючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у частині вимог про зобов'язання відшкодувати бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 313173,31 грн., проте обирає спосіб захисту у вигляді стягнення з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у сумі 313173,31 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів виплатити відсотки на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного банку України на загальну суму 180961,03 грн., то в задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє, виходячи з наступного.
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на п. 6.3. Порядку, де вказано, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Абзац 5 пп. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції від 03.04.1997р. також передбачав можливість нарахування на суму бюджетної заборгованості процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України.
Проте, як доводять відповідачі, відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.05 №2205, п.п. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, який передбачав можливість нарахування на суму бюджетної заборгованості процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, викладено в новій редакції: ”Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів”.
Отже, чинне законодавство не передбачає нарахування на суму бюджетної заборгованості процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Посилання позивача в обгрунтування вимоги про стягнення процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості на п.6.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.97 №209/72 суд відхиляє, оскільки засади цивільно-правової відповідальності визначаються відповідно до п.22 ст.92 Конституції України, виключно законами України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, ч. 1 ст. 71, ст. 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторний комплекс „Деренівська Купіль” (Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино, код 01597841) заборгованість з податку на додану вартість у сумі 313173,31 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Васьковський
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.09.