18 листопада 2013 р.Справа № 2-а-217/11/1532
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Паринюк Сергій Іванович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -
02.10.2009 р.. позивач звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити нарахування та виплату йому, як «дитині війни», щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 2007р. по 2008р..
Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року (в порядку скороченого провадження) позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим судовим рішенням, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду 1-ї інстанції та винесення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами обох інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус «дитини війни», т.б. на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-У.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з дати ухвалення Рішень Конституційним Судом України, вищевказані норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до резолютивної частини вказаних Рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Однак, разом з тим, з рішенням суду 1-ї інстанції щодо перерахунку пенсії за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.- погодитися неможливо.
Так, позивач звернувся до суду із даним позовом лише 02.10.2009 року та, враховуючи положення ст.99 КАС України (в редакції закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин), ним було порушено річний строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. А відповідно до ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Отже, за таких підстав, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише з 22.05.2008 року, тобто в межах річного строку, в зв'язку із чим, позов в частині перерахунку пенсії за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. - підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ст.ст.5,100 КАС України.
Доводи апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Беручи до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що судом 1-ї інстанції при правильному встановленні обставин справи було порушено норми процесуального права, в зв'язку із чим, є усі підстави для скасування постанови суду 1-ї інстанції та залишення частини позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 183-2,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ширяївському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. - скасувати, а позовні вимоги у вказаній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
О.О. Кравець