20 листопада 2013 року справа № 823/3335/13-а
м. Черкаси
11 год. 30 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Чубар Т.М.,
секретар - Дуженко С.А.,
за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» Бевзи Я.В. - за довіреністю № 1 від 03.10.2013р.,
представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Радченко О.П. - за довіреністю № 2610/10-015 від 08.07.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000611504 від 22.10.2012р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що операція із видачі векселя не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим зменшення сум податкового кредиту за операцією, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, прямо суперечить принципам податкового законодавства. Позивачем на підставі отриманої податкової накладної відображено податковий кредит у квітні 2008 року за придбаним нерухомим майном згідно договору в розмірі 5 600 000 грн., що відповідає вимогам діючого податкового законодавства, а відповідно до вимог статті 198 Податкового кодексу України та наказу Мінфіну «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 1492 від 25.11.2011р. у квітні 2012 року відображено суму податкового кредиту в розмірі 2 730 840 грн. за придбаними (виготовленими) товарами. Крім того, на думку позивача строк позовної давності за векселем не сплинув, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістік» вчинило дії, що свідчать про визнання боргу, а відтак, має місце переривання перебігу позовної давності.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки норми Цивільного кодексу України до правовідносин, пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства. При цьому представник відповідача посилається на статтю 70 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930р., де встановлені строки для пред'явлення позовних вимог за векселем, які не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб. Таким чином, згідно позиції відповідача, спеціальними нормами врегульовані питання застосування позовної давності у правовідносинах, пов'язаних із використанням векселів, тому саме вказані норми підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Оскільки вказаний вище вексель міг бути пред'явлений до платежу не пізніше 11.04.2009р., термін позовної давності закінчився 11.04.2012р. В такому випадку платник податків повинен був відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових декларацій з податку на додану вартість.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» щодо правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.08.2012р. складено акт № 1244/15-4/35755009 від 09.10.2012р., в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується сума податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., збільшується позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на 2 730 840 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки 22.10.2012р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000611504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 730 840 грн.
Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що термін позовної давності вимоги за векселем закінчився 11.04.2012р., а тому платник податків зобов'язаний був відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових декларацій з податку на додану вартість.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що положеннями ч. 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006р. визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.
Згідно зі статтею 14 цього Закону вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні», Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
Відповідно до положень статті 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Згідно зі статтями 33, 34 цієї Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними; переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (стаття 70 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі).
Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Слід зазначити, що оскільки початок та переривання перебігу позовної давності Женевською конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, не визначено, тому застосуванню підлягають положення статті 264 Цивільного кодексу України. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 20.02.2007р.
При цьому поняття «переривання» строків позовної давності є відмінним від понять «зміна строків позовної давності за угодою сторін», «зупинення строків позовної давності», «відновлення строків позовної давності», відтак жодних обмежень щодо можливості переривання строків позовної давності за вимогами, що випливають із векселя, законодавством не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2008р. з товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан», згідно умов якого ціна майна становить 33 600 000 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 5 600 000 грн.; оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 календарних днів з дня укладення та нотаріального посвідчення цього договору. В якості оплати покупець може протягом 10 календарних днів видати продавцю простий вексель на суму 33 600 000 грн. зі строком платежу за пред'явленням, який передається за актом прийому-передачі векселя.
11 квітня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» для товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» на підставі акта приймання-передачі векселя виданий простий вексель АА 0211294 номінальною вартістю 33 600 000 грн. Місце складання векселя: м. Київ, підлягає сплаті (місце платежу за векселем) в м. Київ ВАТ ВТБ, Банк м. Києва, р/р 26000301004018, МФО 321767; строк платежу - за пред'явленням.
Пред'явлений вексель до платежу згідно акту 06 квітня 2009 року.
Разом з тим, згідно наданих представником позивача копій: платіжного доручення № 10 від 26.11.2009р. на суму 3 680 000 грн., платіжного доручення № 11 від 27.11.2009р. на суму 4 045 920 грн., платіжного доручення № 13 від 30.11.2009р. на суму 3 877 000 грн., платіжного доручення № 16 від 29.01.2010р. на суму 1 000 000 грн., платіжного доручення № 18 від 17.02.2010р. на суму 1 200 000 грн., платіжного доручення № 19 від 19.02.2010р. на суму 1 323 238 грн. 37 коп., платіжного доручення № 20 від 22.02.2010р. на суму 676 761 грн. 63 коп., платіжного доручення № 21 від 24.02.2010р. на суму 788 043 грн., платіжного доручення № 7 від 21.06.2011р. на суму 624 000 грн., платіжного доручення № 26 від 30.08.2012р. на суму 3 000 000 грн., платіжного доручення № 6 від 26.09.2012р. на суму 3 500 000 грн., платіжного доручення № 11 від 05.10.2012р. на суму 489 852 грн., платіжного доручення № 12 від 30.10.2012р. на суму 1 750 000 грн., платіжного доручення № 13 від 30.10.2012р. на суму 1 750 000 грн., платіжного доручення № 28 від 01.11.2012р. на суму 5 895 185 грн., а також виписки по рахунку № 621 за період з 31.01.2008р. по 31.10.2013р. вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» заборгованість за векселем АА 0211294 в сумі 33 600 000 грн. погашалась частинами протягом 2009-2012 років з останнім платежем від 01.11.2012р. на суму 5 895 185 грн., що свідчить про визнання позивачем свого зобов'язання за векселем, а отже переривання строків позовної давності та незарахування часу, що минув, до нового строку.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, оскільки на час проведення перевірки за період з 01.04.2012р. по 31.08.2012р. строк позовної давності за векселем АА 0211294 з урахуванням останнього переривання (поточна сплата за векселем від 30.08.2012р.) не сплинув, у позивача були відсутні правові підстави для здійснення коригування до зменшення суми податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000611504 від 22.10.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2013 року.