Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
07 жовтня 2013 року Справа № 814/2958/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомМиколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг, вул. Айвазовського, 15-Б, м. Миколаїв, 54052
доДержавної фінансової інспекції у Миколаївській обл., вул. Спаська, 42-А, м. Миколаїв, 54000
провизнання протиправними та скасування п.2,6,7вимоги від 13.06.2013р. № 14-03-14-14/3810, визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.06.2013р. № 36,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Миколаївській області (далі - Інспекція, або ДФІ) про визнання протиправним та скасування п. 2,6,7 Вимоги від 13.06.2013 року № 14-03-14-14/3810 (далі по тексту - Вимога) визнання протиправним та скасування Розпорядження від 13.06.2013 року № 36. (далі по тесту - Розпорядження).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності позивача була проведена Інспекцією з перевищенням наданих їй Законом повноважень. Пункти 2,6,7 Вимоги та Розпорядження, що винесенні за результатами проведеної ревізії, є такими, що суперечать існуючим фактам та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Крім того, зобов'язання, що викладенні ДФІ у Вимозі не можуть бути виконанні Ліцеєм через їх абсурдність. Позивач вважає, що п. 2,6,7 Вимоги та Розпорядження належить скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що п. 2, 6, 7 Вимоги про усунення порушень та Розпорядження є законними, належать до обов'язкового виконання службовими особами об'єкту контролю з підстав, викладених у запереченні. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 07.10.2013 року представниками сторін заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.
Вислухав пояснення сторін у минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:
З 05.04.12 р. по 23.05.13 р. посадовими особами ДФІ було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності у Миколаївському професійному ліцеї будівництва та сфери послуг (далі - Ліцей) за 2010-2012 роки та завершений звітний період 2013 року, оформлену відповідним актом від 27.05.13 р. № 14-24/23.
За наслідками проведеної ревізії відповідачем було винесено та направлено позивачу Вимогу про усунення порушень 13.06.2013 р. за № 14-03-14-14/3810 та прийнято Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 13.06.2013 року № 36. Зазначені документи були отримані позивачем 17.06.2013 року.
У Пункті 2 Вимоги ДФІ зазначило, що внаслідок невірного зарахування 27 осіб на навчання для отримання первинної професійної підготовки впродовж 2011-2012 р.р. Ліцеєм зайво витрачено бюджетних коштів на виплату стипендій, матеріальних допомог та інших виплат у сумі 90,25 тис. грн., чим завдано збитки закладу. У зв'язку з чим позивача зобов'язано привести контингент учнів у відповідність з вимогами ч.ч. 5-7 ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту», потребу у коштах на стипендіальне забезпечення розрахувати у відповідності з п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2002 р. за № 228 та відкоригувати видатки за КЕКВ 2720 «Стипендії».
Позивач вважає, що при вирішенні правомірності нарахування стипендій учням ліцею у перевіряємий період, перевіряючі вийшли за межи своєї компетенції та фактично перевірили правильність зарахування осіб до навчального закладу. Так, перевіряючи дійшли певних висновків, що деякі особи невірно зараховані до Ліцею як „Учні", а від так вони не мали права на отримання стипендії.
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що аналіз норми ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» вказує на те, що здобувати первинну професійно-технічну освіту можуть особи, яким раніше не присвоювався жоден із освітньо-кваліфікаційних рівнів (кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), а особи, які раніше здобули один із освітньо-кваліфікаційних рівнів проходять перепідготовку та підвищення кваліфікації та відповідно до ст. 36 Закону №103 і є слухачами, а не учнями, а від так виплачена їм стипендія є нецільовим використання бюджетних коштів стипендіального фонду.
Суд критично оцінює такий висновок відповідача, оскільки ні Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (ЗУ № 2939-XII), ні Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, ані Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами тощо, не визначено повноваження органів ДФІ перевіряти порядок прийняття осіб до навчального закладу, та проводити розмежування статусу зарахованих осіб на „учнів" та „слухачів". Крім того, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про професійно-технічну освіту» особи, що знаходяться у статусі „слухачів", мають ті ж права, що й „учні", а саме: право на належні умови навчання за обраною професією; матеріальне забезпечення в період навчання на умовах і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; навчання професії за індивідуальною програмою; безоплатне користування навчально-виробничою, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базами навчального закладу; матеріальну допомогу тощо. Жодним нормативним документом не зазначено що „слухачі" позбавлені права на отримання стипендії, як, що це визначено Наказом директора учбового закладу.
Таким чином, суд приходить висновку, що зарахування на навчання до Ліцею 27 осіб, які раніше вже проходили навчання за програмами первинної професійної підготовки, не є порушенням фінансової дисципліни з боку керівництва Ліцею. Нарахування стипендій цим особам проводилося на підставі Наказів виданих директором.
Стипендія виплачена вищезазначеним особам зі стипендіального фонду, Накази реалізовані та втратили чинність, 27 осіб про які йдеться мова у Акті перевірки на час перевірки закінчили своє навчання. Суд критично оцінює висновок ДФІ що виплачена у минулих періодах стипендія цим 27 особам призвела до матеріальних збитків Ліцею.
Пункт 2 Вимоги містить зобов'язання керівництва Ліцею „привести контингент учнів у відповідність до вимог ч.ч.5-7 ст.3 Закону „Про професійну технічну освіту", потребу в коштах на стипендіальне забезпечення розрахувати у відповідності до п.п.20 ,22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 року № 228 та відкоригувати видатки за КЕКВ 2720 „Степендії".
З наданих суду матеріалів справи, заперечень та пояснень представника відповідача, судом встановлено, що викладені у п. 2 Вимоги зобов'язання позивача „привести контингент учнів у відповідність" стосується суто майбутньої діяльності Ліцею щодо зарахування на навчання у майбутньому осіб з урахуванням вимог положень ч.5-7 ст.3 Закону № 103; зобов'язання „ розрахувати потребу в коштах" також стосується майбутньої діяльності Ліцею, таким чином ці зобов'язання є не вимогою усунення виявлених порушень, а є побажання позивачеві від ДФІ на майбутнє додержуватися у своїй діяльності вимог певних нормативно правових актів.
Стосовно зобов'язання „відкоригувати видатки за КЕКВ 2720", судом встановлено, що ДФІ у даному випадку мали на меті зобов'язати позивача внести у бухгалтерську звітність суму 90 тис. грн. (вже виплаченої та отриманої стипендії у минулих роках) як дебіторську заборгованість та зменшити стипендіальний фонд на 90 тис.
Суд не може погодитися з такою позицією ДФІ, оскільки отримана на Законних підставах стипендія 27 особами не є завданою шкодою установі, не належить поверненню цими особами в силу положень ст. 1215 ЦК України, а зменшення стипендіального фонду на 90 тис. грн. у майбутніх періодах призведе до порушення прав учнів які навчаються у закладі на теперішній час.
Пунктом 6 Вимоги позивача зобов'язано провести по бухгалтерському обліку операцію по відновленню вартості земельної ділянки, визначеної станом на 01.01.2012 року.
Під час проведення ревізії, ДФІ встановлено заниження балансової вартості земельної ділянки за даними бухгалтерського обліку Ліцею, станом на 01.01.2013 року на загальну суму 441,77 тис. грн. внаслідок коригування вартості земельної ділянки у січні 2012 року за нормативною грошовою оцінкою, виданою Управлінням Держкомзему у м. Миколаїв від 26.01.2012, що є, на думку відповідача, порушенням вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-ІV, якою визначено, зокрема, що для відображення вартості земельної ділянки за даними бухгалтерського обліку обов'язково проводити експертну грошову оцінку, а не нормативно грошову оцінку.
Суд критично оцінює позицію відповідача, з оглядом на наступне:
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України.
Закон України «Про оцінку земель» було прийнято 11 грудня 2003 року, а відтак, станом на момент постановлення земельної ділянки на облік - до 2003 року вимог щодо обов'язкової експертної грошової оцінки для відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України не існувало.
26.01.2012 р. позивачем було проведено чергову нормативну грошову оцінку земельної ділянки та відображено її вартість у бухгалтерському обліку з січня 2012 року. Вартість земельної ділянки за висновками проведеної нормативної грошової оцінки у січні 2012 року склала 5077489,00 грн. Вартість земельної ділянки за нормативною грошовою оцінкою станом на 01.01.2012 року складала 5519257,00 грн.
Таким чином, зобов'язуючи позивача відновити вартість земельної ділянки, відповідач фактично зобов'язав позивача керуватися нормативної грошовою оцінкою земельної ділянки станом на 01.01.2012 року, при відображенні її балансової вартості у бухгалтерському обліку.
Проте, зазначаючи про порушення Ліцеєм ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», відповідач вказує на неправомірність використання позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки для відображення у бухгалтерському обліку її балансової вартості, оскільки законом встановлена вимога проведення експертної грошової оцінки землі.
Враховуючи, що 04.06.13 р. ПП «Консалтингова фірма «Снейл» складено висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки позивача, та по бухгалтерському обліку проведено облік земельної ділянки відповідно до цієї експертної оцінки, а отже фактично станом на час розгляду адміністративної справи, п. 6 Вимоги виконано позивачем.
Однак суд зауважує, що виявлене ДФІ порушення, щодо обліку вартості земельної ділянки не є порушенням фінансової дисципліни яке призвело до збитків, як це зазначено у акті перевірки (а.с 12), а є порушенням ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до основних завдань ДФІ ( ст. 2 ЗУ № 2939-XII ) до переліку функцій цього контролюючого органу не входить контроль за веденням бухгалтерського обліку, а головним завданням ДФІ є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна.
Таким чином, ДФІ при проведенні правильності ведення бухгалтерського обліку під час ревізії, та надання зобов'язання викладені у п. 6 Вимоги, фактично виконувало не притаманні їй функції, та дійшла невірних, хибних висновків щодо завдання збитків Ліцею через порушення ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 7 Вимоги позивача зобовязано внести зміни (укласти додаткові угоди) до укладених договорів з постачальниками комунальних послуг в частині розмежування фактично спожитих послуг за окремими споживачами та оплатою за відповідними тарифами, та встановити відокремлені прилади обліку комунальних послуг, що споживаються мешканцями гуртожитку.
Таку вимогу відповідач обґрунтовує тим, що Ліцей згідно укладених договорів на електро- газо- та водо- постачання по всьому обсягу споживання комунальних послуг віднесено до однієї тарифної групи- „бюджетної" а від так здійснює оплату за спожиті комунальні послуги по тарифам відповідно як для бюджетної установи.
ДФІ вважає, що оскільки спожиті комунальні послуги використовуються на потреби не тільки закладу-Ліцею, а й на потреби гуртожитку Ліцея, в якому мешкають учні, то спожиті послуги мешканцями гуртожитку для індивідуально-побутових потреб необхідно сплачувати за тарифами як для населення.
Судом встановлено, що за даними технічного паспорту на нежитлові будівлі Ліцею, розташованої за адресою вулиця Айвазовського 15-Б, виданий Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації (зареєстрованого 23.09.2004) гуртожиток визначено як окрему житлову будівлю цільового призначення. На першому поверсі гуртожитку розміщення навчальні та допоміжні приміщення Ліцею, а з другого поверху розміщенні кімнати гуртожитку.
Умовами договорів з постачальниками комунальних послуг, що діяли у період що охоплений ревізією, (2011-2013 роки) не визначено розмежування споживачів на Ліцей (бюджетна установа) та мешканців гуртожитку (як населення). Таким чином, у перевіряємий період позивач правомірно сплачував спожиті комунальні послуги відповідно до укладених договорів по визначеними тарифам як для бюджетної організації.
Окрім того, Гуртожиток разом з учбовим корпусом та іншими спорудами передавався на баланс позивача для потреб учбового закладу -Ліцею, який є бюджетною організацією, та складає цілісний майновий комплекс. Ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної освіти та, відповідно, як розпорядник бюджетних коштів, який отримує кошти державного бюджету, здійснює оплату за спожиті комунальні послуги по тарифам як для бюджетної установи, в тому числі і за гуртожиток. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до основних повноважень та напрямів діяльності професійно-технічного навчального закладу належать, в тому числі, організація харчування, матеріальне забезпечення та побутове обслуговування учнів; матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу.
Відповідно до п.п. 3, 4 п. 7 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою КМ України від 27 серпня 2010 р. № 796, останні мають право на надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі; абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів; осіб, які навчаються в інших навчальних закладах і проживають у гуртожитках навчального закладу згідно з рішенням його керівника; працівників інших навчальних закладів, установ та організацій, а також право на надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1 - 3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень.
Тобто, навчальний заклад має право надавати гуртожиток як для безоплатного проживання в ньому учнів, так і платних послуг не тільки для учнів, а й для інших осіб та забезпечувати їх комунальними послугами.
Жодною нормою чинного законодавства не передбачено, що комунальні послуги для обслуговування гуртожитків мають сплачуватися не за тарифами, як для бюджетної установи. І відповідач ані в акті ревізії, ані у вимогах про усунення порушень, ані під час судового розгляду справи, не вказує жодної норми чинного законодавства, що порушена позивачем у випадку оплати комунальних послуг гуртожитку за тарифами, як для бюджетних установ.
Зазначаючи у п.7 Вимоги зобов'язання внести зміни до існуючих договорів, ДФІ фактично втручається в господарську діяльність установи. Відповідно до норм Цивільного права волевиявлення сторони договору є імперативним правом цієї сторони. ДФІ не є стороною договору на постачання комунальних послуг, та не має повноважень щодо зобов'язання перевіряємий об'єкт укласти від свого імені ті чи інші договори на тих умовах що визначить ДФІ , як контролюючий орган.
Слід зауважити, що зобов'язання п. 7 оскаржуваної Вимоги, не є вимогою усунення виявлених порушень, оскільки порушення щодо оплати комунальних послуг у перевіряємому періоді ревізією не виявлено.
Зміст п.2,6,7 Вимоги носить наказовий характер ДФІ стосовно діяльності Ліцею у майбутньому по окремим питанням. Водночас, слід зазначити, що законодавцем визначено, що письмова Вимога ДФІ повинна містити приписи усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування,( п.47 Постанови КМУ № 550 ), а ні рекомендації щодо подальшої діяльності.
У зв'язку із встановленими порушеннями, зазначеними у п.п. 2, 6 Вимоги, відповідач прийняв розпорядження від 13.06.13 р. за № 36 про зупинення операцій з бюджетними коштами, яким зобов'язано зупинити операції з бюджетними коштами на рахунку №35412010000063 за КТКВ 070501 «професійно-технічні навчальні заклади» на строк до 12.07.13 р. включно.
З огляду на відсутність у діях позивача порушень, зазначених у п.п. 2, 6 Вимоги з підстав, викладених вище, розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами позивача є безпідставним та протиправним.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013 р. за № 14-03-14-14/3810.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 13.06.13 р. за № 36 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку №35412010000063 за КТКВ 070501 «професійно-технічні навчальні заклади» на строк до 12.07.2013 р. включно.
Повернути з Державного бюджету України на користь Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг судовий збір у сумі 34,41 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська