20 листопада 2013 року 16:27Справа № 808/8661/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в особі старшого державного виконавця Персидської Тетяни Олегівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1, виданий 18.09.1999),
від відповідача: Персидська Т.О. (дов. № 10 від 02.01.2013),
від третьої особи: не з'явився, -
08.11.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в особі старшого державного виконавця Персидської Тетяни Олегівни (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - третя особа), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 07.05.2013 про відкриття виконавчого провадження за вимогою № 149-у від 20.01.2012 виданою УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя та від 17.10.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі вимоги № 149-у від 20.01.2012 виданою УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно положень цієї статті, вимога про сплату боргу є виконавчим документом. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року за № 2464-VI виключено ч. 3 ст. 106 Закону 1058 (Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року). У зв'язку із зазначеним, з 1 січня 2011 року втратила чинність норма закону, щодо віднесення вимоги ПФУ про сплату боргу до виконавчого документу. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що постанова відділу ДВС від 07 травня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, як така виконавче провадження по якій відкрито після 1 січня 2011 року, на підставі вимоги управління ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - прийнята на підставі документу, що не є виконавчим документом в розумінні норм ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню, тому і всі рішення винесені в ході вказаного виконавчого провадження є протиправними та також підлягають скасуванню.
15.11.2013 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позов. У запереченнях зазначено, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко зазначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, яка зазначена у ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». 30.04.2013 до відділу надійшла вимога № 149-у від 20.01.2012 року видав УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 3 030,71 грн. 07.05.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження». 14.05.2013 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі того, що боржником сума боргу в добровільному порядку не сплачена та рішення не виконано. 17.10.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». 17.10.2013 державним виконавцем накладено арешт на рухоме майно боржника в Єдиному реєстрі обтяжень. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що при опрацюванні виконавчого провадження відповідач діяв у межах, наданих повноважень.
18.11.2013 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи. В обґрунтування представник посилається на ст. 1, п. 4 ст. 25, п. 5 ст. 25, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вимога про сплату боргу управління ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя безумовно є виконавчим документом. А,отже, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена без порушень вимог чинного законодавства. А тому і підстави щодо її скасування відсутні.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав зазначених у письмових запереченнях від 15.11.2013 за № 31782 та прохала суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. 20.11.2013 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника.
Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
20.01.2012 УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя винесено вимогу № 149, якою УПФУ вимагає ОСОБА_1 сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 030,71 грн.
30.04.2013 до Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ надійшла вимога № 149-у від 20.01.2012, про стягнення з ОСОБА_1 у розмірі 3 030,71 грн.
07.05.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 17 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2664 від 08.07.2010.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами п. 4 ст. 25 Закону № 2464, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п. 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд вважає, що постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки вимога про сплату боргу є виконавчим документом, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 94, 158, 160, 162,163, 167 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-186 КАС України.
Суддя (підпис) Д.В. Татаринов
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили.
Суддя Д.В. Татаринов