33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 листопада 2013 року Справа № 924/963/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Юрчук М.І.
при секретарі Сливінський О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилевський О.М. (дов. № 14-68 від 22.03.13 р.)
від відповідача: Семенов С.В. (дов. № 3187 від 24.12.12 р.)
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.13 р. у справі № 924/963/13 (суддя В.В. Магера)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія"
про стягнення 123 619,99 грн.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с.2-4) до КП "Міськтепловоденергія" (надалі - відповідач), в якій просить 88728,96 грн. пені, 17144,32 грн. інфляційних, 17746,70 грн. річних.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.10.13 р. (а.с. 159-163) позов задоволено частково.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем при нарахуванні пені не прийнято до уваги суми переплати, проведені відповідачем та неправильно визначені періоди прострочення, а відтак суд визнав правомірною вимогу позивача про стягнення із відповідача 11888,22 грн. пені, в частині стягнення 76840,74 грн. пені суд відмовив.
Крім того, суд першої інстанції здійснив розрахунок 3% річних, враховуючи часткові проплати та періоди, по яких відбулось прострочення та прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2377,61 грн. є правомірною, в решті 15369,09 грн. 3% річних суд вважав за необхідне відмовити. Водночас, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача 17144,32 грн. інфляційних витрат.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с.172-177) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.13 року в частині відмови у стягненні 76840,74 грн. пені, 15369,09 грн. 3% річних та 17144,32 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.
Скаржник зокрема зазначає, що ч. 4 ст. 232 ГК України встановлено стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами по день сплати цих коштів кредитору. Отже неправомірним користуванням чужими коштами є строк по день сплати включно, а відтак штрафні санкції (за весь час користування чужими коштами) мають бути нараховані також по день оплати включно.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Міськтепловодоенергія" (покупець) укладено договір №14/2479/11 на купівлю-продаж природного газу (надалі - договір).
Згідно п.п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2013 року та в 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями чи іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам покупця) та використовується теплогенеруючими, теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати. Продавець передає покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 14010,0 тис. куб. м. (п.п.1,2, 2.1 договору).
Згідно п.п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Кількість теплової енергії, що відпускається для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у споживача теплової енергії (п.3.5).
Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного гачу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 гри., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортуванням - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.
Сторони при підписанні Договору, передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п.6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору. (п.п.6.1, 6.2 договору).
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати доставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплаченнх обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2).
Додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 р., № 2 від 11.10.2011 р. п. 5.2 ст. 5 та № 3 від 11.08.12 р. викладався в нових редакціях, так відповідно до останньої додаткової угоди сторонами передбачено, що продавець передає покупцеві у 2011р. природний газ в обсязі 360,0 тис. куб. м. та у 2012р. до 4 480 тис. куб.м. Ціна за 100 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ.
10.12.2012р. було підписано додаткову угоду №4 до договору №14/2479/11, згідно якої сторони виклали п.7.2 договору в новій редакції: у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: акти прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 р., 26.11.12 р., 30.09.12 р., 27.11.12 р., 30.1.12 р., 31.12.12 р. Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13678 174,64 грн..
Як вбачається з банківських виписок за період з 05.10.2011р. по 18.02.2013р., відповідачем сплачена вартість отриманого природного газу в сумі 13 678174,64 грн., тому заборгованість по договору на купівлю-продаж природного газу №14/2479/11 від 30.09.2011р. відсутня та не є предметом позову по даній справі.
Посилаючись на несвоєчасну оплату за поставлений природний газ, позивач заявив до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 88 728,96 грн., 17 144,32 грн. інфляційних нарахувань та 17 746,70 грн. 3% річних відповідно до поданих розрахунків.
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .
Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п.10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. за №355, розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку господарського суду Хмельницької області щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 888,22 грн. пені, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були здійснені оплати 05.10.2011р. на суму 46 411,10 грн. (платіжне доручення №20 від 05.10.2011р. на суму 6 415,57 грн. та №10 від 05.10.2011р. на суму 39 995,53 грн.), а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача по зобов'язанням за жовтень 2011р. (05.10.2011р. по 22.11.2011р.) відсутнє прострочення в оплаті за поставлений природний газ.
При цьому, колегія суддів констатує той факт, що позивачем не нараховувалась пеня за жовтень 2011 р., а тому є безпідставним висновок господарського суду першої інстанції, щодо неправильного нарахування позивачем пені за період з 05.10.11 р. по 22.11.11 р. та відмови в позові в цій частині.
Водночас, апеляційний суд не бере до уваги доводи позивача, щодо перенесення 1387,82 грн. оплати з договору № 14/2479/11 на дог. № 14/2312/11 згідно листа № 3285 від 31.10.11р., оскільки докази на підтвердження того, що позивач повідомляв відповідача про вказане перенесення, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, апеляційний суд не погоджується з розрахунком пені в розмірі 121,55 грн. нараховані позивачем за вересень 2012 р., оскільки, як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2012р. позивачем проведені поставки природного газу, які прийняті відповідачем, згідно актів приймання-передачі природного газу від 30.09.2012р. на суму 46 617,36 грн. та від 26.11.2012р. на суму 171 966,78 грн. Враховуючи граничний строк виконання грошового зобов'язання по оплаті, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 14.11.12 р., між сторонами був погоджений виключно об'єм природного газу в розмірі 10000 куб.м. на суму 46617,36 грн.
Апеляційний суд зазначає, що кінцевим розрахунком за природний газ в сумі 171966,78 грн., що отриманий по акту приймання-передачі від 26.11.12 р., вважається 27.11.12 р., що суперечить розрахунку пені за період з 14.10.12 р. по 23.10.12 р. за зобов'язаннями вересня 2012р.
Щодо розрахунку пені в сумі 3 740,43 грн. по оплаті за газ, отриманий в жовтні 2012р., апеляційний суд зазначає, що акт приймання-передачі природного газу було підписано 27.11.2012р., і на дату підписання якого у відповідача була переплата за поставлений природний газ в розмірі 1 237 366,83 грн., що також не враховано у розрахунку пені.
Крім того, щодо нарахованої позивачем пені в сумі 20 428,65 грн. по зобов'язаннях відповідача за листопад 2012р., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем при їх обрахуванні не прийнято до уваги суми переплати, проведені відповідачем за попередній період, невірно визначено періоди прострочення.
При цьому, проведені відповідачем щоденні проплати за період 18.12.2012р. по 21.12.2012р., 25.12.2012р., з 25.12.2012р. по 28.12.2012р., з 04.01.2013р. по 04.01.2013р., з 09.01.2013р. по 11.01.2013р., з 15.01.2013р. по 18.01.2013р. та з 22.01.2013р. по 23.01.2013р., по яких позивачем визначено прострочення платежу в один день, судом оцінюється критично, оскільки при визначенні таких періодів позивачем не враховані суми переплат, здійснених відповідачем, що не є простроченням в розумінні ч.1 ст.530 ЦК України та ч.1 ст. 612 ЦК України.
Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо правомірності стягнення з відповідача 11 888,22 грн. пені та відмови в частині стягнення 76 840,74 грн. пені.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Дане підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720.
Колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 2 377,61 грн.
Крім того, при обрахуванні інфляційних витрат судом враховується, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Крім того, враховуючи період прострочення платежу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо безпідставності стягнення з відповідача на користь позивача 17 144,32 грн. інфляційних витрат, а тому відмовляє в задоволені в позові в цій частині.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що 3% річних та пеню слід нарахувати по день оплати включно, оскільки відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що вказані проплати були зараховані на рахунок позивача не в цей день.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач просить зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що причиною несвоєчасного погашення заборгованості стала збиткова діяльність підприємства, яка спричинена особливостями його фінансування та діяльності.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання , незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Враховуючи вказане, суд констатує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Колегія суду, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги майновий стан сторін, враховуючи вказані обставин, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача, щодо зменшення пені на 50%.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11888,22 грн. пені, 2377,61 грн. річних, в частині стягнення 76840,83 грн. пені, 15369,09 грн. річних та 17144,32 грн. інфляційних відмовити.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст. 49 ГПК.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.13 р. у справі № 924/963/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.13 р. у справі № 924/963/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №924/963/13 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.