ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18392/13 02.12.13
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
До: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ТОВ "Альткомтрансмеханізація"
2) Сябро Сергій Миколайович
Про стягнення 4 290,70 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: Чернієнко К.Г. - дов. № ГН-19-Ю від 28.05.2013 р.
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб: 1) не з'явився
2) не з'явився
На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про стягнення 4 290,70 грн. страхового відшкодування у порядку регресу в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.09.2009 р. по проспекту Ілліча в Калінінському районі м. Донецька о 17 год. 00 хв. за участю транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО, що належить Беседіну О.Є., під керуванням Борисова Є.В., та транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, що належить ТОВ "Альткомтрансмеханізація", під керуванням Сябра Сергія Миколайовича.
Ухвалою суду від 24.09.13 р. було порушено провадження у справі № 910/18392/13 та призначено її розгляд на 28.10.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи, залучено третіх осіб.
Через відділ діловодства суду 18.10.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які було долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 р. повідомив, що через службу діловодства суду надав витребувані документи, пояснив, що належних доказів страхування цивільно-правової відповідальності винної особи у нього наразі немає, у зв'язку з чим подав письмове клопотання про витребування відповідної інформації у МТСБУ.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та поліс страхування цивільно-правової відповідальності винної особи не надав.
Треті особи вимог ухвали суду від 24.09.2013 р. не виконали, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою суду від 28.10.2013 р. відкладено розгляд справи до 18.11.2013 р. для витребування інформації у МТСБУ, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 12.11.2013 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, 14.11.2013 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду та 14.11.2013 р. від третьої особи-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій просив розглядати справу без участі представника третьої особи. Дані документи залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, заперечив проти задоволення заяви про застосування строків позовної давності та частково надав оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду у судовому засіданні, а також заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.
Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/18392/13 спливає 23.11.2013 р.
В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, відповідач та третя особа-1 вимог ухвали суду від 24.09.2013 р. та від 28.10.2013 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою суду від 18.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 02.12.2013 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб у дане судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача оригіналу додатку №2 до договору.
Через відділ діловодства суду 26.11.2013 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було долучено до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 26.11.2013 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке було долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.12.2013 р. представник позивача з'явився, надав оригінали документів, копії яких було додано до позовної заяви, для огляду суду, позов підтримав, просив його задовольнити.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
У судовому засіданні 02.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
03.09.2009 р. по проспекту Ілліча в Калінінському районі м. Донецька о 17 год. 00 хв. за участю транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО, що належить Беседіну О.Є., під керуванням Борисова Є.В., та транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, що належить ТОВ "Альткомтрансмеханізація", під керуванням Сябра Сергія Миколайовича, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Сябро С.М., керуючи транспортним засобом "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, при зміні напрямку руху не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Тойота", державний номер АН6050ВО, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка за фактом ДТП та постанова Кіровського районного суду м. Донецьку від 16.09.2009 р. в адміністративній справі № 3-277109, відповідно до якої Сябра С.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Кіровського районного суду м. Донецьку від 16.09.2009 р. в адміністративній справі № 3-277109, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою визнано винним Сябра С.М. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Тойота", державний номер АН6050ВО.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія»ВУСО», яке було перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Беседіним О.Є. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 049747-02-05-01-03 від 22.01.2009 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, серед яких - автомобіль "Тойота", державний номер АН6050ВО (додаток №1). Відповідно до вказаного договору вигодонабувачем визначено АКІБ «УкрСиббанк», яке було перейменоване в ПАТ «УкрСиббанк».
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
13.10.2009 р. було проведено огляд транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО, здійснено його фотофіксацію та складено протокол огляду з описом пошкоджень та типу ремонтної операції.
На підставі проведеного огляду 12.02.2013 р. ТОВ «Експерт» було складено звіт № 210 про оцінку ТЗ "Тойота", державний номер АН6050ВО, та встановлена вартість відновлювального ремонту у розмірі 4 688,58 грн.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 04.09.2009 р. та рахунку-договору № 000003741 від 04.09.2009 р. на суму 4 290,70 грн. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 3716-02 від 24.09.2010 р. на суму 4 290,70 грн. страхового відшкодування транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 049747-02-05-01-03 від 22.01.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 11763 від 24.09.2010 р. 4 290,70 грн. страхового відшкодування на рахунок ПАТ «УкрСиббанк», яке є вигодонабувачем, згідно з листом (вих. № 134-52/337 від 07.09.2010 р.) від ПАТ «УкрСиббанк».
Враховуючи те, що у постанові Кіровського районного суду м. Донецьку від 16.09.2009 р. в адміністративній справі № 3-277109 встановлено, що з вини Сябра С.М., який керував автомобілем "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки "Тойота", державний номер АН6050ВО, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Тойота", державний номер АН6050ВО.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 049747-02-05-01-03 від 22.01.2009 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.09.2009 р. по проспекту Ілліча в Калінінському районі м. Донецька о 17 год. 00 хв., виплачено страхове відшкодування Беседіна О.Є. - страхувальника автомобіля "Тойота", державний номер АН6050ВО, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 290,70 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.09.2009 р. по проспекту Ілліча в Калінінському районі м. Донецька о 17 год. 00 хв. за участю транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО, що належить Беседіну О.Є., під керуванням Борисова Є.В., та транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, що належить ТОВ "Альткомтрансмеханізація", під керуванням Сябра Сергія Миколайовича.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).
12.11.2013 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, в якій вказано, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2951915 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" регресну вимогу на суму 4 290,70 грн. (вих. № 7458 від 03.12.2012 р.) за полісом № ВС/2951915 в порядку регресу.
Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
14.11.2013 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Альткомтрансмеханізація» надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій ТОВ «Альткомтрансмеханізація» просить суд відхилити вимоги позивача з огляду на те, що перебіг позовної давності розпочався 04.09.2009 р. (з дати, наступної за настанням ДТП) та сплинув, відповідно, 04.09.2012 р.
Господарський суд вважає, що обставини, на які посилається ТОВ «Альткомтрансмеханізація», є безпідставними, оскільки відповідно до п.6 ст. 261 ЦКУ, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Судом встановлено, що основне зобов'язання (виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 049747-02-05-01-03 від 22.01.2009 р.) було виконано позивачем 24.09.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 11763 від 24.09.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи.
Отже, строк позовної давності, який розпочався 25.09.2010 р., спливає 25.09.2013 р., оскільки позивач вчасно звернувся до суду з позовними вимогами, то суд не бере до уваги заяву про застосування строків позовної давності, яка була надана третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Альткомтрансмеханізація».
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 264 ЦКУ, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тоді як ТОВ «Альткомтрансмеханізація» не є стороною у спорі.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" щодо стягнення 4 290,70 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03.09.2009 р. по проспекту Ілліча в Калінінському районі м. Донецька о 17 год. 00 хв. за участю транспортного засобу "Тойота", державний номер АН6050ВО, що належить Беседіну О.Є., під керуванням Борисова Є.В., та транспортного засобу "ИВЕКО", державний номер АН6027ЕА, що належить ТОВ "Альткомтрансмеханізація", під керуванням Сябра Сергія Миколайовича.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г, ідентифікаційний код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, 7 поверх, ідентифікаційний код 31650052) 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 70 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 09.12.13 р.
Суддя Гавриловська І.О.