"27" квітня 2009 р.
12:55
Справа № 7/434/07
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус”, 56000, Миколаївська область, смт.Казанка, вул.Миру, 189
до відповідача: Новобузької міжрайонної Державної податкової інспекції з Казанківським відділенням, 56000, Миколаївська область, м.Новий Буг, вул.Гагаріна, 7
про: скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000632301/0 від 06.12.2006р.
Суддя Семенчук Н.О.
При секретарі судового засідання Дзюбі Ю.Ф.
Представники:
Від позивача: Леонов А.В., дов. № б/н від 21.04.2009 р.
Від відповідача: Мар'янко Н.І., дов. № 3 від 08.01.2009 р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ельбрус” звернулось до господарського суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0000632301/0 від 06.12.2006р. Державної податкової інспекції у Казанківському районі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відсутня підстава для нарахування земельного податку, так як у державному земельному кадастрі відсутні відповідні дані та не існує договору оренди. Вказує на те, що застосування відповідачем п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, оскільки зобов'язання щодо сплати штрафу, згідно вищезазначеного підпункту, виникає тільки у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181, дані документальної перевірки не можуть свідчити про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, так як вони не були заявлені позивачем у податкових деклараціях. Зазначає, що ним проводилась сплата за землю до бюджету у 2005-2006 роках та безпідставно не взята до уваги перевіряючи ми.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -
встановив:
Державна податкова інспекція у Казанківському районі Миколаївської області здійснила виїзну планову перевірку ТОВ “Ельбрус” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 28/23-01-313681132 від 29 листопада 2006 року.
На підставі акту №28/23-01-313681132 від 29.11.2006 року Державною податковою інспекцією у Казанківському районі Миколаївської області 06. 12. 2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632301/0, яким ТОВ «Ельбрус» визначено суму податкового зобов'язання по податку на землю в сумі 2969,23 грн.( за основним платежем -1866,15 грн., за штрафними санкціями-1103,08 грн.).
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000632301/0 та звернувся до господарського суду з вимогами про його скасування.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Актом перевірки встановлено, що підприємство в порушення ст..13 та ст..14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535 від 03.07.1992 року не звітувало до податкового органу про використання землі не подавав податковий розрахунок за ІІ півріччя 2005 року та податковий розрахунок за 2006 рік. В результаті цього порушення за ІІ квартал 2005 року визначено суму податкового зобов'язання по податку на землю в сумі 736 грн.20 коп.(а саме: липень-122,70грн., серпень-122,70 грн., вересень-122,70 грн., жовтень-122,70 грн., листопад-122,70 грн., грудень-122,70 грн.); за 9 місяців 2006 року-1129,95 грн. (а саме: січень-125,55 грн., лютий-125,55грн., березень-125,55 грн., квітень-125,55 грн., травень-125,55 грн., червень-125,55 грн., липень-125,55 грн., серпень-125,55 грн., вересень-125,55 грн.)
Згідно ст.2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535 (далі ЗУ № 2535) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному законом.
По населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 ЗУ № 2535. Встановленні частиною другою ст. 7 ЗУ № 2535 ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік(ч.11.ст 7).
При цьому як зазначено ч. 4 ст. 7 ЗУ № 2535 по земельних ділянках населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлена грошова оцінка, ставки земельного податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, що встановленні у ч.ч. 2, 3 зазначеної статті.
Рішеннями Володимирівської сільської ради від 21.01.2005 № 23/169 на 2005 рік та від 24.01.2006 № 30/228 на 2006 рік встановлено на території Володимирівської сільської ради плату за землю в розмірі 2 ставок земельного податку (одна ставка 0,027 грн. за кв.м.), з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою та третьою Закону України №2535
Відповідно ст.68 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» установлено, що у 2005 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону № 2535, збільшено у 3,03 раза та ст. 72 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235 «Про Державний бюджет України на 2006 рік" - збільшено у 3,10 раза.
Статтею 13 Закону України № 2535 встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно ст. 15 Закону "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до листів Казанківського районного відділу земельних ресурсів від 20.06.06 року № 709 та від 20.09.2007 року № 90 згідно статистичної звітності Володимирівської сільської ради за ТОВ "Ельбрус" значиться земельна ділянка загальною площею 0,9 гектарів для обслуговування підприємства в межах населеного пункту с.Володимирівка.
На запит суду відділом Держкомзему у Казанківському районі Миколаївської області надана інформація щодо землекористування ТОВ «Ельбрус»в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району від 04.02.2009 року № 373/01-03, в якій зазначено, що об'єктивні дані (в т.ч. баланс земель Володимирської сільської ради, яка є низовою ланкою ведення державного земельного кадастру), що стали відомі відділу Деркомзему у Казанківському районі Миколаївської області в ході виконання ним своїх службових обов'язків, які свідчили про фактичне використання ТОВ “Ельбрус” земельною ділянкою, площею 0,9 Га (яка має чітко визначені межі /земельна ділянка обнесена парканом/), стали підставою для внесення зазначених даних до Державного земельного кадастру.
Факт користування земельною ділянкою загальною площею 0,9 гектарів на протязі 2005-2006 року підтверджується позивачем у судовому засіданні.
Згідно статті 1 Закону України № 2535 - податок -обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Отже, оскільки позивач використовував земельну ділянку загальною площею 0,9 гектарів на протязі 2005-2006 року, то у позивача існував обов'язок щодо сплати земельного податку у цей період, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів, які б підтверджували право користування. Лист Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»від 11.03.2009 року про відсутність даних щодо наявності у власності чи користуванні ТОВ «Ельбрус»земельної ділянки загальною площею 0,9 га., у даному випадку не може бути підставою для звільнення від сплати земельного податку, оскільки така відсутність була зумовлена не зверненням позивача до місцевої ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що підтверджується листом відділу Держкомзему у Казанківському районі Миколаївської області від 04.02.2009 року № 373/01-03.
Разом з тим відповідач неправомірно при визначені суми податкового зобов»язання по податку на землю не врахував сплату позивачем земельного податку в розмірі 1472,40 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.01.2006 року на суму 736,20 грн., від 14.02.2006 року на суму 122,70 грн., від 20.06.2006року на суму 613,50 грн. (а.с. 21,22), які, як вбачається з вступної частини акту перевірки були використані перевіряючими при перевірці суцільним порядком (а.с.9).
За таких обставин відповідач правомірно визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на землю в перевіряємому періоді в сумі 393,75 грн.
Згідно з п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі ЗУ № 2181-ІІІ) встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170 грн. за неподання розрахунку по платі за землю за 2006 рік.
Стосовно штрафної (фінансової) санкції у розмірі 933,08 грн. слід зазначити наступне.
П.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи, що відсутнє донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання позивачу за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 ЗУ № 2181, то застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181-ІІІ є неправомірним.
За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 87, 94, 160-163, 167, 254, 258 КАСУ господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Казанківському районі Миколаївської області від 06.12.2006 №0000632301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на землю в сумі 1472,40 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 933,08 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус»судові витрати в розмірі 1,70 грн.
Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Н.О.Семенчук