Кіровоградської області
"28" квітня 2009 р.
Справа № 4/151
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю. І.розглянувши матеріали справи № 4/151
за позовом: відкритого акціонерного товариства “Жовтоводський хлібозавод” м.Жовті Води Дніпропетровської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське- плюс”, с.Петрівське Петрівського району Кіровоградської області
про розірвання договору та повернення 16409 грн. 48 коп. попередньої оплати
за участю представників сторін:
від позивача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України ( вих. № 5458 від 15.04.2009 року).
від відповідача: Головченко М.А., довіреність № б/н від 23.03.09.
Суть спору: відкрите акціонерне товариство “Жовтоводський хлібозавод” м.Жовті Води Дніпропетровської області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське- плюс”, с.Петрівське Петрівського району Кіровоградської області про розірвання договору та повернення 16409 грн. 48 коп. попередньої оплати.
Позивач не виявив бажання реалізувати своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляв.
Господарський суд визнає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини між учасниками спору, господарський суд,-
Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 05.01.2004 року договору №05/01-04 ( в подальшому договору) поставки для заправки паливом автомобільного транспорту ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» (позивач по справі) працівниками товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське- плюс”, с.Петрівське Петрівського району Кіровоградської області (відповідач по справі).
На виконання умов договору позивачем була проведена передоплата в період з 04.01.2007 року по 18.01.2007 року коштів на розрахунковий рахунок відповідача на суму 67201 грн. 76 коп.
Згідно п. 3.2. Договору оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30-ти банківських днів з моменту отримання товару.
Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором. Строк дії Договору до 31.12.2007 р. (п. 7.1. Договору).
Договір 05.01.04 р. підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений круглими печатками.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з: копій накладних № 3 від 11.01.07 р. та № 2 від 24.01.07 р., копій рахунків № 3 від 18.01.06 р. та № 1 від 11.01.07 р., копій платіжних доручень № 2180 від 01.12.06 р., № 2184 від 04.12.06 р., № 2246 від 13.12.06 р., № 2 від 04.01.07 р., № 47 від 10.01.07 р., № 48 від 10.01.07 р., № 105 від 18.01.07 р. та № 106 від 18.01.07 р. (а.с. 11-22) Покупцем здійснена попередня оплата за паливно-мастильні матеріали. Всього кількість попередньо сплачених паливно-мастильних матеріалів склала: бензин А-76 - 12 000 літрів, дизельне паливо - 6 810 літрів.
Згідно виданих Продавцем талонів відповідачем поставлено паливно-мастильних матеріалів: бензину А-76 - 8 210 літрів та дизельного палива - 5 580 літрів.
Таким чином, кількість попередньо оплаченого, але не відпущеного відповідачем паливно-мастильних матеріалів, згідно талонів складає:
А-76 (12 000 літрів - 8 210 літрів) = 3 790 літрів;
ДП (6 810 літрів - 5 580 літрів) = 1 230 літрів, всього на загальну суму 16 409,48 грн.
22 березня 2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 224 з проханням повернути попередню оплату в сумі 16 409,48 грн.
Відповідач товар в повному обсязі не поставив, попередню оплату не повернув, в зв'язку з чим і виник даний спір.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ч.. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржник обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Однак, представником відповідача в судове засідання подано копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 року по справі №12/45 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Жовтоводський хлібзавод”, м.Жовті Води Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське-плюс”, с.Петрівське Петрівського району Кіровоградської області про стягнення 16409,48 грн., з якої вбачається, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2008 року у справі № 12/45 позовні вимоги ВАТ “Жовтоводський хлібзавод” задоволено повністю, стягнуто з відповідача ТОВ “Петровське-плюс” на користь позивача 16409,48 грн., а також 164,09 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару та обов'язку останнього повернути суму отриманої попередньої оплати.
Не погодившись з викладеними і рішенні суду висновками щодо фактичних обставин справи судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду задовольнила апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське-плюс” частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2008 року у справі № 12/45 змінено, частину першу та другу резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: “Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське-плюс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Жовтоводський хлібзавод” 14115,52 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 141,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,48 грн.”.
Отже, стосовно частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої олплати у розмірі 16409 грн. 48 коп. є рішення господарських судів по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а у відповідності до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України вказане є підставою для припинення провадження у справі.
Проаналізувавши обгрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору №05/01-04 від 05.01.2004 року господарський суд не находить підстав для задоволення вказаних вимог та вважає за необхідне відмовити враховуючи наступне.
Посилання позивача на приписи ч.2 ст.651 ЦК України як на підставу джля розірвання договору на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом господарський судом не приймається до уваги та розцінюється як безпідставне, оскільки позивачем не надано до суду безспірних доказів про те, що відповідачем скоєне саме істотне порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Позивач здійснив захист свого права шляхом звернення до суду у справі №12/45, на виконання рішення по якій від 28.08.2008 року органами ВДВС Петрівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження. При зверненні до суду з позовом №313 від 24.04.2007 року позивач не надав доказів того, що наявність договору №05/01-04 від 05.01.2004 року порушує будь- які його охоронювані законом права чи інтереси. За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, як вбачається із рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 року при винесенні вказаних судових рішень було зроблено посилання на дію договору №05/01-04 від 05.01.2004 року та фактично взято за основу саме правовідносини, які виникли в результаті виконання сторонами спору цієї цивільно- правової угоди.
Згідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Поряд з цим, господарським судом враховується, що відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно ч. 2. ст. 14 Закону зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Правові наслідки для осіб, які не звернулись в установлений термін зі своїми вимогами, визначені в п. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: їх вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.
Однак, господарський суд не вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки таким прийняттям такого рішення фактично будуть піддані перегляду в позапроцесуальному порядку рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2008 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 року.
Судові витрати повністю покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України, але не стягуються, оскільки були ним уже сплачені при зверненні з позовом до суду.
Натомість, господарським судом звертається увага на ту обставину, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено не в повному обсязі державне мито, оскільки сплативши згідно до платіжного доручення №844 від 25.04.2007 року державне мито в розмірі 165 грн. за вимогу майнового характера про стягнення коштів в сумі 16409 грн. 48 коп., замість передбаченого в розмірі 164 грн. 09 коп. позивач фактично сплатив з вимог немайнового характеру лише 91 коп., замість 85 грн. Отже, з позивача підлягає до стягнення недоплачена сума державного мита в розмірі 84 грн. 09 коп.
Керуючись ст.ст. 218, 526, 193 ГК України, ст.ст. 526, 901,1166, 1172 ЦК України, ст.ст.14, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.ст.33, 34, 36,43,49,66,75, 80,82,84,85 ГПК України, господарський суд , -
Провадження у справі в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 16409 грн. 48 коп. припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з позивача відкритого акціонерного товариства “Жовтоводський хлібозавод” м.Жовті Води Дніпропетровської області вул. Залізнична 2, р/р 26009439870100 в ДОД "Райффайзен банк Аваль" м. Жовті Води МФО 305653 код 20309194 на користь Державного бюджету несплачену суму державного мита в розмірі 84 грн.09 коп. із зарахуванням на розрахунковий рахунок (за реквізитами: отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді: Банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області; МФО № 823016; № рахунку 31115095700002; і. к. 24145329; код бюджетної класифікації - 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій").
Наказ видати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько