28.04.09 р. Справа № 34/146а
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В., при секретарі судового засідання Котельниковій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області
про скасування вимоги №12-10/87 від 26.03.2007року.
Представники:
від позивача - Чмелевська М.О., Хорошилова Т.М.(за довіреностями)
від відповідача - Дацко А.В., Шведов С.І., Короп С.В. (за довіреностями)
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк звернувся до суду з позовною вимогою до Контрольно-ревізійного відділу у м. Донецьку про скасування вимоги №12-10/87 від 26.03.2007року, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" №2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 травня 2007 року замінено відповідача Контрольно-ревізійний відділ у м. Донецьку на Контрольно-ревізійне управління у Донецькій області .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при розрахунках з підрядниками за виконані ремонтні роботи уточнення динамічних договірних цін не здійснювалося, тому що роботи були виконані протягом 2-3 місяців після укладання контрактів і ціни протягом цього часу не змінювалися, коливання вартості матеріалів, обладнання тощо на ринку не відбувалося.
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у кошторисній документації на термін укладання договірних відносин мали місце помилки безперечного характеру, через що і були майже подвійно завищені обсяги та вартість виконаних робіт. Оскільки підрядні організації і на протязі ревізійного періоду документально не підтвердили фактичну облікову вартість застосованих матеріалів, відповідні фахівці правомірно перерахували вартість ремонту у відповідності з вимогами п.3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбудом України від 27.08.2000р. №174 із змінами та доповненнями.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами додаткові докази судом встановлено наступне:
Статтею 22 Господарського кодексу України визначено, що до суб'єктів господарювання державного сектора економіки відносяться також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Крім того, частиною сьомою статті 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" визначено, що органами державної контрольно-ревізійної служби проводяться позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Абзацом другим статті 1 Закону України від 05.04.2007 N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) визначено як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства.
Відповідно до статті 2 Закону України від 26.01.93 N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної
контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Водночас відповідно до статті 11 Закону України від 26.01.93 N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органи державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи, проводять позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені зазначеним Законом до підконтрольних установ.
Так, відповідно до пп. 2.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 N 346/1025/ 685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N1166/13040, при проведенні позапланової виїзної ревізії на підставі постанови слідчого, прокурора або особи, що проводить дізнання, винесеної для забезпечення розслідування кримінальної справи, або з інших установлених законом підстав, у суб'єкта господарювання, який не віднесено Законом України від 26.01.93 N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" до підконтрольних установ, посадові особи служби перевіряють питання використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, стан і достовірність бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
При цьому органи державної контрольно-ревізійної служби не проводять ревізій з інших питань, якщо це не передбачено законами, та з питань дотримання вимог законодавства, перевірку яких віднесено до компетенції інших органів державної влади.
Таким чином, органи державної контрольно-ревізійної служби уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності в межах повноважень, передбачених законом.
Як вбачається із акту перевірки (т.1 а.с.12) перевірка проводилася відповідно до постанови Петровського районного суду м. Донецька від 28.12.2006року, листа Управління СБУ в Донецькій області від 29.12.2006року №6/24нт і листа контрольно - ревізійного управління в Донецькій області від 12.01.2007р. №13-09/28.
Відповідачем була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006року по 27.12.2006року, за результатами було складено акт №01-13/ від 14.02.2007року (т1 а.с.12-40). В акті встановлено, що позивачем проведено зайві виплати грошових коштів у сумі 1967393,6грн. та зайве нарахування до оплати 15049,2грн. внаслідок завищення обсягів та вартості виконаних підрядними організаціями ремонтно - будівельних робіт.
На підставі акту №01-13/ від 14.02.2007року КРВ у Куйбишевському районі м.Донецька було прийнято вимогу №12-10/87 від 26.03.2007року (т.1 а.с.142 - 143) про вжиття заходів щодо стягнення з підрядників ТОВ „Рема”, ТОВ „Секрет -Стандарт”, ТОВ „Технотек ЛТД зайво сплачених коштів за ремонтно - будівельні роботи в сумі 1967393,6грн., провести коригування у бухгалтерському обліку щодо зменшення кредиторської заборгованості на суму 15049,20грн. перед ТОВ “Рема”.
Сторони не дійшли згоди стосовно обсягу фактично виконаних робіт та вартості виконаних робіт.
Враховуючи те, що дослідження документів, які підтверджують вартість та фактичне виконання ремонтних робіт, потребує спеціальних знань, суд ухвалою від 11 травня 2007року призначив по справі комплексну будівельно - технічну та судово - економічну експертизу.
Перед судовим експертом Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Лавданською Е.В. були поставлені наступні питання:
Чи були виконані ремонтні роботи та у якому обсязі на об'єкті “Дорожня клінічна лікарня”, які наведені у акті КБ 2в , складених підрядниками ТОВ „Рема”, ТОВ „Секрет -Стандарт”, ТОВ „Технотек ЛТД протягом 2006року у періодах, по яким КРВ у Куйбишевському районі м. Донецька встановлені порушення, зазначені в Акті №01-13 від 14.02.2007року?
Перед судовим експертом Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Машиніченко О.А. були поставлені наступні питання:
1. Чи обгрунтовано була встановлена вартість матеріальних ресурсів ?
2. Чи підтверджуються документально висновки Акту ревізії №01-13 від 14.022007року у частині, що стосується завищення обсягу і вартості виконаних робіт з урахуванням висновків будівельно-технічної експертизи?
До суду надійшов висновок експертів №2505/32 від 24.12.2008року (т.2 а.с.67-80) де зазначено, що точно визначити фактичні об'єми виконаних ремонтно - будівельних робіт на об'єктах Залізничної клінічної лікарні і відповідно і вартість виконаних робіт в повному обсязі не надається можливим. Експерт дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що в результаті проведення будівельно - технічної експертизи не надається можливим визначити об'єм виконаних будівельних.
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Крім того, відповідно до п.1.20.8 п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Як вбачається із акту перевірки КРО (т.1 а.с. 23 зворотна сторона) однією з підстав для зменшення КРВ вартості ремонтних робіт є застосування підрядними організаціями завищених цін на матеріали та обладнання. На стор.24 акту зазначено, що договори з усіма підрядними організаціями укладені у динамічних договірних цінах, замовник повинний щомісяця одержувати від підрядника документальне підтвердження фактичних витрат на матеріали, машини і механізми для уточнення обсягів і вартості виконаних робіт. У замовника ДП «Донецька залізниця» копії зазначених документів відсутні. Відповідач у акті зазначає, що у зв'язку з цим, у ході ревізії були направлені запити на підприємства, що пропонують аналогічну продукцію. Відповідно до отриманих відповідей ціни більшості використаних при ремонті матеріалів і деяких видів устаткування при перерахунку актів КБ-2в всіх підрядних організацій відповідно знижені.
Крім того відповідач в акті перевірки (сторінка 26), як порушення з боку позивача вказує про включення в акти ф.КБ-2в вартості устаткування і матеріалів за ціною, вище ціни їхнього придбання у постачальників і вище середньо регіональних, при динамічних договірних цінах, вартість матеріалів при взаєморозрахунках повинна визначатися виходячи з співставлення регіональних рівнів цін матеріально-технічних ресурсів, передбачених у договірній ціні (п.3.3.10.1 ДБН Д1.1.1.-2000).
Статтею 44 Господарського Кодексу України передбачені принципи вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст.189,190 Господарського Кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Водночас при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.
Відповідно до ст. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 N 817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що підставою для прийняття спірної вимоги, є висновки акту відповідача про завищення цін та обсягів будівельних робіт суд вважає, за аналогією права застосування вищенаведених норм податкового законодавства, які передбачають порядок визначення „звичайних цін”.
У вимозі №12-10/87 від 26.03.2007року (т.1 а.с.142 - 143) відповідач зазначає, що ревізією встановлені порушення фінансово - господарської дисципліни на загальну суму 1982442,8грн. в тому числі:
- операції, проведені з порушенням чинного законодавства, що призвели до збитків в сумі 1967393,6грн., а саме проведення зайвих виплат грошових коштів внаслідок завищення обсягів та вартості виконаних 3 підрядними організаціями (ТОВ „Рема”, ТОВ „Секрет - Стандарт”, ТОВ „Технотек ЛТД”) ремонтно - будівельних робіт, чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 (із змінами та доповненнями) та п.2.16 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88;
- операції, проведені з порушенням чинного законодавства, що не призвели до збитків в сумі 15049,2грн., а саме зайве нарахування до оплати коштів внаслідок завищення обсягів і вартості виконаних ТОВ „Рема” ремонтно - будівельних робіт по договору №Д/НКВ - 06067/НЮ від 20.01.2006р. та додаткової угоди до нього від 17.04.2006р., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого Держбуду України від 27.08.2000 №174 (із змінами та доповненнями) та п.2.16 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88.
Тобто, відповідач у акті перевірки, у вимозі та у судових засіданнях наполягав на порушення позивачем п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 (із змінами та доповненнями) та п.2.16 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88.
У акті перевірки зазначено, що спірні договори укладені згідно тендерної процедури відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 15.12.2005 р. № 3205-IV метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.
Статтею 1 цього Закону більш конкретно визначено такі поняття:
- роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, технічне переоснащення діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості самих робіт;
- акцепт тендерної пропозиції - це прийняття замовником тендерної пропозиції, яку визнано найкращою за результатами оцінки та надання згоди на її оплату;
- тендерна документація - документація, що готується замовником та передається учасникам для підготовки ними тендерних пропозицій щодо предмета закупівлі, визначеного замовником.
Також були внесені зміни до статей 75, 77, 79 Господарського кодексу України щодо проведення процедур державних закупівель державними (казенними), комунальними підприємствами та господарськими товариствами, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, з урахуванням особливостей та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, було виключено.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490-III (із змінами та доповненнями) договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визначеним переможцем процедури закупівлі згідно з цим Законом. У разі укладення договору про закупівлю за результатами процедури торгів із зменшенням ціни (редукціону) в договорі за згодою сторін може зазначатися кількість товару чи обсяг послуг, що не перевищують запланованої вартості закупівлі за ціною акцептованої тендерної пропозиції. При цьому зміна умов і вимог технічної специфікації, зазначених у тендерній документації, не допускається.
Зазначена стаття містить перелік підстав коли укладений договір вважається недійсним (нікчемним), якщо: замовник не дотримався вимог частини другої статті 29 цього Закону; договір було укладено у період оскарження згідно із статтями 37 і 371 цього Закону; договір було укладено всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю; договір було укладено за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням вимог статей 41, 42, 8, 17, 181, 19, 26, 29, 291 цього Закону. Дія цієї частини не поширюється на застосування процедур запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника.
В акті перевірки відсутні посилання на порушення норм Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490-III (із змінами та доповненнями) в частині визначення ціни та обсягів ремонтно - будівельних робіт.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490-III (із змінами та доповненнями) з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і свобод у сфері закупівель будь-який учасник або інша особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність замовника замовнику або Комісії, або до суду згідно з цим Законом.
Відповідачем не надано суду доказів визнання спірних договорів, укладених на тендерних умовах, судовому порядку недійсними.
П.3.3.10.1 „Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000”, затвердженого наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 р. N 85) (надалі Правила №174) передбачає, що вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.
Однак положення розділу 3 Правил №174 встановлюють основні правила визначення кошторисної вартості будівництва і ціни пропозиції претендента на виконання робіт (договірної ціни) та уточнення вартісних показників при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт. Вартість будівництва визначається:
- на стадії проектування - кошторисна вартість будівництва в складі інвесторської кошторисної документації;
- на стадії визначення виконавця робіт (проведення тендеру) - ціна тендерної пропозиції претендента (договірна ціна, яка може встановлюватися твердою, динамічною, періодичною - див. підрозділ 3.3);
- на стадії проведення взаєморозрахунків - уточнюються окремі вартісні показники, визначені на попередніх стадіях, залежно від виду договірної ціни в порядку, обумовленому в контракті.
Вартість будівництва умовно розподіляється на безпосередні та супутні витрати, а також прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва, кошти на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов'язкові платежі.
До безпосередніх витрат належать кошти, які витрачаються на розробку проектно-кошторисної документації (глава 12 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва) і на спорудження об'єкта будівництва (як прямі, так і загальновиробничі витрати) (глави 2 - 7 ЗКР).
До супутніх витрат належать кошти, необхідні для будівництва в цілому, які витрачаються як замовником, так і підрядником:
- підготовка території будівництва (глава 1 ЗКР);
- зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд (глава 8 ЗКР);
- додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий та літній періоди (глава 9 ЗКР);
- інші роботи та витрати (глава 9 ЗКР);
- утримання служби замовника та авторський нагляд (глава 10 ЗКР);
- підготовка експлуатаційних кадрів (глава 11 ЗКР).
У свою чергу безпосередні та супутні витрати поділяються за такими видами робіт і витрат:
- будівельні роботи;
- роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи);
- витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю;
- інші витрати.
Підпункти 3.1.1 та 3.1.2 Правил №174 передбачають, що правила визначення кошторисної вартості будівництва, наведені в цьому підрозділі, є єдиними і не залежать від способу здійснення будівництва: підрядного чи господарського. Кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів.
Основні засади визначення ціни тендерної пропозиції визначається за умовами розділу 3.2 Правил №174 та передбачають декілька умов в тому числі до складу цієї вартості підрядник включає як безпосередні, так і супутні витрати (прямі і загальновиробничі) на будівництво об'єкту замовлення, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику у випадках, передбачених у п. 3.2.13, кошти на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів. Кошти на подорожчання будівельно-монтажних робіт, виконуваних у зимовий період, визначаються претендентом (підрядником) розрахунково-калькуляційним методом на підставі обсягу робіт, виконання яких планується у зимовий період, та розрахунків додаткових витрат, перелічених у пункті 3.2.10.2. Претендент може здійснювати розрахунок коштів на подорожчання будівельно-монтажних робіт, виконуваних у зимовий період, також на підставі об'єкта-аналога власного банку даних. У складі ціни пропозиції претендент (підрядник) може враховувати кошти на додаткові витрати, пов'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт у літній період просто неба, якщо таке планується.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 (із змінами та доповненнями), за тих підстав, що ця норма передбачає, що вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні, натомість відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пункти 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться та не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи, що спірні договори були укладені на тендерних умовах, є дійсними, не визнані у судовому порядку не дійсними, зміни щодо ціни до них не вносилися, а одностороння зміна його умов не допускається, твердження відповідача про неправильне визначення позивачем ціни у договорі та при розрахунках суперечить чинному законодавству.
Відтак заслуговує на уваги твердження позивача на те, що вартість аналогічних матеріалів, приведених у додатках КРВ, неприйнятна і необґрунтована. Відповідно до листа Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України від 12.08.2002р. №19-37/1466 рекомендовано при внесенні змін у ціну договору використовувати довідки про середньоринкові ціни в регіоні на конкретний ідентичний вид продукції. Такі довідки можуть надаватися управліннями статистики, які як орган державної влади уповноважені здійснювати статистичні спостереження у т. ч. за цінами, та торгово-промисловими палатами.
Суд звертає увагу на те, що зміну ціни п. 3.3.6. Правил рекомендовано вносити до рівня, що не перевищує середньоринкову вартість у регіоні, у той час відповідач при перерахунку вартості матеріалів та обладнання вибиралися мінімальні ціни з тих, які були надані суб'єктами господарювання на запит КРВ. Крім того працівники контрольно-ревізійних органів та залучені фахівців не уповноважені визначати ринкову вартість матеріалів у регіоні і, відповідно, знімати вартість матеріалів із обсягів виконаних робіт.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними доказами не довів правомірність застосування ним інших цін ніж ті що були застосовані при здійсненні розрахунків між позивачем та підрядниками ТОВ „Рема”, ТОВ „Секрет - Стандарт”, ТОВ „Технотек ЛТД” за ремонтно - будівельні роботи.
Крім того, відповідачем зроблені перерахунки обсягів виконаних робіт на підставі та із застосуваннях таки методів:
- візуального огляду фактичного встановленого обладнання;
- аналізу послідовності та обсягів операцій окремих видів робіт, що виконувалися (або не виконувалися) підрядними організаціями з використанням фотоматеріалів;
- проектно - кошторисної документації наданої замовником;
- офіційних відповідей організацій - постачальників аналогічного використаному на об'єкті ремонту обладнання та матеріалів на запит КРВ;
- пояснень відповідальних осіб;
- та інше.
Експерт у висновку №2505/32 від 24.12.2008року (сторінка 3 висновку) зазначив (т.2 а.с.68), що при обстеженні об'єктів Залізничної лікарні (Центр реабілітації) встановлено, що на момент огляду, об'єкт будівництва завершений. В ході обстеження встановлено, що більша частина робіт, які виконані на спірних об'єктах, є прихованою, тобто є частково або повністю не визначена візуально на момент огляду. Експерт дійшов висновку (сторінка 26 висновку), що визначити повний фактичний обсяг виконаних ремонтно - будівельних робіт на Залізничної клінічної лікарні і відповідно їх вартість у повному обсягу не надається можливим. Відтак експерт не зміг визначити документальну обґрунтованість висновків Акту ревізії №01-13 від 14.02.2007року (сторінка 27 висновку).
Суд погоджується із висновком експертизи за тих підстав, що висновки відповідача із застосуваннях таких методів, як візуальний огляд фактичного встановленого обладнання; аналіз послідовності та обсягів операцій окремих видів робіт, що виконувалися (або не виконувалися) підрядними організаціями з використанням фотоматеріалів; проектно - кошторисної документації наданої замовником; офіційних відповідей організацій - постачальників аналогічного використаному на об'єкті ремонту обладнання та матеріалів на запит КРВ; пояснень відповідальних осіб; та інше; не ґрунтуються на дослідженні обсягів документації первинного та бухгалтерського обліку, правильність визначення вартості обсягів виконаних робіт та заповнення форм первинного обліку.
Відтак, вимоги відповідача (т.1 а.с.143) до позивача, а саме викладені у п.1 : „Вжити заходи щодо стягнення з підрядників ТОВ „Рема”, ТОВ „Секрет - Стандарт”, ТОВ „Технотек ЛТД” зайво сплачених коштів за ремонтно - будівельні роботи у сумі 1967393,6грн., в тому числі: ТОВ „Рема” - 1094877,6грн., ТОВ „Секрет - Стандарт” - 51812,4грн. і ТОВ „Технотек ЛТД” - 820703,6грн.” не ґрунтуються на законодавстві та підлягає скасуванню.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача у додаткових поясненнях від 28.04.2009року вхід. №02- 41/19147 на норми ст.849, 853 Цивільного кодексу України, ст.320 Господарського кодексу України щодо здійснення контролю позивачем за обсягами, вартістю та якістю виконаних робіт проектам і кошторисам, за тих підстав, що акт перевірки не містить посилання на порушення позивачем цих норм і у суду відсутні підстави виходити за межі порушень встановлених у акті перевірки.
Крім того відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Щодо порушень норм бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.2.16 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі Закон №996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст.2 цього Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно ст.3 Закону №996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 9 Закону №996 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Згідно до приписів статті 15 Закону №996 контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.
Акт перевірки відповідача не містить конкретні висновки щодо порушення позивачем норм бухгалтерського обліку.
Враховуючи висновки суду щодо недоведеності відповідачем завищення позивачем ціни та обсягів виконаних ремонтно - будівельних робіт вимога відповідача викладена у п.2 (т.1 а.с.143) : „Усунути встановлене ревізією порушення у сумі 15049,2 грн., яке виникло через зайве нарахування до оплати коштів внаслідок завищення обсягів і вартості виконаних ТОВ „Рема” ремонтно - будівельних робіт, шляхом коригування записів в бухгалтерському обліку та зменшення кредиторської заборгованості ДП „Донецька залізниця” перед ТОВ „Рема” - не обґрунтована на законодавстві та підлягає скасуванню.
Скасування пунктів 1 та 2 обумовлює скасування і пунктів 3 та 4 вимоги (т.1 а.с.143) та взагалі всієї вимоги. Відтак позовні вимоги позивача про скасування вимоги №12-10/87 від 26.03.2007року обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивач у листі від 28.04.2009року (вхід. №02-41/19146) не заперечував проти покладення на нього вартості судової експертизи. Враховуючи, що відповідач є бюджетною установою суд вважає за можливе судові витрати покласти на позивача. На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, господарським кодексом України, Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV, Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490-III (із змінами та доповненнями), „Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000”, затвердженого наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 р. N 85), ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області про скасування вимоги №12-10/87 від 26.03.2007року задовольнити повністю.
Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу у Куйбишевському районі м.Донецька №12-10/87 від 26.03.2007року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова виготовлена у повному обсязі 05.05.2009року.
Суддя Кододова О.В.