29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"07" грудня 2006 р. Справа №16/384-нА
За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна
залізниця" м. Київ
до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності м. Хмельницький
про скасування рішення №65 від 13 березня 2006 р. в частині донарахуваннястрахових
внесків в сумі 1 365,75 грн., та нарахування штрафних внесків в сумі 471,28 грн., та
нарахування штрафних внесків в розмірі заниженої суми заробітної плати в розмірі
Суддя Магера В.В. Секретар судового засідання Приступа Д.І.
Представники:
Від позивача -Гураль Л.М. -за довіреністю №1396-НЮ від 20.10.2006 р.
Від відповідача -Подлевський О.М. -за довіреністю №07-01-1765 від 03.07.2006 р.
Ухвалою суду від 25.10.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання по справі на 07.11.2006 р. В судовому засіданні 07.11.2006 р. оголошено перерву до 22.11.2006 р. Ухвалою суду від 22.11.2006 р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 07.12.2006 р. Ухвала суду від 07.12.2006 р. сторонам надіслана рекомендованим листом (Вих. № 01-225 від 24.1106 р.).
Суть спору: Позивач у позовній заяві його представник під час попереднього судового засідання просять скасувати рішення №65 від 13 березня 2006 р. в частині донарахування страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., та нарахування штрафних внесків в сумі 471,28 грн., та нарахування штрафних внесків в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 47 097,00 грн.
При цьому позивачем зазначається, що Хмельницьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати на підставі Акту перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів від 17.02.2006 р., було видано рішення №65 від 13.03.2006 р., яким було визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді: Донарахованих страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., доутриманих страхових внесків в сумі 471,28 грн., неправомірних витрат - в сумі 1 174,40 грн., штраф -в сумі 587,20 грн., штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати - в сумі 47 097,00 грн. Загальна ж сума штрафних та фінансових санкцій складає 50 695,63 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю зазначеного рішення в частині донарахованих страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., доутриманих страхових внесків в сумі 471,28 грн. та штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати -в сумі 47 097,00 грн., оскільки, вважає, що відповідачем неправомірно визначено до стягнення зазначені суми платежу.
Позивач вказує, що відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” та Закону України „Про оплату праці” розмір внесків встановлюється виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці. Нормами п.п.4.3.1 п.4.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що надання соціальних послуг відповідно до закону не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. При цьому, відповідно до ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок надання цих пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Умови надання права на безоплатний проїзд працівниками ДТГО „Південно-Західна Залізниця” та членами їх сімей визначені в колективному договорі між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки ДТГО „Південно-Західна Залізниця”. Згідно п.5.6.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Постановою КМУ №160 від 21.02.01 р. „Про реалізацію частин 2 та 3 ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, а внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 ЗУ „Про залізничний транспорт”, а тому позивач просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на позов, його представник під час попереднього судового засідання проти позову заперечують, вказуючи, що по результатах розгляду акту перевірки заступником директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду було винесено рішення № 65 від 13.03.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді платежів та фінансових (штрафних) санкцій в таких розмірах :
донарахованих страхових внесків - 1 365,75 грн.;
доутриманих страхових внесків - 471,28 грн.
неправомірних витрат - 1 174,40 грн.;
штрафу у розмірі 50 % належної до сплати суми страхових внесків - 587,20 грн.;
штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати - 47 097,00 грн.
Загальна сума штрафних та фінансових санкцій застосованих до позивача становить 50 695,63 грн.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України. Нормою цієї статті та статтею 1 Закону України від 11.01.2001 р. №2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (надалі - Закон № 2213), встановлено, що страхові внески нараховуються у відсотках від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно із нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1998 р. №108 (далі - Закон №108) та підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №889 (далі - Закон №889). Крім того, окремим об'єктом справляння страхових внесків є утримання страхових внесків від суми оплати праці найманих працівників, що включає основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Ст. 2 Закону №108 визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Нормами зазначеної статті встановлено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Єдиним документом, який визначає складові основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 (далі - Інструкція). Як визначено в п.1.3 Інструкції для оцінки заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому виражені) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до п.п.2.2.10 п.2.2 Інструкції витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати.
Згідно п.п.”є” підпункту 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 дохід, отриманий платником податку від його працедавця, а саме у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу як складова частина заробітної плати у вигляді додаткового блага.
Згідно п.3.4 ст.3 Закону №889, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах, об'єкт оподаткування визначається за розрахунком, визначеним згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказ Укрзалізниці від 13.04.04 №86-Ц "Про затвердження Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб" (зокрема розділ 2 "Відображення в обліку операцій по наданню безкоштовних квитків") підтверджує застосування порядку оподаткування доходів працівників , визначеного пунктом 3.4 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб", структурними підрозділами Укрзалізниці.
Відповідач стверджує, що в позовній заяві позивач помилково відносить надання безкоштовних проїзних квитків до соціальних послуг і вважає, що відповідно до п.4.3 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб" такі суми не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу, оскільки, відповідно до п. 4.3.1. зазначеного Закону не передбачено, що надання безкоштовних проїзних квитків є соціальною послугою. Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року №966 дано чітке визначення поняття "соціальні послуги", підстави їх надання, особи, яким вона надається. Так, відповідно до ст.1 названого вище Закону, соціальні послуги - комплекс правових, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних, та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Тобто нормами Закону №966 не передбачено віднесення безкоштовного проїзду до соціальних послуг.
Крім того, Хмельницька дистанція сигналізації та зв'язку порушуючи порядок справляння страхових внесків, обмежувала право застрахованих осіб на отримання належного матеріального забезпечення в разі настання страхового випадку. В зв'язку з тим, що з витрат, пов'язаних з безкоштовним проїздом не нараховуються страхові внески, вони безпідставно не включаються до середнього заробітку працівників при розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що впливає на розмір допомог, (п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26.09.2001 р. №1266).
За таких обставин відповідач просить в позові відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:
Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-західна залізниця”, м. Київ, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №13059/05.
Відповідачем 17.02.2006 р. проведена перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів Хмельницькою дистанцією сигналізації та зв'язку.
За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 17.02.06 р. В акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги ст.1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, п.10 Постанови КМУ „Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням” оскільки, здійснював торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії. В ході проведеної перевірки було встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок надання цих пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами. Передбачені страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму безкоштовно наданих квитків не нараховувались.
На підставі зазначеного акту перевірки, згідно п.п.6 п. 1 ст.28, ст.30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” відповідачем прийнято рішення № 65 від 13.03.06 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді платежів та фінансових (штрафних) санкцій в таких розмірах :
донарахованих страхових внесків - 1 365,75 грн.;
доутриманих страхових внесків - 471,28 грн.
неправомірних витрат -1 174,40 грн.;
штрафу у розмірі 50 % належної до сплати суми страхових внесків - 587,20 грн.;
штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати - 47 097, 00 грн.
Загальна сума штрафних та фінансових санкцій застосованих до позивача становить 50 695,63 грн.
Переліками разових та приміських квитків, виданих для особистих потреб по Хмельницькій дистанції сигналізації і зв'язку за період 2004-2005 р.р. підтверджується надання позивачем безоплатного проїзду працівникам ДТГО „Південно-Західна Залізниця” та членам їх сімей.
Позивач, вважаючи прийняте відповідачем рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування таким, що суперечать чинному законодавству, оскаржує його в судовому порядку та просить суд скасувати його в частині донарахування страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., та нарахування штрафних внесків в сумі 471,28 грн., та нарахування штрафних внесків в розмірі заниженої суми заробітної плати в розмірі 47 097,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” розмір внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців встановлений у розмірі 2,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці” та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 1 ст.21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т.ч. для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п.4.4 ст.4 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” базою для нарахування збору до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата -це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена ст.2 зазначеного Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Також зазначений Закон виділяє поняття „додаткові блага”. Зокрема, у п.п.1.1. ст.1 зазначено, що додаткові блага -це грошові кошти, матеріальні або нематеріальні цінності, послуги. Інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою або виплатою, відшкодуванням або компенсацією за цивільно-правовими договорами, укладеним з таким платником податку.
Відповідно до п.5.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг),згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачає, що соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Безкоштовний проїзд, що надається працівникам залізничного транспорту відповідно до Закону України „Про залізничний транспорт”, є додатковим благом згідно п.п.а п.4.2.9. ст.4 Закону України „Про податок з доходу фізичних осіб”.
Постановою Кабінету Міністрів України №160 від 21.02.01 р. „Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Колективним договором між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки ДТГО „Південно-Західна Залізниця” на 2001-2005 р.р. передбачено надавати працівникам залізничного транспорту і членам їх сімей, які знаходяться на утриманні, включаючи дітей до 18 років під опікою, річний квиток ф.4 на відстань до 150 км від місця проживання, але не більше двох напрямків, в сумарному обчисленні. Додатково видавати працівникам залізничного транспорту України другий разовий квиток ф.6 по залізницях України з відміткою “у купейному вагоні швидкого поїзда” на одну особу (п.п.8.4, 8.5).
Проаналізувавши норми вищенаведеного законодавства суд приходить до висновку, що внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту відповідно до ст. 16 Закону України „Про залізничний транспорт”.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення № 65 від 13 березня 2006 р. в частині донарахування страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., доутримання страхових внесків в сумі 471,28 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в розмірі 47 097,00 грн. є правомірними, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову, згідно ч. 1 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (судовий збір згідно платіжного доручення № 906 від 08.09.06 р. в сумі 3,40 грн.), присуджуються йому. При цьому згідно ч.1, ч.3 ст.94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
Позов Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця”, м. Київ до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Хмельницький про скасування рішення №65 від 13 березня 2006 р. в частині донарахування страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., доутримання страхових внесків в сумі 471,28 грн., та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в розмірі 47 097,00 грн. задовольнити .
Скасувати рішення №65 від 13 березня 2006 р. в частині донарахування страхових внесків в сумі 1 365,75 грн., доутримання страхових внесків в сумі 471,28 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в розмірі 47 097,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця”, м. Київ (вул. Лисенка, 6, відомості про банківські рахунки відсутні) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.