"26" серпня 2008 р. Справа № 10-03/2742
Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:
позивача -Мацегоріна А.О. -за довіреністю,
Башутіної Т.В. - за довіреністю,
відповідача - Терентьева О.М. -за довіреністю,
Беленкової В.В. -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Черкасигаз"
про стягнення 9527505,84 грн., -
Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 8033449 грн. 68 коп. боргу за поставлений природний газ, 506840 грн. 54 коп. пені, 242738 грн. 72 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 75096 грн. 69 коп. - 3% річних.
У процесі судового розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Згідно з цією заявою позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 8033449 грн. 68 коп. боргу за поставлений природний газ, 506840 грн. 54 коп. пені, 1539056 грн. 16 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 423571 грн. 67 коп. - 3% річних.
Відповідач у письмових запереченнях на позов, його представники у засіданні суду проти позову заперечили, мотивуючи це тим, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, неправомірно застосував п. п. 5, 6 договору № 4-06/04-142 на постачання природного газу, укладеного сторонами 09.12.2004 року, якими встановлено порядок проведення розрахунків та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Неправомірність застосування позивачем вказаних положень договору відповідач мотивував тим, що 09.12.2004 р., тобто в день укладення договору сторони уклали додаткову №1, якою принципово змінили порядок здійснення розрахунків за газ та відповідальність за порушення договору.
За пояснення відповідача, розрахунки за газ згідно з вказаною додатковою угодою здійснювались в порядку та терміни, встановлені алгоритмом розподілу коштів, затверджених постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. №759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” за поставлений природний газ”.
Тому нарахування позивачем боргу за поставлений газ, за висновком відповідача, є необґрунтованими. Позивач у письмових поясненнях, його представник у засіданні суду укладення, дійсність цієї угоди заперечили. Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.
У засіданні суду оголошувалась перерва.
Встановивши на підставі поданих суду доказів обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з таких мотивів.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Правовідносини між сторонами врегульовано договором № 4-06/04-142 від 09.12.2004 р. ( у подальшому тексті „договір” у відмінках). Відповідно до умов договору, а саме:
· п. п. 1.1., 1.3., 2.1., 3.3., 3.4. позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2005 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) в обсязі до 86733,738 тис.куб.м. Газ, що поставляється за даним договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків). Приймання-передача газу, поставленим постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично переданого газу. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою, які є підставою для остаточних розрахунків;
· згідно п.п. 1.1., 4.2., 5.1., 5.5. загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акту приймання-передачі протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін.
Також, між сторонами було укладено:
· додаткову угоду № 2 від 25.01.2005 р., якою п.2.1. договору №4-06/ 04-142 від 09.12.2004 р., викладеного в наступній редакції: постачальник передає покупцеві у 2005 р. газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування (відтоків/притоків), в обсязі до 485774, 000 тис.куб. м., в тому числі, по місяцям в кварталі;
· додаткова угода № 3 від 14.10.2005 р. якою п.2.1. договору №4-06/ 04-142 від 09.12.2004 р., викладеного в наступній редакції: постачальник передає покупцеві у 2005 р. газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування (відтоків/ притоків), в обсязі до 503300,012 тис.куб. м., в тому числі, по місяцям в кварталі;
Позивач свої зобов'язання виконав. Протягом січня-грудня 2005 р. поставив відповідачу природний газ в об'ємі 523480, 806 тис. куб.м. на загальну суму 60 378 414, 23 грн.
Це підтверджено копіями актів приймання-передачі природного газу, складених та засвідчених сторонами, та не заперечується відповідачем.
Відповідач свої зобов'язання належним чином та своєчасно не виконав -за отриманий природний газ розрахувався частково на суму 52 344 964, 55 грн.
Це підтверджено поданим судом розрахунком та не спростовано відповідачем.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 8 033 449, 68 грн.
Твердження відповідача про безпідставність нарахування цього боргу у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди № 1 від 09.12.2004 р., суд вважає такими, що не відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам справи. Дослідивши копії вказаної угоди в якості письмового доказу, звіривши в засіданні суду копію угоди з її оригіналом, поданим відповідачем, суд встановив, що під підписом представника позивача (в угоді не вказано його прізвище, посада, повноваження) наявне застереження -„з протоколом розбіжностей”.
Вимога суду щодо надання протоколу розбіжностей сторонами не виконана.
Позивач заперечує застосування цієї додаткової угоди у правовідносинах сторін без протоколу розбіжностей, про який в договорі зроблено застереження. За викладених обставин, суд вважає це заперечення обґрунтованим.
Крім того, суть змін у вказаній додатковій угоді № 1 до договору сторін в частині здійснення розрахунків за газ полягає в наступному: “Оплата за газ здійснюється Покупцем протягом місяця поставки шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в порядку та терміни, встановлені Алгоритмом розподілу коштів, затверджених постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. за № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ”. Розрахунки за природний газ в частині пільг та субсидій Покупець здійснює у відповідності з порядком перерахування субвенцій на фінансування пільг та субсидій, після прийняття відповідних постанов КМУ.
Суд вважає, що Постанова НКРЕ № 759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” від 12.07.2000 р. не впливає на домовленість сторін за договором 4-06/ 04-142 від 09.12.2004 р., щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов'язання боржника по сплаті боргу кредитору, у тому числі, шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу.
Затверджений Постановою НКРЕ № 759 алгоритм визначає послідовність дій підприємства та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільні рахунки підприємств і не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості переданого природного газу та не припиняє зобов'язань боржника щодо сплати боргу.
Така правова позиція щодо застосування вказаної Постанови НКРЕ викладена, зокрема, у Постановах Верховної Суду України від 14.02.2006 р., у справі № 15/444 за позовом ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України” до ВАТ „Рівнегаз”, від 14.02.3006 р. у справі № 4/803-10/50 за позовом ДК „Газ України” до ВАТ „Львівгаз”, від 06.12.2005 р. по справі № 5/323 за позовом ДК „Газ України” до ВАТ „Дніпрогаз”.
За таких обставин факт наявності чи відсутності додаткової угоди сторін від 09.12.2004 р. до договору не спростовує факт наявності боргу відповідача перед позивачем за поставлений по договору газ в розмірі 8 033 449,68 грн.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У взаємовідносинах сторін, з яких виник спір, інше не встановлено ні договором, ні законом. За таких обставин суд вважає, що позов у частині стягнення з відповідача 8 033 449,68 грн. боргу за газ підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вставленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%-річних від простроченої суми. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором.
Аналогічне правило закріплено і ст. 229 ГК України, яка передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Відсутність у боржника необхідних коштів, а порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
На підставі цих положень позивачем нараховані та підлягає стягненню 1539056,16 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції та 423571,67 грн. -3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Заперечення відповідача в частині нарахування та стягнення вказаних сум ґрунтується на тому, що стосовно відповідача господарським судом Черкаської області 15.08.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Вказана обставина підтверджена матеріалами справи.
Суть заперечення відповідача полягає в тому, що згідно з п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
На підставі цієї норми Закону відповідач вважає нарахування позивачем сум боргу, що виник внаслідок інфляції, 3% річних та пені таким, що суперечить чинному законодавству.
Такий висновок відповідача суд вважає обґрунтованим лише в частині позовних вимог щодо стягнення пені.
Заявлений до стягнення позивачем борг, що виник внаслідок інфляції та 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, за їх правовою природою не є неустойкою, санкціями чи іншими зобов'язаннями в контексті ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Тому заперечення відповідача в цій частині не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення по справі.
Заперечення відповідача в частині неправомірності вимог про стягнення пені є обґрунтованими. Пеня є одним із видів неустойки. Її нарахування в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить положенню п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За таких обставин позов у частині стягнення пені задоволенню судом не підлягає.
Спір виник з вини відповідача, тому згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на нього.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 145, код ЄДРПОУ 03361402 на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827 основний борг у розмірі 8 033 449 грн. 68 коп., борг, що виник внаслідок інфляції у розмірі 1 539 056 грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 423 571 грн.67 коп., 25 500, 00 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
У позові в частині стягнення 506 840 грн.54 коп. пені відмовити.
Суддя В.В. Шумко