"08" квітня 2009 р. м.Чернівці Справа № 9/271
Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович при секретарі Добровольській А.Я., розглядаючи справу
за позовом Державного комунального підприємства "Чернівціводоканал"
до Державної податкової інспекції в м.Чернівці
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.05р. №0010802320/2 на суму 15370,14грн. та №0010812320/2 на суму 11928,92грн.
за участю представників:
позивача: не з"явився
відповідача: Чмола І.І., довіреність від 27.03.2009
прокурора
Державне комунальне підприємство “Чернівціводоканал” звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в м.Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2005р. №0010802320/2 на суму 15370,14 грн. та №0010812320/2 на суму 11928,92 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки, складеного з порушенням чинного законодавства України. Штраф застосований до державного комунального підприємства “Чернівціводоканал” за порушення, вчинені останнім поза межами терміну, встановленого ст.250 Господарського кодексу України.
Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що, відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним Законом з питань оподаткування у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.
А тому, у даному випадку не може застосовуватись ст.250 ГК України, оскільки застосовується вищезазначений Закон, який є спеціальним з питань оподаткування.
Ухвалою суду від 19.01.2006 провадження у справі зупинено до розгляду по суті Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 1/30.
22.01.2009 відповідача звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, так як рішення у справі № 1/30 вступило в законну силу.
Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 27.01.2009 дану справу передано до провадження судді Скрипничуку І.В.
Ухвалою суду від 03.02.2009 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду 04.03.2009.
Ухвалою суду від 04.03.2009 зупинено провадження у справі до 08.04.2009.
08.04.2009 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, суд встановив.
Державною податковою інспекцією у м.Чернівці проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 по 31.03.2005., за наслідками якої 05.08.2005 складено акт.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005р. за № 0010802320/2 та № 0010812320/2, якими на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 29 та 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 15370,14 грн. та 11928,92 грн.
Суд вважає, що податковим органом правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Так, перевіркою ДКП “Чернівціводоканал” встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати плати за використання водних ресурсів в сумі 213346,01 грн. із затримкою до 90 календарних днів.
Згідно п.п. 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
А тому, доводи позивача про те, що застосування штрафних санкцій повинно розглядатися як адміністратино-господарський штраф, спростовується вищевикладеним та наступним.
Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України, зазначений кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У даних правовідносинах податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Згідно ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до преамбули Закону України № 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі порушення у сфері зовнішньо-економічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачається саме Законом № 2181 ( п.п 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону).
Отже, безпідставними слід вважати посилання позивача на те, що в даному випадку необхідно керуватися ст.250 Господарського кодексу України.
Таким чином, правових підстав для задоволення позову немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
У позові відмовити.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук