ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 42/482т
30.03.09
За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії
«Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства
«Укртелеком»
До Державного комітету України з державного матеріального резерву
Про стягнення 1 817 797,00 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Бондаренко О.І.(дов. від 14.07.2008)
Від відповідача Висотненко І.М.(дов. № 2/5720 від 02.12.2008),
Вакуленко О.А. (дов. від 02.02.2008)
Михайлець О.В. (дов. №2/5721 від 02.12.2008)
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення витрат по збереженню матеріальних цінностей в розмірі 1 817 797,00 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2000 по 01.10.2005.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2005 порушено провадження у справі № 42/482.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2007 провадження у справі у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи зупинено до одержання висновку експерта.
11.06.2008 до господарського суду міста Києва надійшла справа з висновком експерта № 10926/10927 від 27.05.2008.
Розпорядженням керівництва господарського суду міста Києва № 42/482т від 25.06.2008 справу передано на розгляд судді Паламарю П.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2008 справу № 42/482т було прийнято до свого провадження суддею Паламарем П.І. та призначено її до розгляду на 05.08.2008.
Відповідно до розпорядження керівництва суду № 1/01-42 від 28.09.2008 у зв'язку із закінченням суддівських повноважень судді Паламаря П.І. справу № 42/482т було передано для подальшого розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 28.10.2008 прийняв її до свого провадження та призначив до розгляду на 14.11.2008.
14.11.2008 в судове засідання з'явився представник відповідача та подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав та через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Розгляд справи було відкладено на 29.12.2008
29.12.2008 в судове засідання з'явився представник відповідача та дав пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 13.02.2009.
13.02.2009 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості подати через канцелярію суду уточнення до позовних вимог. Представник відповідача не заперечував проти відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання і розгляд справи був відкладений на 04.03.2009.
04.03.2009 в судове засідання з'явилися представники сторін і дали додаткові пояснення по справі. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для подання додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання, відклавши розгляд справи на 25.03.2009.
В судове засідання 25.03.2009 з'явилися представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі. В зв'язку з невиконанням позивачем вимог попередньої ухвали в судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2009.
30.03.2009 в судовому засіданні представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суду стягнути з відповідача витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в розмірі 1 788 196,39грн. та витрати понесені позивачем в зв'язку проведенням судово-бухгалтерської експертизи в сумі 9 024,00 грн. Представник відповідача надав відзив на уточнення позовних вимог, відповідно до якого заперечує проти вимог позивача та просить суду відмовити останньому у задоволенні позовних вимог.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі -Закон) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як визначено статтею 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.
Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.
Відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.
Згідно з ст. 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 «Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву», Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969(має гриф „таємно") - мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком" згідно затвердженій номенклатурі і норм накопичення отримало завдання (державне замовлення) про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Отже відповідно до п. 3 ст. 11 Закону відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії «Дирекції первинної мережі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
У відповідності до положень Закону, які регламентують: обов'язковість здійснення фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву як за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачаються у бюджеті окремим рядком, так і за рахунок коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву та їх позичання, допоміжної фінансово - господарської діяльності та відшкодування витрат підприємств, організацій і установ системи Держкомрезерву (ст. 7 Закону), тобто законодавчо надано право на відшкодування понесених у зв'язку з вищевказаною діяльністю витрат.
Таким чином, має місце законна підстава виникнення обов'язку відповідача щодо відшкодування понесених відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі філії «Дирекції первинної мережі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»витрат, які ґрунтуються на вимогах ст. ст. 4, 151( в редакції 1963 року ), ст. 11, 509 ЦК України, тому відсутність договору, який регулював би спірні питання, не може завадити отриманню законного матеріального відшкодування, оскільки зобов'язання виникають не тільки з договорів, а також із законів та адміністративних актів, зокрема з положень Закону України "Про державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 № 51/97-ВР.
Здійснюючи відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії «Дирекції первинної мережі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»за період з 01.01.2000 по 01.10.2005 понесло наступні фактичні видатки, що складаються з: оплата праці складських працівників; нарахування на зарплату; придбання матеріалів, оплата послуг ; оплата матеріалів, обладнання інвентарю, у тому числі (консерванти і лако - фарбові матеріали, паливо - мастильні матеріали, малоцінний інвентар для обслуговування мобілізаційного резерву, канцелярські витрати, санітарно-гігієнічні потреби, в т.ч. спец, харчування); оплата транспортних перевезень мобілізаційного резерву та вантажно-розвантажувальні роботи; оплата поточного ремонту, в т.ч.: (складських приміщень, технічне обслуговування мереж водо та теплопостачання, обслуговування електромереж та споруд); оплата послуг зв'язку; оплата комунальних послуг та енергоносіїв; оплата охорони мобілізаційного резерву; оплата земельного податку, в т.ч. (комунальний податок); амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень, обладнання, тощо.
Тобто, проаналізувавши вищенаведені вимоги Закону, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву, закладати цінності на відповідальне зберігання, проводити освіження та заміну цінностей, проводити відпуск цінностей тільки за нарядами відповідача, а відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на утримання цінностей та оплачувати закладку (поставку) цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Суд вважає доведеним і це не спростовано відповідачем, що на виконання вимог Закону позивач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснював зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Але, як пояснив в судовому засіданні позивач, відповідач лише частково відшкодував позивачу витрати на відповідальне зберігання цінностей мобілізаційного резерву, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних витрат в період з 01.01.2000 по 01.10.2005 в сумі 1 817 797,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників позивача і відповідача , які брали участь в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Частиною 5 статті 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” передбачено відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі -Положення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002, який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.
Відповідно до Порядку відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, узгодженим сторонами згідно "Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складаються: а) з основних витрат: оплата праці складських робітників з відповідними нарахуваннями; вартість паливно-енергетичних ресурсів та водопостачання; оплата земельного податку окремих баз, на яких зберігається мобрезерв; амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень; витрати, пов'язані з вантажно-розвантажувальними роботами; оплата послуг зв'язку; витрати на охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на придбання малоцінного інвентарю для обслуговування мобілізаційного резерву; б) витрати, пов'язані з придбанням консервантів та лакофарбових матеріалів; витрати, пов'язані з транспортними перевезеннями матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на поточний ремонт складських приміщень.
Згідно пункту 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, середній розмір витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей повинен визначати Держкомрезерв.
Додатком №3 до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік „ було передбачено кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з обслуговуванням цінностей матеріального резерву у розмірі 36400 тис.грн.
Таким чином, спеціальні норми Закону України „Про державний матеріальний резерв” , передбачають можливість відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у грошовій формі.
Отже, відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком" згідно затвердженій номенклатурі і норм накопичення отримало завдання (державне замовлення) про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Відповідач прийняв до виконання завдання, що підтверджується актом про прийняття матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (акт за встановленою формою 12-мр).
В зв'язку із виконанням взятих на себе господарських зобов'язань, відповідно до договору, позивачем були понесені витрати необхідні для відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме:
- у 2000 в розмірі 258 520,00 грн.;
- у 2001 в розмірі 328 180,00 грн.;
-у 2002 в розмірі 411 850 грн.;
- у 2003 в розмірі 440 687 грн.,
- у 2004 в розмірі 480 510 грн.,
- у 2005 в розмірі 328 954 грн.,
всього за період з 01.01.2000 по 01.10.2005 видатки по зберіганню становлять 2 248 701 грн.
Факт зберігання позивачем матеріальних цінностей підтверджується матеріалами справи, зокрема: поясненнями позивача; наданим розрахунком витрат за спірний період; звітами про видатки на утримання мобілізаційного резерву; актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні, тощо
На виконання вказаних умов чинного законодавства позивач надсилав відповідачу звіти про видатки на утримання мобілізаційного резерву, кошториси витрат та акти звірки матеріального утримання мобрезерву.
Відповідачем доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання цінностей і погодження даного кошторису на 2005 рік, суду не надано.
У той же час, виходячи з приписів ч. 3 ст. 947 ЦК України, відповідно до якої відсутність обов'язку у поклажодавця відшкодування зберігачеві здійснених витрат може мати місце тільки у випадках, встановлених договором або законом, враховуючи, що Договором та Законом України "Про державний матеріальний резерв" вказаний обов'язок покладено на відповідача, не погодження сторонами кошторису на зберігання на 2005 рік не звільняє відповідача від сплати понесених позивачем витрат.
Проте судом встановлено, що відповідач акти звірки не підписав та заперечень щодо понесених позивачем витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву не надав.
Розмір вказаних вище витрат для позивача не визначався жодного разу, хоча відповідачу направлялися всі дані щодо сум витрат по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей.
Висновком № 10926/10927 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі №42/482т, складеним 30.05.2008 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підтверджено, що відповідно до даних первинних документів, витрати відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком" на зберігання цінностей державного матеріального резерву за період з 01.01.2000 по 01.10.2005 складають 1 788 196,39 грн., що являється менше ніж заявлено в позовній заяві. Зазначена розбіжність виникла внаслідок допущеної технічної помилки в розрахунках до позовної заяви та, як наслідок, в самій позовній заяві. Судово-бухгалтерською експертизою також встановлено, що розрахунок витрат державного підприємства на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2000 по 01.10.2005 документально підтверджується у сумі 1 788 196,39 грн.
Зазначений висновок приймається судом у якості належного доказу вимог позивача щодо відшкодування відповідачем фактичних витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Фактичне понесення позивачем витрат підтверджується наданими на вимогу суду первинними документами, що свідчать про витрати на оплату праці складських працівників, нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів, оплату послуг, оплата транспортних перевезень мобілізаційного резерву та вантажно-розважувальних робіт; оплату оренди резервуарів (ємностей); видатки на відрядження; оплата охорони мобілізаційного резерву, понесені позивачем у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
За таких обставин, судом визнається доведеним розмір понесених витрат відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком" на зберігання цінностей державного матеріального резерву за період з 01.01.2000 по 01.10.2005 в сумі 1 788 196,39 грн.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності зі ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., сплати державного мита у розмірі 18 177,97 грн. та витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 9 024,00грн. відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 220 Господарського кодексу України, Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі відкритого акціонерного товариства Укртелеком»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714) основний борг в сумі 1 788 196 (один мільйон сімсот вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто шість) грн. 39 коп.; витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 9 024 (дев'ять тисяч двадцять чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот ) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 23.04.2009