Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
21.04.2009
Справа №2-27/191.1-2006
За позовом - АТЗТ "Пента", м.Сімферополь ,вул. З. Рухадзе, 34
до відповідача - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9
третя особа - АТЗТ «Аспект», м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19
про скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача - Беляєв, дор. у справі.
Від відповідача - Жаворонкова, дор. у справі; Макієнко, дор у справі.
Від прокурора - Беляєв, дор. у справі.
Сутність спору:
АТЗТ "Пента" звернулось до Господарського суду АРК до відповідача - ДПІ у м. Сімферополі, з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0013032301/0 від 10.08.2004 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в даному випадку не мало місце продаж майна АТЗТ «Аспект позивачу по справі, а було відчуження права господарського управління вказаним майном. Таким чином, за думкою позивача посадові особи відповідача протиправно втрутилися в цивільно - правові відносини, чого вони не мали права здійснювати.
Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.
Рішенням ГС АР Крим від 09. - 18.11.2004 р. по справі №2-23/12517 - 2004 позов було задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення - рішення №0013032301/0 від 10.08.2004 р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. апеляційна скарга ДПІ в м. Сімферополь була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 09. - 18.11.2004 р. по справі №2-23/12517 - 2004 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2005 р. рішення ГС АР Крим від 09. - 18.11.2004 р. і постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. по справі №2-23/12517 - 2004 були скасовані , а справу було направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Ухвалою ГС АР Крим від 06.07.2005 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Маргаритовим М. В. та справі привласнено №2-25/11113.1-2005 р.
Ухвалою ГС АР Крим від 30.08.2005 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово - бухгалтерську експертизу.
На вирішення експертизи було поставлено наступне питання:
- чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача висновки, викладені в акті перевірки ДПІ в м. Сімферополь №681/23-4 від 10.08.2004 р. документальної перевірки з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового забовязання і податкового кредиту відповідно до декларації за лютий 2004 р. в частині завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5484547 грн.?
В подальшому справу було передано на розгляд судді ГС АР Крим Іщенко Г. М., яка ухвалою від 25.01.2007 р. розпочала розгляд справи у відповідності до норм КАСУ.
Матеріали справи були повернені до суду з висновком №25 від судово - бухгалтерської експертизи.
В зв'язку з вказаним ухвалою від 09.10.2007 р. провадження по справі було поновлено.
Ухвалою від 15.11.2007 р. суддею ГС АР Крим Іщенко Г. М. було заявлено про самовідвід.
В подальшому справу було передано на розгляд судді ГС АР Крим Колосової Г. Г.
Ухвалою ГС АР Крим від 17.06.2008 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТЗТ «Аспект», м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19
Резолюцією Голови Господарського суду АРК М.І. Луцяк від 29.07.2008 р. залучено до розгляду справи №2-24/191.1-2006А замість судді ГС АРК Колосової Г.Г. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/191.1-2006А.
Ухвалою від 30.07.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.
Позивач у поясненнях по справі від 17.11.2008 р. повідомив про те, що угода, в наслідок якої у позивача виникло бюджетне відшкодування на суму 5484547 грн., виконана. Розрахунки з третьою особою по справі проведені у повному обсязі. Також вважає, що відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження законності винесення спірного податкового повідомлення - рішення.
Позивач заявою від 26.01.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0013032301/0 від 10.08.2004 р. ДПІ в м. Сімферополі.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Головне управління статисти у Вінницької області у відповіді від 20.02.2009 р. на запит ГС АР Крим повідомило про те, що в ЄДРПОУ станом на 19.02.2009 р. значиться ВАТ «Вінницький ламповий завод».
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд -
10.08.2004 р. посадовими особами відповідача було проведено документальну перевірку з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового забовязання і податкового кредиту відповідно до декларації за лютий 2004 р. по АТЗТ «Пента».
По результатам перевірки було складено акт №681/23-4 від 10.08.2004 р.
В ході проведення перевірки було встановлено, що у порушення п. 1.8 ст. 1 і п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено бюджетне відшкодування у лютому 2004 р. на 5484547 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0013032301/0 від 10.08.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5484547,00 грн.
Позивач правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181, не скористався та звернувся до суду з вказаним позовом.
При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням останніх уточнень.
Судом встановлено, що між третьою особою по справі ( Продавець ) і позивачем ( Покупець ) було укладено договір б/н купівлі - продажу від 08.01.2003 р.
Відповідно до умов вказаного договору Продавець продає, а Покупець придбає активи у вигляді права господарського управління на протязі 21 кварталу житловими домами в м. Вінниця.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору параметри «активів», в тому числі вартість і порядок розрахунків визначається додатково.
У відповідності до вказаного договору права власності на активи переходить до продавця покупцю з моменту передачі, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного взаєморозрахунку сторін. Додаткові умови, що виникнуть під час виконання договору, фіксуються протоколами узгодження.
Відповідно до представлених протоколів узгодження ( т. 1, а.с. 36 - 47 ) вбачається, що Покупець сплачує вартість активів на протязі трьох років з моменту передачі рівними частинами не пізніше 20 грудня. У відповідності до вказаних протоколів активи дають право Покупцю ( позивачу по справі ) розпоряджатися майном для покриття витрат і отримання прибутку, в тому числі: здачі в найом від свого імені без узгодження Продавця, проведення реконструкції з метою перепрофілювання, надання сервітутів від свого імені без узгодження з Продавцем. Активи на дають права власності Покупцю на майно. Капітальні поліпшення, які Покупець має намір провести в період володіння цими активами, повинні бути узгодженні з Продавцем. Всі узгодженні поліпшення майна є власністю Покупця.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 7.4.1. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168 (далі -Закон України №168) податковий кредит звітнього періоду складається з сум податків, сплачених ( нарахованих ) платником податків у звітньому періоді в зв'язку з придбанням товарів ( робот, послуг ), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обігу ) і основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України №168 не дозволяється включення до податкового кредиту яких - небудь витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними і митними деклараціями, а при імпорті робот ( послуг ) - актом приймання робіт ( послуг ) або банківським документом, який посвідчує перерахування коштів на сплату вартості таких робіт ( послуг ).
У разі, якщо на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податного кредиту, залишаються не підтвердженими вказаними у цьому підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтвердженого вищевказаними документами.
Суду було представлено податкові накладні, що видані постачальником нематеріального активу - АТЗТ «Аспект», дослідивши які суд встановив, що вказані податкові накладні складені з урахуванням вимог Порядку «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продажу товарів ( робіт, послуг ), порядку їх заповнення».
Позивачем в 4 кварталі 2003 р. по взаєморозрахункам з третьою особою по справі було відображено придбання нематеріальних активів на суму 51494400,00 грн. ( сума активів без ПДВ 42912000 грн. відображена на балансі підприємства у складі нематеріального активу ).
Відповідно до представлених протоколів узгодження з №19 по №25 від 31.03.2004 р. і актів повернення, у відповідності до яких була зменшена вартість проданих активів і зменшені строки господарського користування.
Судом встановлено, що позивачем по взаєморозрахункам з третьою особою по справі було відображено повернення нематеріальних актів в сумі 18587119 грн. і зменшено податковий кредит в сумі 3097683 грн. в березні 2004 р.
На підставі наданих розрахунків позивачем було зменшено суму податкового кредиту на 3097683 грн. в березні 2004 р.
Відповідно до ст.. 21 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент проведення перевірки, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі договорів.
При цьому підприємства вільні у виборі предмету договору, визначення забовязань, інших умов господарських взаємовідносин, які не протирічать законодавству України.
Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансової звітності визначає П(С ) БУ 8 «Нематеріальні активи» №750/40432 від 18.10.1999 р. у відповідності до якого нематеріальний акти - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання на протязі періоду, який є більшим ніж рік ( або іншого операційного циклу, якщо він перевищує один рік ) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях надання в оренду іншим особам.
Відповідно до п. 5 П (С) БУ 8 визначений склад нематеріальних актів: «Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться відносно кожного об'єкту за такими групами, зокрема, інші нематеріальні активи ( право на здійснення діяльності, використання економічних і інших привілей та таке інше.
Відповідно до п. 6 П ( С ) БУ 8 придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається у балансі, якщо існує вірогідність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням і його вартість може бути достовірно визначена.
Порядок нарахування амортизації на нематеріальний актив визначено в п. 25 П ( С ) БУ 6 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється на протязі строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкту активом ( при зарахуванні на баланс ), але не більше 20 років.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, об'єктом права власності платника податків.
Відповідно до п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Судом встановлено, що амортизація нематеріальних актів за 1 квартал 2004 р. склала 2043428,57 грн.
З вищевказаного можно зробити висновок про те, що: 1. бухгалтерський облік є основними видом обліку, на підставі якого ведення податковий облік; 2. підприємство самостійно обирає вид договору і веде бухгалтерський облік шляхом систематизації даних про проведених господарських операціях на підстав первинних документів ( які створені на підставі договорів ) у відповідно до Закону України «про підприємства в Україні» і Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність на Україні»; 3. при зарахуванні на баланс підприємство самостійно визначає і визнає нематеріальний об'єкт у якості активу, якщо існує вірогідність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням на підставі П ( С ) БУ 8 «нематеріальний актив»; 4. під час визнання нематеріального об'єкту активом підприємство самостійно ( оскільки йому надано право ведення бухгалтерського обліку ) визначає порядок нарахування амортизації на нематеріальний актив.
Судом встановлено, позивачем було дотримано всі умови для віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 8582400 грн.:
- у відповідності до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на придбані нематеріальні активи в наступному періоді нараховувалася амортизація ( 1 квартал 2004 р. );
- у відповідності п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума сплаченого ( нарахованого ) податку підтверджено відповідними податковими накладними.
У відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, в зв'язку зайвою сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню х бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових забовязань, що виникли в зв'язку з продажем товарів, робіт, послуг на протязі звітнього періоду і сумою податкового кредиту звітнього періоду.
При таких обставинах, суд дійшов висновку про те, що завищення бюджетного відшкодування за рахунок завищення податкового кредиту на суму 5484547 грн. ( 8582400 грн. - 3097853 грн. ) не підтверджується обставинами справи, а відповідачем під час проведення перевірки було неправомірно не прийнято у якості нематеріального активу право господарського управління, які були передані на підставі договору та протоколів узгодження, а також актів приймання - передачі і визначені у якості такого активу самостійно позивачем.
Вказаний висновок підтверджується також висновком №25 судово - бухгалтерської експертизи, відповідно до якого висновки, викладені в акті ДПІ в м. Сімферополь №681/23-4 від 10.08.2004 р. документальної перевірки з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового забовязання і податкового кредиту відповідно до декларації за лютий 2004 р. в частині завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5484547 грн. бухгалтерськими документами не підтверджені.
Вказаний висновок було складено експертом Мішур Г. Г., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності: «11.1 - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», «11.2 - дослідження документів по економічної діяльності підприємства і організацій», «11.3 - Дослідження документів по фінансово - кредитним операціям», має стаж експертної роботи з 1996 р., свідоцтво №75 від 01.12.2004 р., видане Кримським НІІ судових експертиз та яке чинне до 07.12.12 р.
При таких обставинах, суд не вбачає підстав не довіряти вищевказаному висновку №25 судово - бухгалтерської експертизи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 81,60 грн. підлягає поверненню з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.
Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 21.04.2009 р.
Постанову у повному обсязі складено 27.04.2009 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь №0013032301/0 від 10.08.2004 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства закритого типу "Пента", м. Сімферополь , вул. З. Рухадзе, 34, ( р/р 260012137 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 22278173 ) 3,40 грн. судового збору.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства закритого типу "Пента", м. Сімферополь , вул. З. Рухадзе, 34, ( р/р 260012137 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 22278173 ) 81,60 грн. судового збору, сплаченого по платіжному дорученню № 813 від 18.08.04р.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.