13.05.09 р. Справа № 15/51б
за заявою кредитора (заявника) Державної податкової інспекції у м. Торезі, м. Торез
до боржника Державного підприємства „Підприємство комунальних котелень та теплових мереж”, м. Торез
арбітражний керуючий Давиденко О.І.
про банкрутство
Суддя Плотніцький Б.Д.
Представники:
Від кредиторів: Коваленко Л.М. - довір.; гр. Ельснер І.М. - особисто
Від боржника: не з'явився;
арбітражний керуючий: не з'явився;
В засіданні брали участь: Степаненко О.М. - присутня.
За заявою Державної податкової інспекції у м. Торезі, м. Торез господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство Державного підприємства „Підприємство комунальних котелень та теплових мереж”, м. Торез внаслідок його фінансової неспроможності.
Постановою суду від 18.05.2005р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначений ліквідатор - арбітражний керуючий Лавриненко С.А.
Ухвалою суду від 14.12.2005р. строк ліквідаційної процедури був продовжений до 18.02.2006р.
Ухвалою суду від 20.04.2006р. строк ліквідаційної процедури був продовжений до 18.08.2006р.
Ухвалою суду від 31.10.2006р. строк ліквідаційної процедури був продовжений до 18.02.2007р.
Ухвалою господарського суду від 11.06.2007р. припинені повноваження арбітражного керуючого Лавриненко С.А., ліквідатором призначений арбітражний керуючий Давиденко О.І., строк ліквідаційної процедури встановлений до 11.09.2007р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.11.2007р. справа №15/51б передана на розгляд судді Плотніцькому Б.Д.
Ухвалю суду 19.12.2007р. строк ліквідаційної процедури продовжений до 19.06.2008р.
Ухвалою суду від 04.09.2008р. строк ліквідаційної процедури продовжений до 19.03.2009р.
20.02.2009р. господарським судом отримана скарга гр. Ельснер І.М. б/н від 16.02.2009р. на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Давиденко О.І. в частині невиплати заборгованості по заробітній платі.
Вказана скарга була призначена до судового розгляду ухвалою від 03.03.2009р.
Ухвалою господарського суду від 24.03.2009р. розгляд скарги гр. Ельснер І.М. відкладено на 21.04.2009р.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2009р. продовжено строк ліквідаційної процедури до 19.12.2009р., замінено кредитора по справі про банкрутство Державного підприємства „Підприємство комунальних котелень та теплових мереж”, м. Торез Державне обласне комунальне підприємство „Донецькоблводоканал”, м. Донецьк правонаступником - Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 82, ЄДРПОУ 00191678) та відкладено розгляд скарги гр. Ельснер І.М. на дії ліквідатора.
Під час судового засідання 21.04.2009р. ліквідатор - арбітражний керуючий Давиденко О.І. надав відзив на скаргу гр. Ельснер І.М. № 24 від 15.04.2009р.
У судове засідання 13.05.2009 року з'явились представник кредитора та скаржник - гр. Ельснер І.М.
Розглянувши матеріали справи, скаргу гр. Ельснер І.М., господарським судом встановлено наступне:
Гр. Ельснер І.М. в скарзі просить розглянути її вимоги по стягнутій державою заборгованості по зарплаті та примусити ліквідатора здійснити виплати з врахуванням компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, інших вимог заявник не заявляє.
В скарзі гр. Ельснер І.М. посилається на незаконні дії ліквідатора по оренді об'єктів нерухомості та невжиття заходів по стягненню дебіторської заборгованості. При цьому жодного правового обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми Закону не наведено. В скарзі гр. Ельснер І.М. вимог, як то: визнання дій ліквідатора незаконними тощо, не заявлено.
У відзиві арбітражного керуючого - ліквідатора Давиденко О.І. на скаргу гр. Ельснер І.М. № 24 від 15.04.2009р. зазначено, що в межах ліквідаційної процедури погашення кредиторських вимог 2-ї черги, передбаченої ст. 31 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом”, не виконувалось, на протязі даного строку ліквідаційної процедури погашаються вимоги 1-ї черги.
Вимоги гр. Ельснер І.М. в сумі 2520,99 грн., в тому числі: заробітна плата - 2186,25 грн., компенсація - 9,64 грн., одноразова допомога - 325,10 грн. підтверджуються рішенням Торезького міського суду від 26.01.2005 року. Ліквідатором заявлено, що вимоги гр. Ельснер І.М. відносяться до ІІ черги задоволення.
Таким чином, ліквідатор не визнає вимоги щодо примушення його здійснити виплату заробітної плати, посилаючись на належне виконання своїх обов'язків.
Господарський суд вважає подану скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, черговість задоволення вимог кредиторів, згідно з якою кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Господарський суд Донецької області встановив, що вимоги гр. Ельснер І.М. відносяться до ІІ черги.
Згідно наданих суду документів та пояснень ліквідатора в даний час по справі не закінчено задоволення вимог кредиторів І черги.
Оскільки у відповідності з ч.2 ст.31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення зобов'язань попередньої черги, підстави для направлення коштів на погашення зобов'язань другої черги, при наявності зобов'язань першої черги, відсутні.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Ухвалою господарського суду від 24.03.2009р. гр. Ельснер І.М. було зобов'язано надати правове обґрунтування поданої скарги з посиланням на норми закону.
Всупереч вимогам суду заявником правового обґрунтування поданої скарги не надано.
Господарський суд зазначає, що викладені в скарзі пояснення щодо оренди об'єктів нерухомості під час ліквідаційної процедури та невжиття заходів по стягненню дебіторської заборгованості не можуть бути правовим обґрунтуванням заявленої вимоги щодо виплати зарплати окремому кредитору.
Тим часом, інших вимог, крім примушення ліквідатора виплатити заробітну плату, заявник скарги гр. Ельснер І.М. не заявляє.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3-1, 5, 24, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні скарги гр. Ельснер І.М. б\н від 16.02.2009р. на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Давиденко О.І. щодо розгляду її вимог по стягнутій державою заборгованості по зарплаті та примушення ліквідатора здійснити виплати з врахуванням компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Суддя Плотніцький Б.Д.
А.О.Д.