13.03.08 р. Справа № 28/63а
м. Донецьк, вул. Артема, 157,
14год. 05хвил. зал судового засідання - кабінет 212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом - Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”
м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьк
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2206651,50грн. та від 15.01.2004року № 0000122340/0 у повному обсязі.
Від позивача - Дегтярьова Т.М. ( за дорученням)
Від відповідача - Чернега І.М. ( за дорученням)
СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2206651,50грн. та від 15.01.2004року № 0000122340/0 у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 вересня 2007 року за даним позовом було порушено адміністративне провадження у справі відповідно до пунктів 6,7 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що його виробничі одиниці до 01.01.2003року були самостійними платниками податку на прибуток та податку на додану вартість. Тому нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій по порушенням, встановленим у результаті документальних перевірок виробничих одиниць, за період до 01.01.2003року необхідно застосовувати до виробничих одиниць як до самостійних платників податку на додану вартість.
Позивач зазначає, що виробничі одиниці відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит формують із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові витрати виробництва та підтверджена податковими накладними. Відповідно до пп..11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дата збільшення валових витрат виробництва (звернення) визначається по методу “першої події).
Також позивач вказує на те, що у податковому повідомленні - рішенні від 15.01.2004року №0000122340/0 встановлена сума завищення бюджетного відшкодування та визначена штрафна санкція, що у порушення пп. ”б” пп..4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 та п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання податкового та валютного законодавства №429 від 16.09.2002р. зі змінами та доповненнями, не підтверджено даними документальної перевірки результатів діяльності платника податків.
У письмових доповненнях до позовної заяви від 28 квітня 2004 року (вхід. №02-41/10880) позивач підтримав первісні позовні вимоги та зазначає, що датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податків в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) або дата надання інших видів компенсації.
Позивач також у доповненнях зазначає, що враховуючи, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало оплату товарів (робіт, послуг) придбаних у попередніх податкових періодах, які були використані у господарських операціях обкладених ПДВ по касовому методу то у перевіряємому періоді позивач має право на податковий кредит з ПДВ, який входить до складу сум таких платежів.
У поясненнях від 17.01.20-08р. №03/113 (вхід. №02-41/1422) позивач зазначає (т.4 а.с.76-77), що він не оспорює суму 521,00грн., яка не підтверджена податковими накладними по структурним підрозділам на 189,18грн. та 322,0грн., та штрафну санкцію 260,50грн., всього на загальну суму 781,5грн. Позивач стверджує, що ним була сплачена вартість експертизи у розмірі 75000грн. і посилається на акт звірки розрахунків з експертом.
Позивач заявою від 13.03.2008року (вхід. №02-41/7854) уточнив позовні вимоги по основним платежам та штрафним санкціям (т.4 а.с.105), які він оспорює і просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0000112340/0 від 15.01.2004року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2206651грн.50коп. в тому числі основний податок 1471101грн. та штрафні санкції у розмірі 735550,5грн.; визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000122340/0 від 15.01.2004року в повному обсязі, в тому числі основний платіж 378881грн. та штрафні санкції 189440,5грн. Позивач просить покласти на нього судові витрати пов'язані із розглядом справи.
Відповідач у відзиві від 18 березня 2004року (вхід. №7328) проти позову заперечує та зазначає (т.1 а.с.114-115), що відповідно до п.п. 13.1.1 п.13.1 ст.13 Закону України №2181-III від 21.12.2000р. якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єднались, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав та обов'язків відносно погашення податкових зобов'язань або податкового боргу усіх платників, які об'єднались.
Відповідач у відзиві посилається на норми п.п.7.4.1 п74, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначає, що відповідно до приписів п.п.11.11 ст.11 Закону України №168/97-ВР платники податків, які продають теплову енергію, вартість якої включається до складу квартирної плати за утримання житла фізичним особам або бюджетним установам, що не є платниками податку, визначають базу оподаткування за касовим методом.
Справа була порушена та розглядалася судом за правилами Господарського процесуального Кодексу України.
Враховуючи, що спір у справі належить до адміністративної юрисдикції, та керуючись статями 4-12, 17-19,23,107,110,111, 114, пунктами 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд ухвалою від 07 вересня 2007 року відкрив провадження в адміністративній справі №28/63а .
Ухвалою від 28 квітня 2004року господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі та призначив судово - бухгалтерську експертизу , проведення експертизи доручено судовому експерту Машиніченко О.А.
Перед експертом при проведенні експертизи поставлені наступні питання : на підставах даних первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів визначити обсяг реалізованої теплової енергії, послуг водопостачання, водовідведення та послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, наданих позивачем особам, визначеним в п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” та іншим особам; чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та обліковими регістрами висновки податкового органу щодо заниження позивачем у перевіреному періоді податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2206651,50грн.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами додаткові докази судом встановлено наступне.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” за період з 01.07.2002р. по 31.03.2003р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.01.2004року №6/23-112/03337119.
Актом перевірки від 12.01.2004року №6/23-112/03337119 встановлено (т.1 а.с.88-90) заниження податку на додану вартість у періоді до 2003року у загальній сумі 1061959,08грн., у тому числі по виробничим одиницям :
ВО “Дзержинськтепломережа” 257028грн.;
ВО “Кіровськтепломережа” 4343,6грн.;
ВО “Слов”янськтепломережа” 9831грн.;
ВО “Торезтепломережа” 511,68грн.;
ВО “Новоазовськтепломережа” 1700грн.;
ВО “Тельмановотепломережа” 789грн.;
ВО “Волновахамежрайтепломережа” (-) 3873грн.;
ВО “Єнакієвотепломережа” 2041грн.;
ВО “Костянтинівкатепломережа” 607837грн.;
ВО “Краматорськмежрайтепломережа” 11746грн.;
ВО “Сніжнетепломережа” 951грн.;
ВО “Харцизьктепломережа” (-) 903грн.;
ВО “Часов-Яртепломережа” 4212,8грн.;
ВО “Вугледартепломережа” 228грн.;
ВО “Димитровтепломережа” 165516грн.
Занижено податку на додану вартість у 1 кварталі 2003року у загальній сумі 409662,18грн. у тому числі по виробничим одиницям :
ВО “Дзержинськтепломережа” 96112грн.;
ВО “Кіровськтепломережа” 189,18грн.;
ВО “Волновахамежрайтепломережа” 35494грн.;
ВО “Костянтинівкатепломережа” 167738грн.;
ВО “Сєлідовотепломережа” 1370грн.;
ВО “Харцизьктепломережа” 24401грн.;
ВО “Вугледартепломережа” 322грн.;
ВО “Димитровтепломережа” 84026грн.
ВО “Сніжнетепломережа” 10грн.
Завищення бюджетного відшкодування у періоді до 2003року у загальній сумі 331818грн. у тому числі по виробничим одиницям:
ВО “Єнакієвотепломережа” 946грн.;
ВО “Слов”янськтепломережа” 3294грн.;
ВО “Харцизьктепломережа” 327578грн.
Завищення бюджетного відшкодування у 1 кварталі 2003року у загальній сумі 47063грн., у тому числі по виробничим одиницям :
ВО “Сєлідовотепломережа” 47063грн.
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 15.01.2004року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 378881,00грн. та №0000112340/0 від 15.01.2004року , яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2207433,00грн. у тому числі 1471622,00грн. основного платежу, 735811,00грн. штрафні (фінансові) санкції.
Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2206651,50грн. та від 15.01.2004року № 0000122340/0 у повному обсязі.
Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон “Про ПДВ”) база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за придбаними товарами (роботами, послугами), що використовуються в оподатковуваних операціях, є податкові накладні, що надаються продавцями таких товарів (робіт, послуг).
Абзацом першим пункту 11.11 ст.11 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-вр “Про податок на додану вартість” (у редакції яка діяла до 1 кварталу 2003року), передбачено що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Згідно з п'ятим абзацом п. 11.11 ст. 11 Закону касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - це спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).
Крім цього, зазначеним Законом встановлені терміни послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, що використовуються у цьому пункті, та поняття касового способу визначення бази оподаткування, а саме, такі терміни мають нижченаведене значення:
- послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, - це послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок;
- касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунка або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунка (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).
Таким чином, касовий спосіб визначення бази оподаткування поширюється на операції з продажу теплової енергії, газу природного (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, та операції з надання послуг, вартість яких включається до квартирної плати (плати за утримання житла), склад витрат яких затверджено постановою КМУ від 22.06.98 р. N 939, а Порядок визначення їх нормативних витрат затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.99 р. N 214 і зареєстровано в Мін'юсті України 28.12.99 р. N917/4210, окремим категоріям споживачів, в тому числі ЖЕКам та бюджетним установам, у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Враховуючи вищезазначене, позивач повинен був здійснювати ведення окремого податкового обліку як в частині податкових зобов'язань, так і в частині податкового кредиту в залежності від категорії споживачів.
Згідно із Законом “Про ПДВ” касовий спосіб визначення бази оподаткування поширюється не тільки на поставки (теплової енергії, газу природного та житлово-комунальних послуг, вартість яких включається до квартирної плати) безпосередньо фізособам та бюджетним установам, а й поставки такій категорії споживачів через ЖЕКи, квартирно-експлуатаційні частини, товариствам співвласників житла або іншим подібним платникам, які разом з цим здійснюють збір коштів із споживачів зазначених вище послуг та перераховують їх постачальникам цих послуг.
Враховуючи зазначене, суд вважає щодо операцій з поставки теплової енергії, які здійснюються позивачем в частині споживання її фізособами та бюджетними установами, може застосовуватися касовий спосіб визначення бази оподаткування у розумінні, визначеному п.11.11 ст.11 Закону “Про ПДВ”.
При цьому слід зазначити, що датою виникнення права на податковий кредит з придбаних матеріальних ресурсів, вартість яких включається до вартості газу та послуг водопостачання, є дата перерахування коштів з рахунку або із каси платника податку в їх оплату.
Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що при декларуванні підприємством податкового кредиту по ПДВ по касовому методі, даний порядок застосовується тільки до взаєморозрахунків прямо зазначеним у п. 11.11 Закону. З положень Закону випливає, що за умови якщо реалізація частини придбаних товарів попадає під дію п.п. 11.11, а частина ні, підприємством виділяється із загальної вартості придбаних товарів вартість тих, які були використані в операціях при оподатковуванні яких застосовується касовий метод.
Акт перевірки (т.1а.с.80-81, а.с.88-90), на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, не містить посилання на факти порушень податкового законодавства, у ньому не викладений зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів та не вказані конкретні їх пункти і статті, що є порушенням пункту 10 „Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 N 110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459)
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку про що зазначено у пунктах 1.5, 1.7 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327, зареєстровано у Мін'юсті 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.
У пункті 2.3.2 розділу 2 Порядку містяться вимоги щодо належного оформлення актів документальної перевірки, зокрема:
- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Відсутність у акті документальної перевірки посилань на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушень, унеможливлює спростування з боку платника податків висновків податкового органу. Тобто у даному випадку акт перевірки не може бути належним доказом встановлених порушень податкового законодавства.
Дослідження первинних бухгалтерських документів у яких відображені господарські операції, потребує спеціальних знань. З огляду на це судом була призначена судова експертиза проведення якої було доручено судовому експерту Машиніченко О.А.
У Висновку експертизи зазначено (т.4 а.с.8), що в результаті дослідження наданих експертові оборотних відомостей по рахунках 631 «Розрахунки з постачальниками й підрядниками» встановлено, що позивачем не здійснювався окремий облік господарських операцій по яких застосовується касовий спосіб розрахунку податкового зобов'язання й кредиту по ПДВ.
Експертом зазначено (т.4 а.с.8), що у зв'язку з тим, що позивачем не персоніфікований облік придбання та реалізації у частині господарських операцій за якими застосований касовий метод розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту, дослідження по поставленим судом питанням можливо тільки з урахуванням наступних умов, які не суперечать наданим для дослідження матеріалам справи, а саме:
1. Сума податкового кредиту з ПДВ, який декларується по загальній системі оподаткування відповідає долі реалізації за якою застосовується спосіб розрахунку податкового зобов'язання за першою подією. Дані умови застосовані в акті перевірки ДПІ та не оскард жуються позивачем.
2. Сума податкового кредиту з ПДВ, який декларується із застосуванням касового способу відповідає долі реалізації за якою застосовується касовий спосіб розрахунку податкового зобов'язання. При цьому доля податкового кредиту з ПДВ , який декларується по касовому способу пропорційно долі здійснених оплат по відношенню до поставкам за податковий період, який досліджувався, але не біль долі касових операцій в реалізації товарів, робіт та послуг. Дане допущення застосоване у акті та не оспорюється підприємством.
У відповідності до розрахунків наведених у таблиці №35 висновку (т.4 а.с.20-21) випливає, що при узагальненні результатів дослідження структурних підрозділів відносно сум завищення (заниження) зобов'язань з ПДВ за період з січня по березень 2003року встановлено заниження зобов'язань по сплаті ПДВ на 13620,1грн. та за ті ж податкові періоди заниження сум бюджетного відшкодування ПДВ на 20307,47грн. Зазначені порушення є взаємокомпенсуючими і не впливають в цілому на заниження зобов'язань з ПДВ за період дослідження.
Експертом в результаті дослідження первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів визначена вартість реалізованої теплової енергії, послуг водопостачання, водовідводу та послуг, вартість яких в тому числі включається до складу квартирної плати або плати за утримання житла, яка складає 14966408,52грн.
Експертом зроблений висновок, що не підтверджуються висновки податкового органу про заниження позивачем у періоді, який перевірявся, податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2206651,5грн. Відтак вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до абз.1 пункту 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до абзацу першого підпункту "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто на податковий орган покладений обов'язок самостійно перевірити як завищення так і заниження податкових зобов'язань, що не було зроблено відповідачем.
Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).
Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що акт перевірки складений із суттєвими порушеннями „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001року N 110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459) та не містить фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів та висновком експертизи не підтверджені висновки акту перевірки про донарахування податку на додану вартість, суд дійшов висновку про неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування, що обумовлює неправомірне нарахування на ці суми штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві від 18 березня 2004року (т.1 а.с.114-115), проти позову заперечує та посилається на норми п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначає, що відповідно до приписів п.п.11.11 ст.11 Закону України №168/97-ВР платники податків, які продають теплову енергію, вартість якої включається до складу квартирної плати за утримання житла фізичним особам або бюджетним установам, що не є платниками податку, визначають базу оподаткування за касовим методом. Однак відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував висновки акту перевірки та спростовував висновок судової експертизи.
Відповідач належними доказами не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень. Відтак вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2206651грн.50коп. в тому числі основний податок 1471101грн. та штрафні санкції у розмірі 735550,5грн.; №0000122340/0 від 15.01.2004року в повному обсязі, в тому числі основний платіж 378881грн. та штрафні санкції 189440,5грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно заяви позивача від 13.03.2008року (вхід. №02-41/7854) судові витрати пов'язані із розглядом справи в тому числі по сплаті мита, інформаційних послуг, по сплаті експертизи, покласти на нього.
За згодою сторін у судовому засідання 13.03.2008року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України від 27.03.91 р. N 887-XII "Про підприємства в Україні", ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2206651грн.50коп. в тому числі основний податок 1471101грн. та штрафні санкції у розмірі 735550,5грн.; №0000122340/0 від 15.01.2004року в повному обсязі, в тому числі основний платіж 378881грн. та штрафні санкції 189440,5грн. задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 15.01.2004року №0000112340/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2206651грн.50коп. в тому числі основний податок 1471101грн. та штрафні санкції у розмірі 735550,5грн.; №0000122340/0 від 15.01.2004року в повному обсязі, в тому числі основний платіж 378881грн. та штрафні санкції 189440,5грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 18.03. 2008року.
Суддя Кододова О.В.