ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 12/100
31.03.09
За заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
Про визнання наказу-дублікату №12/100 від 15.09.2004р. Господарського суду міста
Києва таким, що не підлягає виконанню
У справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП-Сервіс-Трейдінг”
До Державної податкової інспекції у Радянському районі м. Києва (правонаступник -
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва)
про зобов'язання відповідача надати до відділення державного Казначейства у Радянському
районі м. Києва висновок про відшкодування з державного бюджету України податку
на додану вартість та нарахувати проценти на бюджетну заборгованість
Суддя В.В. Палій
Секретар Н.С. Молочна
Представники сторін:
Від позивача Насадюк І.В.- предст. (дов. від 24.12.2008р.)
Від відповідача Мартинов К.В.- предст. (дов. від 27.02.2009р.)
Обставини справи :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2000р. №12/100 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Радянському районі м. Києва в п'ятиденний термін, з дня отримання рішення, надати до Державного казначейства Радянського району м. Києва висновок про повернення бюджетної заборгованості ТОВ «ТОП-Сервіс-Трейдінг»за серпень у сумі 1 844 468,00грн. та за вересень 1999р. у сумі 1 731 262,00грн. і нарахувати на суму бюджетної заборгованості проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
25.02.2000р. на виконання рішення видано наказ.
На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.2004р. №12/100 видано дублікат наказу у справі №12/100 від 15.09.2004р., замінено боржника у справі №12/100 (ДПІ у Радянському районі м. Києва) правонаступником -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.
12.03.2009р Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу-дублікату №12/100 від 15.09.2004р. Господарського суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню. При цьому заявник посилається на норми Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 259 КАСУ.
Проте, заява про визнання наказу-дублікату таким, що не підлягає виконанню повинна бути розглянута судом у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що провадження у справі №12/100 закінчено прийняттям судом рішення від 25.02.2000р., яким спір вирішено по суті, тобто, провадження у справі завершено до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно справа Господарського суду міста Києва №12/100 розглянута по суті за правилами арбітражного (господарського) судочинства. Заява про визнання наказу-дублікату таким, що не підлягає виконанню не стосується суті прийнятого рішення, а пов'язана виключно із його безпосереднім виконанням.
Відповідно до ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.
У судовому засіданні 31.03.2009р. представник стягувача надав суду письмові заперечення проти поданої боржником заяви.
Дослідивши подану заяву, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Заявник обґрунтовує свою заяву тим, що на підставі Акту № 56/1510 від 30.11.06р. анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість стягувача по справі, а 08.12.06р. останнього було виключено з реєстру платників податку на додану вартість. Тобто, стягувач на момент пред'явлення до виконання наказу-дублікату у справі №12/100 вже не був платником податку на додану вартість.
Згідно із п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
На момент пред'явлення стягувачем до виконання наказу-дублікату Господарського суду м. Києва від 15.09.2004р., останній вже не був платником податку на додану вартість, а тому, Заявник вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП-Сервіс-Трейдінг»не має права отримати з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість.
Суд вважає зазначені твердження безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
На момент прийняття Арбітражним судом міста Києва рішення у справі №12/100 у 2000 році Позивач був платником податку на додану вартість, а отже будь-яких перешкод з виконання рішення не існувало. За час невиконання Заявником рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.02.2000р. у справі правовий статус Позивача як платника податку на додану вартість змінився, проте ця обставина, яка настала вже після набрання законної сили зазначеним рішенням, не може бути підставою для невиконання судового рішення.
На час прийняття зазначеного вище рішення стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість»не містила п. 9.8, а складалася лише з 6 пунктів. При цьому редакція статті 9 цього Закону не містила будь-яких обмежень, в тому числі на яке посилається Заявник. Зазначені вище обмеження щодо права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування були встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.05р., тобто вже через 5 років після набуття законної сили судового рішення у даній справі.
Статтею 58 Конституції України, норми якої мають вищу юридичну силу, встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, в силу зазначеного припису норми, встановлені після прийняття судом рішення у встановленому чинним законодавством України порядку та на підставі чинного на момент судового розгляду справи законодавства України, не можуть бути підставою для невиконання судового рішення. Така позиція суду ґрунтується на положеннях ст. 124 Конституції України, якою закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, чинним законодавством передбачена відповідальність за невиконання судового рішення, що набрало законної сили.
Отже, посилання Заявника на п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»в обґрунтування своєї заяви про визнання наказу-дублікату №12/100 від 15.09.2004р. Господарського суду м. Києва таким, що не підлягає виконанню, суперечить чинному законодавству України, а тому суд не приймає до уваги зазначене твердження.
Крім того, Заявник обґрунтовує заяву тим, що на початок 2002 року на облікових картках Позивача як платника податку на додану вартість обліковувалася переплата у розмірі 6 254 741,41 грн., однак Позивачу було донараховано податок на додану вартість рішенням 746/26-17 від 22.05.02р. на загальну суму 3 934 763,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 0000732601 від 22.05.02р. на суму 3 717 922,00 грн., а отже переплата, що обліковувалась у ТОВ «ТОП-Сервіс-Трейдінг»зменшувалась на суму донарахувань з податку на додану вартість, в результаті чого у підприємства рахується недоїмка у розмірі 122 496,59 грн. На підтвердження своїх доводів Заявник надав суду облікові картки стягувача по податку на додану вартість за 2002 та 2009 роки. Однак, зазначені картки не містять відомостей щодо обліку податку на додану вартість за серпень, вересень 1999р., а тому зазначені облікові картки не можуть підтверджувати відсутності правових підстав повернення бюджетної заборгованості ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за рішенням Арбітражного суду міста Києва від 25.02.2000р. Крім того, суд зазначає, що судове рішення не може виконуватися шляхом зарахування. Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє зазначені доводи Заявника, як безпідставні.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви про визнання наказу-дублікату №12/100 від 15.09.2004р. Господарського суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви (вих. №822/9/10-311 від 10.03.2009р.) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання наказу-дублікату №12/100 від 15.09.2004р. Господарського суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя
В.В. Палій