вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09.04.09Справа №2а-387/09/5/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представників:
від позивача - Шимшарьов Андрій Дмитрович, довіреність № 01/01/130 від 20.01.09, консультант відділу судового представництва;
від відповідача - Єримічіна Ольга Анатоліївна, довіреність № 25-22/ 16 від 10.01.09, спеціаліст;
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Ради Міністрів АР Крим
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 680 грн. від 08.12.08р. №6216919.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 08.12.008р. у розмірі 680грн. в порядку ст.87 Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про накладення штрафу винесена у період, коли виконавче провадження відповідно до ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» повинно було бути зупинено, оскільки на рішення суду, яке підлягає виконанню у зазначеному виконавчому провадженні, подано касаційне подання прокурором. Окрім того, Рада Міністрів АР Крим не є юридичною особою, а відповідно до ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» суб'єктами, на яких може бути накладено штраф є фізичні особи, посадові особи та юридичні особи. Рада Міністрів АР Крим не є юридичною особою, а відтак постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.181 КАС України та просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав. Підстав для зупинення виконавчого провадження, передбачених ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», на момент винесення оскаржуваної постанови не було оскільки державному виконавцеві не було надано доказів про внесення прокурором касаційного подання на рішення суду, з виконанню якого відкрито виконавче провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно із ст.ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом. Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що позивач є стороною (боржником) виконавчого провадження №150, індекс 13, яке відкрито за виконавчим листом, виданим 06.12.2007 Господарським судом Автономної Республіки Крим у справі №2-8/2469-2007А про зобов'язання Ради міністрів АР Крим компенсувати витрати шляхом виконання Порядку перерахування і використання трансфертів з Державного бюджету України, передбачених на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням та капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Згідно із п. 1 ст. 20-1 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV “Про виконавче провадження” (далі - Закон №606) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржником, є, зокрема, Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п. 1 Положення про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом у складі Департаменту державної виконавчої служби, який є відповідачем у справі.
Таким чином, враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження спірної постанови законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно до ст. 181 КАС України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 23.10.2007р. задоволена апеляційна скарга Феодосійської міської ради та постанова Господарського суду АР Крим від 07.06.2007р. у справі №2-8/2469-2007А скасована. Позов задоволено. Визнано бездіяльність Ради міністрів АР Крим протиправною та зобов'язано останню компенсувати витрати шляхом виконання Порядку перерахування та використання трансфертів з Державного бюджету України, передбачених на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням та капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури(а.с. ).
06 грудня 2007р. на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2007р. у справі №2-8/2469-2007А Господарським судом АР Крим видано виконавчий лист(а.с. ).
11 лютого 2008року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику виконати рішення суду в строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження»(а.с. ).
22 жовтня 2008р. державним виконавцем на адресу Ради міністрів АР Крим направлена вимога про негайне виконання вищезазначеного рішення суду та зобов'язано останню повідомити державного виконавця про виконання рішення у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги(а.с. ).
У встановлений державним виконавцем строк вимога державного виконавця не виконана. Рішення суду не виконане.
Листом від 30 жовтня 2008р. №11219/01-07 Рада міністрів АР Крим повідомила відповідача про те, що виконати рішення суду не має можливості, оскільки відсутні бюджетні кошти на ці цілі(а.с. ).
14 листопада 2008року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Абісовим А.В. на підставі ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог державного виконавця винесена постанова про накладення на Раду міністрів АР Крим штрафу у розмірі 340грн.(а.с. ).
14 листопада 2008року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Абісовим А.В. на адресу Ради міністрів АР Крим направлена друга вимога про виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2007р. та надано строк для добровільного його виконання до 28.11.2008р.(а.с. ).
У зазначений строк обов'язкові вимоги державного виконавця Радою міністрів АР Крим виконані не були.
Листом від 03 грудня 2008р. №12406/01-07 Рада міністрів АР Крим повідомила відповідача про те, що виконати рішення суду не має можливості, оскільки відсутні бюджетні кошти на ці цілі. Окрім того зазначила, що прокуратурою АР Крим внесено касаційне одання на постанову суду, на виконання якої відкрито виконавче провадження, що є підставою для зупинення провадження на підставі ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». До зазначеного листа додано лист Прокуратури АР Крим із якого випливає, що на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.07р. подано касаційну скаргу(а.с. ).
08 грудня 2008року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Абісовим А.В. на підставі ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог державного виконавця винесена постанова про накладення на Раду міністрів АР Крим штрафу у розмірі 680грн.(а.с. ).
Зазначена постанова направлена на адресу позивача 12.12.08р. про що свідчить поштовий штамп на конверті, в якій її було вкладено, а отримана позивачем 15.12.2008р., про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі відповідача від 10.12.08р. №25-14-107/13, до якого зазначена постанова була додана(а.с. ).
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду:
- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Позивач дізнався про порушення своїх прав з дня отримання оскаржуваної постанови, тобто з 15.12.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, десятиденний строк, передбачений ч.2 ст.181 КАС України, почав перебіг з 16.12.2008р. Адміністративний позов було подано до суду 24.12.2008року, про що свідчить поштовий штамп на конверті, в якій було вкладено позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2009р. позовна заява була залишена без руху та встановлено строк для усунення її недоліків до 05.02.09р.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.01.09р. відкрито провадження у адміністративній справі.
Відповідно до ч.2 ст.108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
За таких обставин, позивач звернувся до суду в межах строків звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим твердження відповідача щодо пропущення позивачем строків звернення є необґрунтованими.
Правовою підставою притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу є ст.87 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон).
Відповідно до зазначеної статті Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Із зазначеної норми випливає, що закон передбачає можливість накладення штрафу лише на фізичну особу, посадову особу або юридичну особу.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому вирішуючи спір в межах доводів позивача про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 87 Закону суд зобов'язаний встановити, чи віднесено позивача до переліку осіб, на яких може бути накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником.
Відповідно ст. 136 Конституції України Рада міністрів Автономної Республіки Крим є Урядом Автономної Республіки Крим, а згідно із ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998 №350-XIV Рада міністрів Автономної Республіки Крим є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, самостійно здійснює виконавчі функції і повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує також державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Згідно із ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Частиною 4 ст. 87 ЦК України встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ”, згідно із ч. 1 ст. 16 якого з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до листа відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської ради АР Крим №11/01-05/533 від 06.04.2009р. документи про включення до Єдиного державного реєстру, а також про державну реєстрацію змін до установчих документів, припинення і таке інше від юридичної особи «Рада міністрів Автономної Республіки Крим» до відділу державної реєстрації не поступали.
Відповідач не надав суду, в порядку встановленому ст. 71 КАС України, доказів того, що Рада міністрів АР Крим є юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки штраф застосовано до особи, яка не входить до кола суб'єктів, до яких він може бути застосований, а відтак вона є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 09 квітня 2009 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 15 квітня 2009 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Абісова А.В. від 08.12.2008 ВП№6216919 про накладення штрафу на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим у розмірі 680,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.