33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"02" грудня 2013 р. Справа № 918/1618/13
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"
про розірвання договору про спільне використання технологічних мереж
Представники:
позивача: Опалько О.В. дов. № 394 від 14.11.13 р.
відповідача: Кулініч А.О. дов. від 24.06.13 р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Габро" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" у якому просить суд розірвати Договір про спільне використання технологічних мереж, який 2 липня 2007 року було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Габро» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» села Селище Сарненського району Рівненської області допустило істотне порушення вказаного договору та відключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» від технологічної мережі, яка є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро», оскільки відсутні правові підстави для користування технологічною мережею Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр».
Зазначає, що з 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» плату за використання технічних мереж не сплачувало. Станом на 28.02.2013 року у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» виникла заборгованість перед ТОВ «Габро» в розмірі 21 293 грн. 83 коп. Це підтверджує Акт звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Габро» і ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» від 07.03.2013 року.
На 21.10.2013 року ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» не розрахувалось за вересень місяць 2013 року, вкотре не виконавши умови п.2.4. договору від 02.07.2007 року «Про спільне використання технологічних мереж».
Відповідач позовні вимоги заперечив, зазначивши, що позивачем не доведено істотного порушення умов договору кар'єром. Пояснив, що ТОВ «Габро» отримало усе, що передбачено договором, тобто, на день розгляду справи заборгованість відсутня, усі перерахування проведено. Упродовж дії договору з боку кар'єру мали місце короткочасні затримки з перерахуванням оплати, які виключають застосування поняття їх істотності у розрізі виконання умов договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з огляду на таке.
02 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Габро" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» укладено Договір про спільне використання технологічних мереж.
Згідно пункту 1.1. Договору предметом його є спільне використання технологічних мереж, які належать Позивачу.
Умовами Договору встановлено, що розмір плати за користування технологічними мережами становить 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість (пункт 2.3.), яка сплачується Відповідачем Позивачу не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного наступного місяця.
Відповідно до частини 1 пункту 4.1. Договору Відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно сплачувати плату за користування технологічними мережами.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати платежів по даному Договору останній несе відповідальність згідно вимог чинного законодавства України.
Одночасно з цим, Позивач і Відповідач в пункті 6.1. Договору встановили, що цей Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору і завдання їй шкоди в значному розмірі.
Позивач в судовій справі не зазначив істотних порушень умов Договору та негативних наслідків завданих йому Відповідачем.
Згідно умов Договору протягом 2013 року (оскільки саме на цей період Позивач посилається при обгрунтуванні необхідності розірвання Договору) у Відповідача виникає зобов'язання сплатити плату за користування технологічними мережами, за кожен місяць періоду січень 2013 року - жовтень 2013 року по п'яте число наступного місяця.
Отже, Відповідач за умовами Договору та з урахуванням існуючої заборгованості, встановленої Актом звіряння взаємних розрахунків, повинен сплатити Позивачу плату за користування технологічними мережами в розмірі 41 293 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто три) гривні 83 копійки, з них 16 293 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 83 копійки заборгованість за 2012 рік, а 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок плата за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року.
Як свідчать фактичні обставини справи і підтверджується відповідними платіжними дорученнями Відповідач сплатив Позивачу плату за користування технологічними мережами в наступних розмірах і наступним чином:
- заборгованість за 2012 рік - платіжне доручення від 19 березня 2013 року за № 10723 на загальну суму 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 833 (вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки та платіжне доручення від 21 березня 2013 року за № 10738 на загальну суму 11 293 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 83 копійки, в тому числі податок на додану вартість - 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) гривні 31 копійка;
- за січень 2013 року та за лютий 2013 року - платіжне доручення від 14 березня 2013 року за № 10713 на загальну суму 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 833 (вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки; (термін оплати за січень 2013 року прострочено на 37 (тридцять сім) календарних днів, а за лютий 2013 року - на 9 (дев'ять) календарних днів)
- за березень 2013 року - платіжне доручення від 11 квітня 2013 року за № 10824 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплати за березень 2013 року прострочено на 6 (шість) календарних днів)
- за квітень 2013 року - платіжне доручення від 15 травня 2013 року за № 10930 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплата за квітень 2013 року прострочено на 10 (десять) календарних днів)
- за травень 2013 року - платіжне доручення від 20 червня 2013 року за № 11148 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплати за травень 2013 року прострочено на 15 (п'ятнадцять) календарних днів)
- за червень 2013 року - платіжне доручення від 08 липня 2013 року за № 11259 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплата за червень 2013 року прострочено на 3 (три) календарних дні)
- за липень 2013 року - платіжне доручення від 13 серпня 2013 року за № 11467 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплата за липень 2013 року прострочено на 8 (вісім) календарних днів)
- за серпень 2013 року - платіжне доручення від 11 вересня 2013 року за № 11632 на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 67 копійок; (термін оплати за серпень 2013 року прострочено на б (шість) календарних днів)
- за вересень 2013 року і за жовтень 2013 року - платіжне доручення від 27 листопада 2013 року за № 12000 на загальну суму 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі податок на додану вартість - 833 (вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки, (термін оплати за вересень 2013 року прострочено на 53 (п'ятдесят три) календарних дні, а за жовтень 2013 року - на 22 (двадцять два) календарних дні)
Всього Відповідачем на виконання умов Договору сплачено Позивачу плату за користування технологічними мережами в розмірі 41 293 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто три) гривні 83 копійки. Тобто, станом на час вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем відсутня.
Указане свідчить про те, що відсутня різниця між тим, на що розраховував Позивач під час підписання Договору і що отримав в дійсності. Це виключає застосування поняття «істотне порушення умов Договору» встановлене частиною 2 статті 651 ЦК України, яка носить імперативний характер.
Також з описаного вище слідує, що під час терміну дії Договору мало місце незначне порушення Відповідачем строків сплати плати за користування технологічними мережами, за що згідно умов пункту 5.1. Договору передбачено відповідальність згідно чинного законодавства України. Тобто, в даному випадку в якості компенсування Позивачу невчасної сплати Відповідачем плати за користування технологічними мережами достатньо застосування міри майнової відповідальності, а не розірвання Договору.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80-82 ГПК України, -
Відмовити в задоволенні позову.
Повне рішення складено 06 грудня 2013 року.
Суддя Войтюк В.Р.