Справа № 101/3576/13-ц
29 листопада 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ізотенка Д.О., при секретарі Малой Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алуштнського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Прокуратури м. Алушти, Державної казначейської служби у м. Алушті, третя особа Дільничний інспектор Алуштнського МВ ГУ МВС України в АР Крим, старший лейтенант міліції ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Алушинського міського відділу міліції, третя особа дільничний інспектор міліції ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої незаконними діями правоохоронних органів.
Ухвалою від 31 липня 2013 року провадження по справі відкрито а частині вимог про стягнення моральної шкоди, в решті вимог у відкриття провадження відмовлено.
Позовні вимоги в частині що розглядалися судом мотивовані тим, що 21.02.2013 року співробітником Алуштинської міліції ОСОБА_2, щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП
21.03.2013 року Алуштинський міський суд виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП. 18.04.2013 року Апеляційний суд АРК скасував постанову Алуштинського міського суду від 21.03.2013 року.
Позивач вказує, що їй завдано значної моральної шкоди, яка виразилася в моральних душевних стражданнях, переживаннях. Так, весь цей час, з моменту складання протоколу по теперішній час вона відчувала і відчуває моральні, душевні страждання.
Вказує, що вона перебуває в пригніченому і приниженому стані, в неї наявне постійне почуття приниження і безпорадності.
Також вказує, що на теперішній час, замість того , що б отримувати насолоду від виховання малолітньої дитини і випробовувати щастя материнства, вона змушена була витрачати час і сили, докладати додаткових зусиль, для відновлення свого порушеного права. Вказує що її життєвий уклад змінився.
Завдані їй моральну шкоду позивач оцінюю в розмірі 15 000 ( п'ятнадцяти ) тисяч гривень.
Просить стягнути з Алуштинського МВ ГУ МВС України в Криму суму моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
Ухвалами від 20 серпня 2013 року та 06 вересня 2013 року до участі у справі залучено у якості відповідачів ОСОБА_3 Державної казначейської служби у м. Алушті та прокуратуру м. Алушти.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, у повному обсязі, пояснила, що після винесення постанови Алуштинським міським судом від 21.03.2013 року, за місцем її роботи надійшов лист за підписом начальника Алуштинського міського відділу міліції, в якому була вимога до її керівництва повідомити всьому колективу, що 21.03.2013 вона була притягнута до адміністративної відповідальності в порядку ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство.
Вказує, що її викликали за місцем роботи для з'ясування обставин за даним фактом.
Позивачка зазначала, що даний лист було направлено незважаючи на те що нею була подана апеляційна скарга, отже вважає, що таким чином відповідач поширив недостовірну інформацію щодо неї. Такими діями відповідача її репутація була поставлена ??під сумнів.
Так, вважає, що через такі дії перед колегами вона стала виглядати хуліганкою. Вказує, що Вона шанована в місті людина, працює на посаді головного спеціаліста служби у справах дітей виконавчого комітету Алуштинської міської ради, секретарем опікунської ради. Займається питаннями щодо захисту прав дітей.
Стверджувала, що практично кожен житель міста Алушта її знає в обличчя, та відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності стала відома багатьом мешканцям міста.
Вважає, що цим листом і викладеної в ньому недостовірною інформацією, відповідач ущемив її гідність, підставив під сумнів її ділову репутацію, завдав значної шкоди її престижу. Через такі дії порушений її життєвий уклад, вказує, що тепер вона не має можливості продовжувати активне громадське життя, оскільки в неї порушені відносини з оточуючими людьми через втрату авторитету серед колег і жителів міста.
Представник Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання не з'явився, сповіщався належно.
Представник ОСОБА_3 Державної казначейської служби у м. Алушті проти задоволення позову заперечив, вказавши що такі вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки ст. 1176 ЦК передбачає можливість відшкодування моральної шкоди лише у разі накладення стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт, в той час як до позивача був застосований штраф. Також вказували на те, що позивачем не надано достовірних та переконливих доказів на підтвердження моральної шкоди.
Прокурор Павленко О.В. заперечила проти задоволення позову з тих самих підстав, додатково звернувши увагу суду на те що позивачем не надано жодного обґрунтування чи розрахунку суми моральної шкоди, яку вона просить стягнути.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив, також посилаючись на недоведеність такої шкоди та причинно-наслідного зв'язку із діями третьої особи.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
З оглянутої судом справи про адміністративне правопорушення № 101/1283/13-п вбачається, що 21.03.2013 року у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КпАП України.
Того ж дня, постановою судді Алуштинського міського суду від 21.03.2013 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень. (а.с 3)
Постановою Апеляційного суду АР Крим від 18 квітня 2013 року дану постанову було скасовано, та провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, тобто за відсутністю складу адміністративного правопорушення. (а.с. 4)
Згідно довідки (а.с. 12) ОСОБА_1 працює з 19.12.2002 року на посаді головного спеціаліста, секретаря опікунської ради служби по справах дітей. З 21.03.2013 року по 21.09.2013 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що потребує індивідуального догляду матері.
Листом начальника Алуштинського МВ Міліції від 26 березня 2013 року на ім'я міського голови ОСОБА_4 було повідомлено про те що ОСОБА_1 було скоєно хуліганські дії та постановою Алуштинського міського суду АР Крим на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень.
На підставі Закону України «Про міліцію» запропоновано у найкоротші строки довести вказану інформацію до відома всього колективу Виконавчого комітету Алуштинської міської ради, а також прийняти заходи для з'ясування причин та умов що сприяли вчиненню правопорушення, після чого прийняти заходи до адміністративно-виховного впливу на позивача з боку колективу. До листа додана постанова Алуштинського міського суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України, а також копія її пояснень з даного приводу. (а.с. 48-50)
Стаття 1167 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Пункт 2 Статті 1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлює, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Частина 2 зазначеної статті встановлює, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пункт 4) статті 2 зазначеного Закону встановлює, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.
Пункт 5) статті 3 даного Закону встановлює,ю що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
З аналізу викладених норм Закону, суд приходить до переконання, що у випадку скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу особа має право на відшкодування моральної шкоди, у разі її наявності, оскільки таке прямо передбачено вищенаведеними положеннями Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та відповідно є іншим випадком встановленим Законом, як таке передбачено п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України.
З огляду на таке, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що відшкодуванню підлягає лише шкода завдана внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно до положень п. 5, 9 Постанови Пленуму відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і діянням заподіювача.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи дану справу, суд звертає увагу, що обґрунтовуючи наявність та розмір моральної шкоди в судовому засіданні позивач посилалася на те, що через листа відповідача, яким відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності було повідомлено міського голову, за місцем її роботи, така негативна та недостовірна інформація стала відома широкому колу осіб, в тому числі і за межами її роботи, мало наслідком негативне ставлення до неї та внаслідок цього вона зазнала змін у житті та душевних страждань.
З таких пояснень вбачається, що моральну шкоду позивач безпосередньо пов'язує саме з діями Алуштинського міського відділу міліції щодо повідомлення недостовірної, на думку позивача, інформації, внаслідок чого вона слала відома широкому загалу.
Водночас, направлення такого листа на адресу міського голови не є процедурою безпосередньо пов'язаною із притягненням до адміністративної відповідальності, з чого приходжу до висновку про те, що такі дії Алуштинського міського відділу міліції не є безпосередньо пов'язаними із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, а є самостійними діями, оскільки вчинені на підставі інших норм права, про які зазначено у листі та самостійно створили певні наслідки. Відповідно, щодо таких дій відповідача можуть бути заявлені самостійні позовні вимоги.
Позивачем фактично у судовому засіданні позов підтримано з інших підстав, ніж зазначені у позовній заяві, водночас, заяви про зміну предмету чи підстав до початку розглядом справи по суті нею подано не було, незважаючи на те що таке право було роз'яснено головуючим, а подані після початку розгляду справи по суті заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, що по суті є заявами про зміну предмету та підстави позовних вимог не були прийняті судом, що було роз'яснено позивачу.
Стаття 10 ЦПК України встановлює принцип змагальності сторін, та передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таке кореспондується із статтею 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 2 зазначеної статті встановлює, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
В позовній заяві позивач вказувала, що вимушена була витрачати час та сили, застосовувати додаткові зусилля для відновлення порушеного права, внаслідок притягнення її до адміністративної відповідальності її життєвий уклад змінився.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи протокол було складено 21.03.2013 року, розглянуто судом того ж дня, а постанову міського суду скасовано 18.04.2013 року. постанова суду першої інстанції законної сили не набрала, штраф позивачкою не сплачувався.
Частина 5 та 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно до п. 17 «Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" затвердженого спільним Наказом Мінюсту, Мінфіну та Генеральної прокуратури від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 - якщо для з'ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.
Такого клопотання позивачем заявлено не було, а суд в силу принципів змагальності та диспозитивності позбавлений можливості призначити таку експертизу за власної ініціативи.
Також позивачем не надано доказів обставин викладених у позовній заяві, а саме того, які саме додаткові зусилля для відновлення порушеного права позивачу необхідно було здійснити, внаслідок притягнення її до адміністративної відповідальності, яким саме чином змінився її життєвий уклад.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди притягненням її до адміністративної відповідальності, без врахування дій відповідача, щодо поширення такої інформації, що мало б наслідком порушення її нормальних життєвих зв'язків, вимагали б від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність безпосереднього причино-наслідного зв'язку між притягненням її до адміністративної відповідальності та настанням негативних наслідків у вигляді моральної шкоди.
Водночас, як зазначалося вище, дії відповідача щодо розповсюдженні інформації про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у межах даної справи судом не розглядалися, оскільки позивачем у позовній заяві така підстава вимог зазначена не була.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, ст.1,2,3 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст.ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського
міського суду ОСОБА_5