Іменем України
Справа № 101/5284/13-к
29 листопада 2013 р. м. Алушта
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі
головуючого судді Шустової І.П.,
при секретарі Безнос А.В.,
за участю прокурора Семиглазової В.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130070002744 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:
1) 04.10.2005 року Алуштинським міським судом АР Крим за ст.ст. 185 ч.3; 15, 185 ч. 3, 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
2) 12.01.2006 року Залізничним районним судом м. Сімферополя за ст.ст. 185 ч. 3, 190 ч. 2, 70 ч.ч. 1, 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання 21.02.2009 року на підставі п. «а» ст. 3 Закона України «Про амністію» від 12.12.2008 року постановою Брянківського міського суду Луганської області від 13.02.2009 року;
3) 26.11.2009 року Ялтинським міським судом АР Крим за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі;
4) 18.02.2010 року Алуштинським міським судом АР Крим за ст. 185 ч. 3, 70 ч.ч. 1, 4 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,
ОСОБА_2, діючи повторно, маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 30.08.2013 року, приблизно о 04 годині, через незачинену хвіртку проник у двір будинку № 22 по вул. Береговій м. Алушти, потім через незачинені двері проник у кімнату житлового будинку, звідки намагався таємно викрасти майно, що належить ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6300», вартістю 304 грн., мобільний телефон «Нокіа 100», вартістю 101 грн., мобільний телефон «Нокіа 101», вартістю 127 грн., з сим-картками операторів мобільного зв'язку, які не представляють матеріальної цінності; а також ноутбук «Делл», який належить ОСОБА_4, вартістю 1 770 грн.. Своїми діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 532 грн., ОСОБА_4 - на суму 1770 грн..
ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 був затриманий потерпілими з викраденим майном на місці скоєння злочину.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і просив суд розглядати обвинувальний акт у скороченому порядку. Проти цього не заперечували і захисник з прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_2 показав, що ввечері 29.08.2013 року він відпочивав у м. Алушті. Коли біля 04 годин 30.08.2013 року він йшов на маршрутне таксі, побачив відкриту хвіртку. Зайшов у двір, потім у кімнату, двері в яку також були відкриті, взяв зі столу три мобільних телефони та ноутбук. Хазяїн спав у кімнаті. Проте був затриманий іншим потерпілим, який у той момент повертався до кімнати. Все викрадене ним було віддано, у скоєному розкаюється.
Крім беззаперечного визнання своєї винуватості підсудним, його вина у скоєнні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілих, документами, іншими доказами, однак вони у процесі розгляду справи судом не досліджувалися.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає, що органи досудового слідства дії обвинуваченого правильно кваліфікували за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України. Кваліфікуюча ознака - вчинення закінченого замаху, спрямованого на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності скоєного злочину: у силу статті 12 КК України вчинено замах на тяжкий злочин.
Згідно з довідками Красногвардійського ТМО на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 99), за місцем реєстрації характеризується посередньо, відповідно до характеристик на а.п. 99, зв., та а.п. 114, на утриманні має батьків - пенсіонерів, раніше неодноразово судимий.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб є одруженим (а.п. 112), зі слів, на утриманні має малолітню дитину, проте у свідоцтві про її народження батьком записана, як пояснив обвинувачений, видумана дружиною особа, оскільки він у той час перебував у місцях позбавлення волі (а.п. 113).
Обставиною, яка пом'якшує покарання, передбаченою ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням усіх обставин у справі, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в ізоляції його від суспільства.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а так само враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної первенції, повинно бути відповідно скоєному, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України.
Враховуючи те, що даний злочин ОСОБА_2 вчинено в період умовно-дострокового звільнення, суд, застосовуючи ст. 71 КК України, частково приєднує до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 18.02.2010 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 слід залишити без змін, у вигляді тримання під вартою в СІ № 15 м. Сімферополя, строк призначеного покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 30.08.2013 року, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п. 78).
Речові докази - мобільні телефони «Нокіа 6300», «Нокіа 100» «Нокіа 101» та ноутбук «Делл», що знаходяться на відповідальному зберіганні в потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишити їм за належністю. Рукавиці, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим за квитанцією № 50 від 18.09.2013 року, знищити.
Судові витрати відсутні.
Цивільні позови не заявлялися.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України; суд
ОСОБА_2 визнати винним за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України й призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, суд остаточно призначає покарання ОСОБА_2, частково приєднуючи невідбуту частину покарання за вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 18.02.2010 року, у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити - утримання під вартою в СІ № 15 м. Сімферополь.
Строк покарання обчислювати з 30 серпня 2013 року.
Речові докази - мобільні телефони «Нокіа 6300», «Нокіа 100» «Нокіа 101» та ноутбук «Делл», залишити потерпілим за належністю. Рукавиці - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
Суддя Алуштинського міського суду І.П.Шустова.