03 грудня 2013 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.
суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3, апелянта-відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись в суд із позовом, в якому просили стягнути з відповідача ОСОБА_4 84 грн. 95 коп. матеріальної шкоди і 9000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 84 грн. 95 коп. матеріальної шкоди і 350 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1050 грн. за надання правової допомоги. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1050 грн. за надання правової допомоги. Судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп. віднесено за рахунок держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення було прийнято з врахуванням всіх обставин по справі, проте таким обставинам не було дано правильної оцінки. Вважають, що рішення суду в частині присудження їм моральної шкоди в розмірі 300 грн. та 350грн. є несправедливим.
Зокрема апелянти зазначають, що присуджена судом моральна шкода є несправедливою та суттєво заниженою. Суд неповністю оцінив їх моральні страждання, прийшовши до неправильного висновку про розмір моральної шкоди.
За таких обставин просили скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року в частині присудження їм моральної шкоди в розмірі 300 грн. та 350грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі.
Також з апеляційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року звернувся ОСОБА_4, вказуючи, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема зазначає, що суд належним чином не дослідив всі обставини по справі, оскільки взагалі не було підтверджено одержання тілесних ушкоджень позивачами. Не було досліджено і акти судово-медичної експертизи.
В зв'язку з вище наведеним апелянт просив скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 та апелянт ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просили задовольнити скаргу в повному обсязі. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 просили відмовити із-за її безпідставності.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 свою апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів та просили задовольнити, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнали, просили відхилити скаргу, а рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам-апелянтам у задоволенні позову за його недоведеністю.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями ОСОБА_4 було завдано позивачам тілесних ушкоджень, а звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вчинення злочину на підставі акту амністії не звільняє його від відшкодування позивачам заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, 08 серпня 2010 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи у нетверезому стані, умисно з неприязних відносин наніс ОСОБА_1 удар правою ногою в ділянку паху, від чого той отримав легкі тілесні ушкодження, а також ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 удар в обличчя.
Згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.125, ч.1 та ст.126, ч.1 КК України на підставі п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а провадження у справі закрито згідно п.4 ч.1 ст.6 КПК України. Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд - скасовано (а.с.6). Дана постанова набрала законної сили.
Згідно ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Застосування амністії, в даному випадку, не може бути реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності та не звільняє особу від обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої злочином.
Звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вчинення злочину на підставі акту про амністію не звільняє його від відшкодування позивачам заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до довідок, виданих Калуським МВ УМВС, та згідно акту судово-медичного обстеження № 270 у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявлено, а актом судово-медичного обстеження № 271 встановлено, що ОСОБА_1 нанесено легкі тілесні ушкодження (а.с.12-13).
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Статтею 3 Конституції України визначено, що проголошується людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека найвищою соціальною цінністю в державі. Отже завдання фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або позбавлення її життя породжують зобов'язання по відшкодуванню шкоди, яке має ряд специфічних особливостей у порівнянні із загальними правилами про зобов'язання із завдання шкоди.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" врегульовано також питання відшкодування потерпілому і додаткових витрат.
Отже висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в частині відшкодування матеріальних затрат на придбання ліків та у відшкодуванні моральної шкоди встановлений вірно. Згідно положень про відшкодування моральної шкоди, передбачених статтями 23 та 1167 ЦК України, розмір відшкодування повинен встановлюватись з урахуванням розумності та справедливості.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач. Зокрема враховуються належність та допустимість доказів існування обставин матеріальної шкоди.
Колегія суддів приходить до висновку, що встановлений розмір моральної шкоди у сумі 300 грн. та 350 грн. на користь позивачів відповідає вищенаведеним нормам права та обставинам справи, з урахуванням розумності та справедливості, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Також вірно встановлено і розмір матеріальної шкоди в сумі 84 грн. 95 коп., які позивач ОСОБА_3 потратила на придбання ліків.
Правомірно суд першої інстанції стягнув із відповідача на користь позивачів по 1050 грн. на кожного витрат за надання їм правової допомоги, врахувавши об'єм наданих послуг та затрачений час на судові засідання.
За таких обставин твердження усіх апелянтів про неврахування судом першої інстанції обставин по справі та невірне застосування норм матеріального і процесуального права є безпідставними, які заперечуються матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено правовідносини, яким дана належна юридична оцінка на підставі діючого законодавства і досліджених доказів, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: О.Є. Меленко
В.М. Васильковський