Справа № 712/12071/13-ц
Провадження 2/712/3355/13
25 листопада 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-суді - ОСОБА_1
при секретарі - СНІГУРСЬКІЙ Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Транс-Логіст», ОСОБА_3 про зобов'язання видати довідку про роботу та заробітну плату, стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, упущеної вигоди, моральної шкоди,
ОСОБА_2 у вересні 2013 року звернулась до суду з позовом до ПП «Транс-Логіст», директора ПП «Транс-Логіст» ОСОБА_3, посилаючись на те, що працювала на посаді керівника відділу ПП «Транс-Логіст» з 01.10.2011р. по 27.04.2012р., звільнена з роботи з 27.04.2012р. за п.3 та п.4 ст.40 КЗпП України, при звільненні позивачці не була вручена трудова книжка. Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 03.04.2013р. стягнуто з ПП «Транс-Логіст» на користь позивачки 14 400 грн. середнього заробітку за затримку у видачі трудової книжки, моральну шкоду 2000 грн., зобов'язано ПП «Транс-Логіст» видати позивачу трудову книжку. Дане рішення набрало законної сили та було виконане 17.09.2013р., таким чином затримка у видачі трудової книжки з вини роботодавця тривала до 17.09.2013р., чим позивачці відповідачем продовжувались створюватись перешкоди у працевлаштуванні, завдана матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди, а також моральна шкода. Крім того, позивачка неодноразово зверталась до відповідача про видачу довідки про роботу та зарплату та повідомлення про розмір нарахованих та утриманих сум зарплати, однак відповідач вказану інформацію не надав. Просить суд визнати бездіяльність директора ПП «Транс-Логіст» ОСОБА_3 відносно невидачі позивачці довідки про роботу та заробітну плату в супереч ст.49 КЗпП України, неповідомлення в супереч ст.110 КЗпП України про розміри оплати праці, затримки у видачі трудової книжки, зобов'язати усунути вказані порушення шляхом видачі довідки та письмового повідомлення, стягнути з ПП «Транс-Логіст», ОСОБА_3 солідарно середній заробіток з 4.04.2013р. по 16.09.2013р. із розрахунку 1200 грн. за один місяць в сумі 7200 грн., матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі 13 764 грн. із розрахунку мінімальної зарплати за 1 місяць, моральну шкоду 6882 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в ході розгляду справи позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що позивачкою пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст.233-1 КЗпП України. Також вказував про відсутність вини відповідача у затримці отримання позивачкою трудової книжки, яка була направлена простим листом позивачці, а повернута поштою відповідачу до видачі 16.09.2013р.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються трудовим законодавством.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді керівника відділу ПП «Транс-Логіст» з 01.10.2011р. по 27.04.2012р., звільнена з роботи з 27.04.2012р. за п.3 та п.4 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 03.04.2013р. в справі 2-1411-2012, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області 20 червня 2013 року зобов'язано ПП “Транс-Логіст” видати ОСОБА_5 трудову книжку, стягнуто з ПП “Транс-Логіст” на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 14 400 грн., моральну шкоду в сумі 2 000 грн., а всього 16 400 грн. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 при звільненні не видали трудову книжку в супереч ст.47 КЗпП України, чим позбавили можливості майбутнього працевлаштування, позивачка розуміє стягнення середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки як заборгованість за час вимушеного прогулу. Трудова книжка не вручена позивачці виключно з вини роботодавця ПП «Транс-Логіст», в зв'язку з чим відповідача застосовані санкції за затримку видачі трудової книжки, визначені ч.4 ст.235 КЗпП України із розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати 1200 грн. Вказане рішення судів першої та апеляційної інстанції набрали законної сили, відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Після постановлення рішення суду від 03.04.2013р. затримка у видачі трудової книжки з вини ПП «Транс-Логіст» тривала до моменту виконання даного рішення 17.09.2013р., що підтверджено актом державного виконавця від 17.09.2013р., набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання видати трудову книжку не є підставою для припинення обов'язку видати трудову книжку, а роботодавець несе обов'язок виплати середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за час до фактично видачі трудової книжки, тому суд вважає обґрунтованими на законі позовні вимоги про застосування санкції за затримку видачі трудової книжки, визначені ч.4 ст.235 КЗпП України до роботодавця за період з 04.04.2013р. по 16.09.2013р. із наступного розрахунку: 1200 * 5 міс. + 8 роб.днів *(1200/21роб.дн.) = 6000 + 457,12 = 6457,12 грн. Розмір середнього заробітку 1200 грн. підтверджений відповідно до довідки ПП «Транс-Логіст» про середню зарплату за жовтень 2012 - квітень 2012 року в матеріалах справи 2-1411-2012 та встановлений рішенням суду в даній справі, яке набрало законнної сили.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що порушенням трудових прав позивачки, зокрема внаслідок затримки у видачі трудової книжки з 04.04.2013р. до 17.09.2013р., позивачці було завдано моральної шкоди, спричиненої негативними переживаннями та емоціями в зв'язку з продовженням порушення її прав шляхом затримки у видачі трудової книжки після зобов'язання роботодавця в судовому порядку видати трудову книжку, чим продовжені перешкоди у працевлаштуванні позивачки, що пов'язано з втратою її нормальних життєвих зв'язків, позивачка змушена була вживати додаткових зусиль для примусового виконання рішення суду, тому суд, з урахуванням принципів доцільності та справедливості, вважає за необхідне задоволити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з відповідача ПП «Транс-Логіст» моральної шкоди в сумі 500 грн.
Доводи відповідача про відсутність його вини у видачі трудової книжки до 17.09.2013р. суд оцінює критично, так як обставинам затримки видачі трудової книжки при звільненні позивачки з вини роботодавця до 04.04.2013р. в зв'язку з посиланням останнього на відправку вказаної трудової книжки простою кореспонденцією дано оцінку у рішенні Соснівського районного суду м.Черкаси від 03.06.13р. та ухвалі апеляційного суду від 20.06.2013р., а саме - наявність вини роботодавця у не врученні позивачці трудової книжки належним чином. Стосовно періоду затримки з 04.04.2013р. - після постановлення рішення про зобов'язання видати позивачці трудову книжку, роботодавець не виконав добровільно дане рішення навіть після набрання ним законної сили 20.06.2013р., лише 17.09.2013р. в порядку примусового виконання рішення суду у присутності виконавця позивачці була видана трудова книжка роботодавцем, що підтверджує, що до 17.09.2013р. ПП «Транс-Логістик» допущена затримка без законних підстав у видачі трудової книжки звільненому працівнику, переконливих доказів на спростування відповідачем суду не надано.
Інші позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Підставою для солідарної відповідальності кількох осіб є заподіяння шкоди спільними діями кількох заподіювачів шкоди, солідарна відповідальність наступає у випадках передбачених договором або законом. Оскільки у правовідносинах між сторонами ОСОБА_3 діяла не як фізична особа, а керівник ПП «Транс-Логістик», уповноважений за законом представляти інтереси юридичної особи, тому відсутні підстави для висновку про заподіяння позивачці шкоди ПП «Транс-Логістик» спільно зі ОСОБА_3, а відповідно відсутні підстави для солідарного стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки та завданої в зв'язку з цим моральної шкоди солідарно з відповідачів, вказані суми підлягають стягнення з ПП «Транс-Логістик».
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються КЗпП України, вимоги ст.1166, ст.22 ЦК України, на правовідносини що виникли між сторонами не розповсюджуються, вони регулюють цивільні правовідносини, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди за затримку у видачі трудової книжки не підлягають до задоволення. Відповідальність роботодавця за затримку у видачі трудової книжки передбачена ч.4 ст.235 КЗпП України.
Позивачка вказувала, що неодноразово зверталась до керівника ПП «Транс-Логіст» з вимогами видати довідку про роботу та заробітну плату та повідомлення про нараховані суми відповідно до ст.49 та ст.110 КЗпП України, разом з тим, в судовому засіданні позивачкою не доведено і відповідачем заперечувалось, що на адресу підприємства надходили належним чином оформлені її письмові вимоги відповідного змісту, достовірних даних про те, що такі вимоги отримала уповноважена особа роботодавця, позивачем не надано, і в судовому засіданні не встановлено, що є підставою для залишення позовних вимог про визнання бездіяльності по видачі довідки та повідомлення та зобов'язання до їх видачі без задоволення. Кожна з сторін зобов'язана довести свої вимоги, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд також враховує, що рішення суду від 03.04.2013р. у справі 2-1411-2012р. про присудження сум середнього заробітку грунтувалось на довідці ТОВ «Транс-Логістик» про доходи позивачки, згідно якої розмір її середньому місячного заробітку становив 1200 грн., що не оспорювали сторони, даний розмір заробітку є підставою позовних вимог ОСОБА_6 і в даній справі. Щодо спору між сторонами щодо наявності чи відсутності заборгованості по виплаті зарплати та розміру фактично виплачених позивачці сум в рахунок оплати праці, в забезпечення доказів до позову від 12.05.2012р. ОСОБА_6 28.02.2103р. зверталась до суду заявою про витребування доказів з посиланням на ст.49, 110 КЗпП України - в окремому провадженні розглядається заява ОСОБА_7 про постановлення додаткового рішення до рішення від 03.04.2013р. у справі 2-1411-2012р.
Доводи представника відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, передбачено ч.1 ст.233 КзпП України не обгрунтовують заперечення на позов, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Невручення працівнику у день звільнення або за його вимогою трудової книжки є підставою для застосування відповідальності роботодавця за затримку у видачі трудової книжки на підставі ч.4 ст.235 КЗпП України. Вказана затримка тривала до 17.09.2013р., у цьому разі перебіг строку звернення до суду починається з наступного дня після фактичного вручення позивачці трудової книжки незалежно від тривалості затримки її вручення. Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулась з даним позовом до суду 24.09.2013р., таким чином, перебіг строку звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України позивачкою не пропущений стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за час 4затримки у видачі трудової книжки. Щодо решти вимог - положення закону про правові наслідки спливу строку звернення до суду можуть застосовуватися лише у тих випадках,коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб”єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності,а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Оскільки при подачі позову з трудових правовідносин судовий збір позивачем не оплачувався, згідно ст.88 ЦПК України оплату судового збору належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10,11, 84, 88, 214-215 ЦПК України, ст.47, 235, 237-1 КзпП України, -
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ПП «Транс-Логіст» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки за період з 04 квітня 2013 року по 16 вересня 2013 року в сумі 6457,12 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., всього стягнути 6957,12 грн.
Стягнути з ПП «Транс-Логіст» в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь в розгляді справи та не були присутні під час проголошення рішення вправі оскаржити рішення суду в 10-денний строк з моменту отримання його копії.