Справа 688/4783/13-ц
№ 2/688/1177/13
Рішення
Іменем України
(заочне)
02 грудня 2013 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Головко Н.П..
при секретарі Обезюк І.І.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмету спору - орган опіки і піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про виселення,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення. В обґрунтування вимог зазначила, що квартира № 53 в будинку № 34, що по проспекту Миру в м. Шепетівка Хмельницької області належить позивачу ОСОБА_6 на праві приватної власності, що посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 домовилися про те, що сім'я останньої тимчасово проживатиме у квартирі позивача до його одруження. Після одруження, що мало місце 09.03.2013 року, позивач ОСОБА_2 намагався вселитися у належне йому житло, однак позбавлений такої можливості, оскільки відповідачі створюють йому перешкоди у користуванні квартирою, в зв'язку з чим позивач змушений проживати з своєю дружиною у її батьків в м. Харкові. Посилаючись на те, що відповідачі у добровільному порядку відмовляються звільнити житло, просив виселити відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, виселити відповідачів з квартири належної ОСОБА_2 без надання іншого житла. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечила.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися. Про день та час розгляду справи 11.11.2013 року повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30), про розгляд справи 21.11.2013 року та 02.12.2013 року повідомлені, в порядку визначеному абзацом 5 ст.74 ЦПК України, що підтверджується повідомленням відділення зв'язку про невручення телеграми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виклик в судове засідання, в зв'язку з відсутністю адресата за місцем проживання (а.с.41) та повісткою з розписками про неможливість вручення (а.с.42-44). Відповідачі причини неявки суду не повідомили, своїм процесуальним правом не скористалися, заяви про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у їх відсутності не подали, пояснення на позов на адресу суду не направили.
Представник третьої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, у якій просив справу слухати без його участі, проти позову заперечив.
Враховуючи згоду представника позивача, суд визнав можливим у3хвалити заочне рішення на підставі на підставі наявних в справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1., дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються як нормами ЦК України так і ЖК України.
Так, відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України» (із наступними змінами), при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Наприклад, правила ст.48 Закону України "Про власність" - при розгляді вимог про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Оскільки, відповідно до ч. П Закону України від N 997-V від 27 квітня 2007 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України», Закон України «Про власність» втратив чинність, правовідносини, що виникли між сторонами, з приводу усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, регулюються відповідними нормами ЦК України.
В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 цього кодексу. Захист права власності регламентується главою 29 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 317 ч. 1, 391 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 3 статті 47 Конституції України закріплено положення про те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі Закону за рішенням суду. Аналогічні норми містяться в ст. 9 ЖК України, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законодавством України.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.12) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 13).
Відповідно до довідки наданої ПП УК «Житлофонд» у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 20).
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 є безспірною власністю позивача, який згідно приписів ст.ст. 316, 319 ЦК України має право здійснювати своє право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, володіти користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Сторони домовились про тимчасове проживання сім'ї відповідачів у квартирі, що належить позивачу до його одруження.
9 березня 2013 року позивач ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ВЛ № 202901 (а.с.11).
В зв'язку із створенням сім'ї, закінчився термін домовленості про проживання відповідачів у квартирі позивача.
Позивач має намір проживати у власній квартирі, в якій проживають відповідачі, разом з членами власної сім'ї, а тому звертався до відповідачів з пропозицією звільнити квартиру.
Відповідачі відмовляються у добровільному порядку звільнити займане ними житло, що належить позивачу, чим створюють останньому перешкоди у користуванні власністю.
Створення відповідачами перешкод у користуванні позивачем своєю власністю, а саме той факт, що останній змушений проживати з своєю дружиною у її батьків, а в м. Шепетівка Хмельницької області - користуватись послугами готелю стверджується довідкою наданою об'єднанням житлових кооперативів «Контакт» міста Харків (а.с. 19), актом (а.с. 16) та рахунками про проживання в готелі (а.с. 17, 18).
Крім того, викладений факт підтверджується й тим, що позивач звертався до Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області із заявою про вжиття заходів профілактичного характеру до сестри ОСОБА_3, яка відмовляється виселитися з належної йому квартири (а.с.14).
Відповідно до ст.ст. 41,55 Конституції України право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Способом захисту цивільних прав та інтересів особи може бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Суд приходить до переконання, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відмовляючись у добровільному порядку виселитися та звільнити квартиру, що належить позивачу, проживають у квартирі без правових підстав. Своїми неправомірними діями створюють для позивача перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю.
Таким чином, позов про виселення відповідачів обґрунтований і підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати.
На підставі ст.ст. 41,47,55 Конституції України, ст. ст. 15,16, 316,317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 74, 88, 212-215,224 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення задовольнити.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселити з квартири № 53 в будинку № 34, що по проспекту Миру в м. Шепетівка Хмельницької області без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судових витрат з кожного.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Рішення може бути переглянуто Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана ними протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: