Справа № 459/2849/13 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.
Провадження № 22-ц/783/7125/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
Категорія: 32
29 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
суддів:Копняк С.М., Савуляка Р.В.
за участі секретаря: Проворної Н.І.
та участю ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області в користь ОСОБА_5 12 000 (дванадцять тисяч) грн. моральної школи спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржило Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді зазначає, що районним судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не прийняв до уваги того, що на час дії п.3 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні" діяв наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року №212 "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я пов'язане з виконанням трудових обов'язків". Звертає увагу суду, що позивач всупереч вимогам ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні" не звертався у ВВДФСНВ у м. Червонограді з заявою про відшкодування заподіяної моральної шкоди та не подавав висновку медичних органів про таку.
Поза увагою суду залишились покликання відповідача на Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні", згідно яких відшкодування Фондом шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняються з 01 січня 2008 року.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із наступного.
Встановлено, що позивач позовні вимоги мотивував тим, що 22.02.1971 року прийнятий підземним електрослюсарем 4-горозряду на шахту № 9 «Великомомстівська», 19.09.1984року переведений підземним гірником очисного вибою 5-го розряду, 06.03.1993 року звільнений у зв'язку з переходом на іншу шахту, 22.03.1993 року прийнятий підземним гірничим робітником очисного вибою 5-го розряду на Шахта № 10 «Великомостівська». Згодом неодноразово переводився на тому ж місці роботи на інші посади, пов'язані з роботою під землею.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці, в позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою.
Через поганий стан здоров'я 13.03.2002 року він був звільнений з роботи по ст. 40 п. 2 КЗпП України (у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи).
16.09.1994 року, при зверненні за медичною допомогою та консультативним висновком, комісією лікарів позивачу було встановлено діагноз силікоз І ст.. Після чого неодноразово проходив профогляди. Було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, згідно якого професійне захворювання знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку із шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах запиленості повітря робочої зони при недостатньому виконанні оздоровчих заходів робочого середовища, направлених на профілактику професійних захворювань.
22.04.2002 року висновком Обласної МСЕК № 3 ОСОБА_5 було встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності 50% без терміново.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що шкоду здоров'ю позивача було завдано в результаті його роботи в шкідливих умовах праці на підприємстві ДП "Львіввугілля" протягом 1971-2002 років, він втратив 50% професійної працездатності, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому заподіяно моральну шкоду у визначеній судом сумі.
Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні", діючої на час встановлення позивачу групи інвалідності та втрати професійної працездатності, на яку посилається відповідач, дійсно було передбачено, що потерпілий вправі звернутися до фонду з заявою про відшкодування моральної шкоди з викладом характеру шкоди та поданням відповідного висновку медичних органів, але у випадку, якщо така не спричинила втрати професійної працездатності, а в даному випадку таку втрату працездатності спричинено. Крім того, зазначеною нормою права передбачено, що суму шкоди визначає суд. Таким чином, суд підставно прийняв даний позов до розгляду та з врахуванням заперечення позову відповідачем його доводи в цій частині є необґрунтованими.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що з моменту встановлення позивачу МСЕК втрати професійної працездатності в останнього виникло право відповідно до чинних на цей момент положень закону на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду.
При цьому, апеляційним судом враховується той факт, що відповідач у справі не заявляв клопотання про призначення по справі відповідної експертизи на предмет визначення підстав та/або розміру заподіяної позивачу моральної шкоди. Відсутність у матеріалах справи висновку МСЕК з цього питання не спростовує правильних висновків суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року регламентовано, що громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п.4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд навів у рішенні відповідні мотиви: час роботи позивача у шкідливих умовах праці, характер отриманого позивачем професійного захворювання, час лікування та інші докази, надані позивачем на підтвердження перенесених ним страждань, а відтак, визначив розмір моральної шкоди частково, виходячи з принципів виваженості та розумності і колегія суддів погоджується з даним висновком та не вбачає підстав для скасування чи зміни такого рішення, тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області - відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 вересня 2013 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Копняк С.М.
Савуляк Р.В.